Вакансії

«Бізнес крутиться — бабло мутиться»

exc-5eb41e98e043ac7299129a19
exc-5eb41e98e043ac7299129a19

*Заголовок з коментарів на фб-сторінці «CОЛЬ и ПЕРЕЦ»

Важко не помітити, як багато сучасного мистецтва з’явилося під час карантину в українському фейсбуці. Причина такої активності — створення фб-сторінки «CОЛЬ и ПЕРЕЦ», що позиціонує себе як «Группа продажи/покупки современного визуального искусства Украины. Место взаимопомощи художников, арт-дилеров и коллекционеров». Тут можна продати або придбати мистецькі твори за дуже низькими, так би мовити «кризовими» цінами:

Работы на БУМАГЕ (графика, фотография) до 3.000 грн.

Работы на ХОЛСТЕ (живопись) и в ОБЪЕМЕ (скульптура, арт-объект) до 6.000 грн. (з правил групи)

Група швидко набула популярності й стрімко розвивається, там невпинно з’являються нові й нові роботи, котрі відбирає та затверджує особисто галерист та колекціонер Євген Карась. Під фотографіями-пропозиціями рясніють коментарі «купую». Прикметно, що серед покупців можна помітити й засновників групи Марата Гельмана та Євгена Карася, котрі декларуючи альтруїстичне бажання підтримати художників і художниць максимально знижують ціни, і одразу ж самі користуються з цього.

Нещодавно на Хмарочосі вийшла стаття, де Євген Карась докладно розповідає про цю ініціативу. В цій публікації йдеться, зокрема про те, що засновники не планували цю групу як постійно-функціонуючий майданчик для продажів, мовляв це грайлива ініціатива на період карантину. Невдовзі після створення групи Євген Карась запропонував перераховувати йому добровільну фінансову підтримку за попередній відбір художніх творів із формулюванням «на кофє модератору». Згодом фінансова підтримка стала обов’язковою, у розмірі 10% від вартості придбаної роботи і формулюється тепер як «на развитие группы». 

Тепер ініціатива взаємодопомоги знаходиться на шляху інституціоналізації. Благодійний ентузіазм замінили відрахуваннями у фонд групи, з’явилися наймані працівники та йде обговорення «більш серйозної назви» для подальшого функціонування групи. На фб-сторінці настільки багато творів, що їх дуже важко усі переглянути, ще більше — в очікуванні модерації. Сьогодні Євген Карась в прямому ефірі демонстрував як відбувається відбір робіт, котрі можуть бути опубліковані на сторінці «CОЛЬ и ПЕРЕЦ». Досвідчений галерист і колекціонер не надто розгорнуто коментував свою експертизу, миттєво схвалював публікацію «стильных» робіт і без вагань видаляв «нецікаві». Обсяги роботи модератора дійсно колосальні, можливо саме через це постійно змінюються і правила групи.

Скріншот з групи «CОЛЬ и ПЕРЕЦ»

Скріншот з групи «CОЛЬ и ПЕРЕЦ»

У бурхливому вирі арт-асортименту сторінки «CОЛЬ и ПЕРЕЦ» колекціонери та поціновувачі вмить «розмітають» графіку Оксани Мась, досить жваво беруть живопис Ніни Мурашкіної. В достатку там і скульптури, фотографії, колажів, тощо.  Також помітила, як покупці вишикувалися у онлайн-чергу за ліногравюрами «Мрія» Данила Ковача — свіжими роботами за мотивами «Падаючої тіні “Мрії” на сади Джардіні» Відкритої Групи. Можливо навіть комусь із численних підписантів відкритого листа проти «Мрії» у Венеції вдалося придбати собі відбиток.

Ліногравюра «Мрія» Данила Ковача. Скріншот з групи «CОЛЬ и ПЕРЕЦ»

Ліногравюра «Мрія» Данила Ковача. Скріншот з групи «CОЛЬ и ПЕРЕЦ»

Однак я вбачаю більш важливим аналізувати не характер художніх робіт у групі чи рівень експертизи, а спосіб організації продажів та формат роботи групи. В одному з коментарів у «CОЛЬ и ПЕРЕЦ» адміністракторка групи Жанна Карась написала, що група створена для формування публічного арт-ринку, тоді як у групі йдеться про взаємодопомогу в умовах карантину.

