Це не жарт. І заздрощі тут недоречні.

Це третій мій допис який стосується теми «гроші на культуру». У першому — я розповідав про важливі етапи, що повинні передувати процесу залучення фінансування для проєктів у сфері культури, а у другому — я намагався пояснити яка різниця між пошуком грошей та залученням фінансування.

Для багатьох найбільшою проблемою є або відсутність фінансування у сфері культури, або ж необізнаність у тому, як залучити фінансову підтримку. На мою думку, не меншою проблемою є невміння працювати з отриманими коштами. Мова не лише про фінансові потоки, а про важливі речі, як-от збереження людських стосунків між тими, хто дотичний до питання реалізації проєкту за умов його фінансування.

Як так якісно реалізувати проєкт, щоб ефективно використати фінансування і при цьому зберегти людські стосунки з командою проєкту, підрядниками та грантодавцем? І, найголовніше, як зберегти віру в себе, в те що ти робиш і бажання продовжувати це робити й надалі?

Уже традиційно у своїх колонках я пропоную розділити відповідь на ці питання за категоріями: команда, підрядники, грантодавець та робота над собою.

В першій статті я писав про важливість уміння працювати в команді на всіх етапах. Особливу увагу варто приділяти питанню добору команди. Одна справа, коли ти маєш справу з друзями/колегами — «ідейниками», інша справа — коли в команду приходять ті, хто вміє працювати з фінансами, в юридичній площині, управляють логістичними питаннями та є дієвими менеджерами, а таких дуже мало у сфері культури.

Чітке розподілення ролей, кожен відповідає за свою частину роботи! Не варто влазити в ту сферу, в якій ти не дуже розбираєшся. Те, як хочеш ти — не завжди так може бути. Може так статися, що всередині команди виникатимуть складні питання стосовно фінансових труднощів, які озвучили бугалтер(к)и, не потрібно одразу сприймати це в штики. Ні в якому разі не користуйся тезами типу: «Я тобі не вірю». Закрались сумніви в компетентності когось з членів команди? Проконсультуйся з зовнішнім експертом, а краще декількома. Якщо стало зрозуміло, що хтось таки дійсно не має достатньої компетенції, варто бути дуже обережним у змінах в команді! «Коней на переправі не міняють» — можуть розбігтися усі.

Набагато складніше буде зберегти стосунки з тими, хто були для тебе друзями на етапі розробки проєкту та пошуку фінансування. Потрібно вміти об’єктивно оцінювати обсяг та складність роботи. Дуже часто трапляється так, що під час бюджетування гонорарів донори вимагають підтвердження (обґрунтування) сум винагороди. І тому буває, що ці статті видатків можуть бути змінені грантодавцем. А погодження та зміни бюджету можуть відбуватися дуже довго, у кілька етапів, і не всі учасники проєкту на це зважають. А вже коли отримують зарплату, тоді виникають питання, а може навіть — конфлікт. 

Кожна критична ситуація в команді має обговорюватися відкрито, бо, повторюся, висловлювання «я тобі не вірю» — це смерть командній грі.

«Утром деньги — вечером стулья! Вечером деньги — утром стулья». Робота з підрядником — то не така вже й складна штука! Тут головне побудувати дружні стосунки. Не полінуйтеся виважено підійти до питання підбору підрядників, особливо, коли мова йде про виробництво в цілому. Порадьтеся з тими, хто має подібний досвід роботи з виконавцями. Не звертайте уваги на разовий досвід, лише на сталі стосунки. Якщо обираєте підрядника за рекомендацією, обов’язково озвучте хто і на підставі чого вам порекомендував підрядника. Познайомтеся, розкажіть про себе і свій проєкт. Шукайте дружніх стосунків з самого початку. Ця «дружба» буде дуже корисною, повірте!

Про це важко писати навіть мені, але інколи доводиться свій перфекціонізм «залишити вдома». Дуже часто, особливо коли підряднику доводиться виконувати замовлення «на вчора», виникають проблеми з якістю. Не варто «нагибати» підрядника! Повірте, підрядник матиме змогу «нагибати» вас систематично, якщо не отримає вчасно оплату за роботу.

Практично завжди, подаючи заявки на залучення фінансування проєктів ми й гадки не маємо «хто той донор». Частіше всього ми знаємо про грантодавців з Інтернету, від колег «по цеху», або через призму менеджменту грантодавця, які відвідують презентаційного характеру події де і знайомлять нас зі своїми грантовими програмами. Зазвичай ми подаємо онлайн-заявку. Вона проходить декілька етапів оцінки. Пізніше тебе можуть покликати до грантодавця на співбесіду — обговорення проєкту. Там можуть бути веселі й привітні люди, які переконають тебе в цінності проєкту і в необхідності внесенні змін до проєкту. Але потім, вже на стадії реалізації або підписання документів, ти знайомишся з тими, хто буде тримати тебе в тонусі щоденно, і в кращому випадку — вдень, але часто навіть вночі. 

У тебе може виникнути бажання втекти після першого знайомства з фінансовим, юридичним, аналітичним та іншими відділами, які є у кожного грантодавця! На подібні зустрічі завжди бери тих, хто у твоїй команді займається цими напрямками. Тут головне вміти комунікувати. Я вже писав про необхідність мати в команді людину, яка вміє знаходити спільну мову з тим, з ким так і хочеться посваритись.

Варто сказати, що дуже часто грантові програми страждають від негативного іміджу, котрий їм створюють самі ж адміністративні працівники того чи іншого грантодавця. Не варто входити в «зарубу», але і не потрібно забувати нагадувати іншим про їх головну функцію — ПІДТРИМКУ, а не відстоювання своєї правоти.

Але часто буває так, що грантер сам породжує конфлікт. Через нераціональне використання фінансів, внесення неузгоджених змін до бюджету. Тут важливо максимально дотримуватися усіх домовленостей. Це справді буває дуже складно в реалізації мистецьких проєктів, коли суворі рамки підписаного бюджету можуть не стримати творчих ідей учасників проєкту. Доводиться зрештою підтримувати творчий поступ і все-таки вносити корективи до оригінального кошторису. Письмово. Ніяких усних домовленостей у питанні фінансів. Офіційне листування з усіма відповідними особами й не соромитися нагадувати про відповідь. Поставити до відома не працює! Лише офіційне погодження через листування.

Вміти приймати рішення — це важливо! Відповідати за прийняті рішення — набагато важливіше!

Все вище написане вже може відбити бажання працювати над реалізацією проєкту із залученим фінансуванням. Але ще складніше вберегти віру в те, що ти робиш та в сам(у)ого себе! У будь-якому випадку варто пам’ятати, що це варто робити. Все якісне кристалізується на основі спроб і помилок. Тобі буде важко, а іноді й до сліз. Потім ти збагнеш що дружба і робота — це те, що не варто регламентувати. Але інколи інакше й не дізнаєшся з ким варто мати дружні стосунки, а з ким — виключно ділові.

Ти втратиш друзів, а інколи й довіру. Та головне, не втрачати віру в себе!

P. S. Наступний допис буде присвячений темі «звіт». Якщо вас цікавлять ще щось, про що я не згадав, залишайте коментарі на сторінці видання в Facebook під публікацією колонки, і я буду намагатися їх опрацювати у своїй колонці.