Здавалось, що після роботи Дюшана «Фонтан», (художник виставив у музеї пісуар з автографом і датою) важко здивувати сучасну публіку. А от і ні, ділимося кращими творами зі світу сучасного мистецтва:

ГІТО ШТАЄРЛЬ

Factory of the Sun, 2015

Інсталяція Factory of the Sun являє собою затемнену кімнату з великим екраном у центрі, як в кінотеатрі. Глядачі дивляться науково-фантастичний фільм, в якому фінансисти захопили контроль над фізикою, розробляючи спосіб збільшення швидкості світла в гонитві за прибутком. Робітники, які змушені танцювати, записують траєкторії своїх тіл за допомогою технологій захоплення руху і загадковим чином перетворюють свій виступ у шоу.

Мисткиня працює з такими теми, як засоби масової інформації та сучасні технології.

ВОЛЬФҐАНҐ ТІЛЬМАНС

Griefbar 36, 2006

Маніпуляція зі світлом на світлочутливому папері для створення зображень — техніка стара як фотографія. З процесом люмінограми експериментували такі художники, як Ласло Могой-Надь, Готтфрід Ягер та німецький фотограф Вольфґанґ Тільманс.

У світлині Griefbar 36 ми не бачимо чітких ліній, лише розмиті чорно-сірі хмари та темні тонкі жили, які пронизують роботу.

У 1990-ті роки роботи Тільманса отримали широку популярність.

ЕРНЕСТО НЕТО

Leviathan Thot, 2006

Левіафан — біблійне морське чудовисько. Робота художника звертається до трактату Томаса Гоббса, в якому він уявляє ідеальну державу морським монстром. Левіафан — метафора співдружності. Нето у своїй роботі акцентує увагу на гармонії співіснування. Художник через інсталяцію намагався дослідити взаємозв’язок людського тіла та простору. Зі стелі звисали напівпрозорі кулі наповнені різними спеціями: кмин, куркума та гвоздика.

ІНЬ СЮЧЖЕНЬ

Portable City, 2012

У 1989 році Інь Сючжень вивчала живопис у педагогічному університеті Пекіну. Художниця виросла у час буремного періоду для Китаю, а саме культурної революції Мао Цзедуна. Інь досліджує у своїх роботах глобалізацію, зіткнення колективного та індивідуального в особистості. У своїй серії Portable City художниця аналізує сучасний світ, створюючи «м’які міста» у валізах. Замість того, щоб брати з собою багаж в інше місто, саме багаж стає містом для пасажира.

АРТУР ДЖАФА

Love is the message, the message is Death, 2016

Семихвилинний ролик Артура Джафа поєднує в собі відеоматеріали у супроводі пісні Kanye West —Ultralight Beam. У такт мелодії, образи ллються безперервним потоком, занурюючи глядачів у гаму людських емоцій. Рухомі зображення демонструють розвиток культури темношкірих у Сполучених Штатах, від I have a dream Мартіна Лютера Кінга до президентства Барак Обама та Дональда Трампа.

КЕРРІ ДЖЕЙМС МАРШАЛЛ

Untitled (Studio), 2014

Керрі Джеймс Маршалл присвятив свою кар’єру розв’язанням проблем маргіналізації афроамериканців у мистецтві та суспільстві. Картина Untitled (Studio), в якій поєднуються натюрморт, портрет, пейзаж і абстракція, зображує майстерню художника. На створення роботи Маршалла надихнула зустріч з його улюбленим художником — Чарльзом Уайетом. Саме від Уайета Маршал навчився працювати на перетині історії, культури, політики та соціуму.

ТІСТЕР ГЕЙТС

12 Ballads for Huguenot House, 2012

Тістер Гейтс працює з проблемою класової нерівності. Співпрацюючи з архітекторами, ремісниками і робітниками, Гейтс купує і відновлює занедбані будинки, створюючи з них громадські простори. Прибуток від продажу робіт художник жертвує на соціальні проєкти.

Під час міжнародної виставки в Касселі, Гейтс реконструював будівлю побудовану французькими мігрантами в 1826 році. 12 Ballads for Huguenot House — робота про деградацію моральних цінностей у містах.

Світлини: Phaidon