Скріншот з групи «CОЛЬ и ПЕРЕЦ»

Скріншот з групи «CОЛЬ и ПЕРЕЦ»

Оскільки я не дуже розуміюся на усіх особливостях функціонування вітчизняного арт-ринку, вирішила поспілкуватися із кураторками та художниками, котрі долучаються до ініціативи або спостерігають за нею.

Ксенія Малих, кураторка, мистецтвознавиця

Ця проблема стара як український арт-ринок. Художникам потрібно продавати роботи, аби жити. Не всі можуть розраховувати на те, щоб їх закуповували музеї. Ідея галерейного бізнесу базується на тому, що галерист інвестує в стратегічний розвиток художника (новий продакшн, промо, публікації, навчання) і на зростання ціни на його роботи на ринку, також знаходить покупців. Так заробляє і галерист, і художник. Ця група — як платформа для продажу, де галеристи інвестують суто свою експертизу (селекція творів) та отримають свою комісію («на розвиток»). Позитивно в ній те, що процеси нібито прозорі. Негативне те, що це не направлено на розвиток художника.

Євген Коршунов, художник

Ініціатива в цілому норм, хитро і ловко. Цей ціновий ліміт гуд, тому що художники собі ціни не складуть, сидячи на пісних щах. Я теж боюсь продешевити, втім, дешевлю з разу в раз. А тут ти в рамках і цей процес легший. Я як раз робив у себе в майстерні ремонт, розгрібав завали, побачив багато робіт, які лежать без діла. Запропонував деякі у групі і кілька продалось. Сам Карась, навіть купив одну, не дорого, але якщо він зможе її перепродати значно дорожче, то тільки порадію за нього. Щодо десятини: ініціатива, ідея і праця мають винагороджуватися. І модерації там дійсно дофіга, адже наші митці часто тупуваті, не можуть навіть підписати правильно роботу, нормально сфоткати, і так закохані в свої твори, що шлють різне лайно. Десятина небезпечна тим, що поступово група все більше буде заповнюватись тим що «люблять і купують люди», таким собі «украшатєльством», як на мене.

І ще важливо, хочу додати, що так склалось — наші художники, здебільшого, показують свої твори нашим художникам. А тут з’явилась можливість розширити аудиторію

Микола Карабінович, художник

В целом идея помощи кому-либо, мне кажется, привлекательной и актуальной. Тем более — не самым защищенным слоям, среди которых художники и художницы. Но, для меня, всегда очень важен язык, с помощью которого происходит коммуникация. И вот тут начинаются проблемы и вопросы. «Художники — это ваше время», — звучит как-то уж очень плохо, особенно в сегодняшней ситуации. Ну и тема «комиссионных» при такой помощи, тоже очень неоднозначно выглядит. За последнии несколько лет, усилиями The Naked Room, Voloshyn Gallery, Артсвіт и других инициатив, в Украине начал формироваться вменяемый и хрупкий арт-рынок, с довольно прозрачными методами, мне видеться, что подобного рода группы едва ли поспособствуют его развитию. 

Лізавета Герман, кураторка галереї The Naked Room

З одного боку, я можу лише порадіти, що нові художники і нові колекціонери знайшли одне одного — особливо ті, які до цього, в силу різних обставин, лишалися за межами ринкових відносин. Наш арт-ринок досить герметичний і не так багато є точок входу в нього. Багато художників і колекціонерів дійсно вважали, що фінансовий поріг досить високий і це їх стримувало.

Тому така демократична відкрита платформа — як ідея, і як намір — може бути дійсно гарним стартом, для того, щоб почати колекціонувати.

Але що мене насторожує в цій групі — правила гри в ній змінюються дещо опортуністично, відповідно до того, як росте група. 

В будь-якому разі питання селекції лишається також дуже важливим. Бо очевидно, що ця група не може збільшуватися  безкінечно і не мати зрозумілих критерії відбору, це не має нагадувати ОЛХ, зрештою — через повагу до колекціонерів, і до самих Художників. 

Ця група задумана як антикризова (це цитата), але насправді не запобігає кризі, але фіксує її. Обмеження художників у скруті в штучну рамку низьких цін лише уповільнює майбутній розвиток і без того кволого арт-ринку.

І останнє — є в цій антикризовій моделі певний благодійний аспект. Що я маю на увазі під «благодійністю?» — зараз на Your Art саме виходить мій текст про це — про те, що ми самі всередині спільноти погоджуємося дивитися на придбання мистецтва як на благодійний акт. Тоді чому ми маємо очікувати від влади, що вона буде ставитися до фінансування культури якось інакше. Чому б владі не скорочувати фінансування, а не ставати більш відповідальною та конструктивною у питання підтримки культури, якщо ми самі всередині спільноти готові суттєво занижувати ціну та цінність нашої роботи — зокрема, роботи художників?

Анатолій Бєлов, художник

Сегодня обнаружил свою раннюю работу, в сообществе «CОЛЬ и ПЕРЕЦ», которую когда-то приобрела Людмила Березницкая. На продажу рисунок выставил Константин Дорошенко, по-видимому рисунок принадлежит уже ему. Для меня был неприятный сюрприз увидеть свою работу в сообществе, в котором я сознательно не хочу участвовать. Так как я не разделяю его призыв и концепцию. Всё в ней мне видится кустарным в своем смешении разного уровня авторов и вредным, так как происходит подмена всего от иллюзии «помощи» художникам, до обмана, когда подпись известной художницы выдаётся за её художественное произведение, хотя им не является. Или когда вдруг моя работа, которая мне уже не принадлежит, продаётся в сообществе, которое я принципиально не поддерживаю. Явно как художника меня этот лот никак не поддерживает, но создаёт эффект моего присутствия и согласия. Если бы это было сообщество продаж работ коллекционеров, у меня не было бы вопросов, но позиционирование группы ведь другое.

Очевидно, що комунікація «CОЛИ и ПЕРЦА» викликає багато питань та непорозумінь. Величезна кількість пропозицій від художників і художниць пов’язана з тим, що не всі мали можливості продавати свої роботи в докарантинний період. А активність колекціонерів спричинена критично заниженими цінами. Таким чином створено штучний ажіотаж, який поступово видається за формування арт-ринку. Але в цілому хитке позиціювання ініціативи такого масштабу може хіба що поглибити арт-ринкову кризу в Україні. 

Доречі, буквально за кілька днів до появи групи «CОЛЬ и ПЕРЕЦ» відкрилася ОЛХ-виставка «Ищу-Свищу!» галереї Noch, де художники й художниці прийшли в уже існуючу ринкову систему (найбільша платформа приватних онлайн-оголошень купівлі-продажу), із внутрішньою саморегуляцією і суворими правилами. Це виставковий проєкт, що ставить на меті не продаж мистецьких творів, а використання певного комерційного середовища для колективного та індивідуального мистецького висловлювання. Чи передбачали організатори(ки) «Ищу-Свищу!», що вже за кілька тижнів почнеться зворотній процес — наступ ОЛХ на мистецьке середовище?

Скріншот виставки  «Ищу-Свищу!»

Скріншот виставки «Ищу-Свищу!»

P. S. 3-го травня Анатолій Слойко створив фб-групу «Хлеб с Маслом», в якій пропонує продавати мистецтво за спеціальними антикризовими цінами, та зауважує, що тут можна виставити на продаж ті роботи, які не пройшли модерацію в інших групах (не уточнюючи в яких саме). У арт-стока «Хліб з Маслом» ціна на живописні роботи не має перевищувати 10000 грн. На графічні та інші роботи — 5000 грн. Група не така популярна, як «CОЛЬ и ПЕРЕЦ», поки що там не видно реальних продажів. Художні роботи, нехай помірно, але публікуються і, схоже, що без модерації.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Зберегти

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: