Існує чимало визначень того, що таке арт-резиденція. В основному сходяться на тому, що це це форма мистецької мобільності у рамках якої художникам, кураторам, та іншим діячам сфери культури надають просторові, часові, фінансові та інформаційні ресурси для досліджень, рефлексій, індивідуальної чи/та колективної роботи. Резиденції дають учасникам можливість жити та працювати поза своїм звичним середовищем, досліджувати інші культурні контексти, експериментувати з матеріалами та співпрацювати з іноземними колегами. За словами художниці та співзасновниці резиденції у селі Музичі Алевтини Кахідзе, резиденція — це твір мистецтва. Проте, очевидно, що наразі, через пандемію коронавірусної інфекції, ці витвори переміщено у сховища. Інституції та ініціативи, які займаються програмами резиденцій намагаються не втрачати оптимізм й проявляють неабияку винахідливість, щоб продовжувати працювати й адаптовувати свої програми до «карантинного режиму».

Наприклад, резиденція Delfina Foundation, що у Лондоні, організовує візити у студії митців-резидентів з допомогою низки онлайн-презентацій, а потім розміщує короткі відео-резюме у себе на платформі. Туди ж команда завантажує архівні фотографії, тексти та документацію проведених заходів. Для формату «Сімейних обідів / Family Lunch», які стали не лише візитною карткою цієї резиденції, а ще й платформою для досліджень теми «політика та їжа», вони створили  адаптовану версією «Family Lunch: Home Delivery / Сімейні обіди: домашня доставка». Майбутні учасники та учасниці будуть отримувати короткі відео-презентації про улюблені страви попередніх резидентів, з рецептами та інструкціями приготування.

Інформація про те, що деякі європейські держави ще довго триматимуть свої кордони закритими, спонукала чимало резиденцій переформатовуватись на «внутрішній ринок». Проте, однією з перших інституцій, що оголосила Open Call для міжнародних митців була фінська фундація Kone. Команда виділила низку грантів на трьохмісячні домашні арт-резиденції. На їхню думку, такий формат дозволяє розробляти нові ідеї без інституційного тиску, а також надає можливість переосмислити свою практику, методи реалізації й самопрезентації.

Що стосується українського контексту, то під час карантину відбулись дві важливі онлайн-зустрічі на тему резиденцій, ініційовані Конгресом Активістів Культури та фондом ІЗОЛЯЦІЯ. Під час цих зустрічей представники резиденцій та інституції, які займаються підтримкою програм міжнародної мобільності поділились своїми планами щодо кризо-менеджменту та стратегій виживання під час «відкладеної мобільності» й скорочення державного фінансування на культуру.

Український культурний фонд (УКФ) продовжує програму підтримки локальних резиденції й має на меті побудувати мережу сталих відповідальних резиденцій. Цікаво, що грантова програма Навчання. Обміни. Резиденції. Дебюти (Н.О.Р.Д.) виділяє такі категорії резиденцій:

• сталі, які існують декілька років й вирішують актуальні питання у сфері культури;

• ситуативні резиденції, які використовуються як інструментарій для реалізації колективних творчих намірів (продакшн, взаємодія);

• пілотні резиденції інституцій чи організацій.

Як повідомила менеджерка програми резиденцій Катерина Левченко, у 2020 році програма Н.О.Р.Д. отримала 89 заявок, але скільки з них буде підтримано поки важко спрогнозувати.

Протягом минулого року понад 20 учасників програми міжнародних резиденцій ЕКСТЕР Українського Інституту мали можливість спробувати себе у ролі «культурних амбасадорів України». Голова відділу візуального мистецтва Олександр Виноградов розповів, що цього року вони знову отримали багато заявок й, незважаючи на скорочення державного фінансування, жодну резиденцію не буде скасовано. Також Український інститут розробляє концепцію медійного представлення українського мистецтва онлайн.

У рамках програми міжнародних резиденцій House of Europe була запланована хвиля Open Calls для арт-менеджерів, кураторів та дослідників. На жаль, усі ці активності будуть перенесені на 2021 рік. Наразі ж програма переходить в режим підтримки онлайн освіти та нещодавно анонсувала нові конкурси: інфраструктурні гранти направлені на допомогу культурним організаціям в Україні та цифрові гранти співпраці, які фінансуватимуть інноваційні культурні digital-проекти, розроблені українськими організаціями у партнерстві з колегами з країн ЄС. Також 24 квітня можна було долучитись до Хататону з пошуку антикризових рішень для сектору культури.

Програма резиденції фонду ІЗОЛЯЦІЯ використовує вимушену паузу в реалізації запланованих резиденції для мережування та діалогу з колишніми резидентами/резидентками результатом яких стане серія коротких інтерв’ю.Директорка фонду Оксана Саржевська-Кравченко розповіла, що на її думку, резиденції є частиною «культурної екосистеми» й важливо не зупиняти свою діяльність навіть у кризові періоди. Тому деякі активності вони переводитимуть у діджітал-формат, незважаючи на те, що цей процес буде доволі трудоємним для команди.

Цього року, 16 березня художниця, кураторка та садівниця Алевтина Кахідзе, не оголосила, як завжди, Open Call для участі у резиденції в Музичах. З 2009 року вона разом зі своїм чоловіком Володимиром Бабюком, як зараз сказали б «запроваджує соціальну інновацію у селі» й щоліта пропонує свою майстерню 3-2 міжнародним митцям. Будучи маленькою приватною ініціативою, Алевтина та Володимир не відчувають тиску з боку донарів й мають можливість експериментувати з форматами. Так, у 2018 році резиденція перетворилась у лабораторію, в рамках якої Алевтина запрошувала мистецтвознавців, митців та дослідників працювати з її власним архівом. Результатом лабораторії стала цікава методологія роботи з архівами. 

Алевтина пропонує використати час карантину для того, щоб ділитись досвідом з колегами та спільними зусиллями розробити посібник з організації резиденцій.

Ще однією позитивною новиною стала інформація про те, що Український інститут, Український культурний фонд, House of Europe та незалежна експертка Ольга Тихонова, створили робочу групу для об’єднання зусиль у напрямку міжнародної промоції українських резиденцій, мапування та аналітики діяльності вже існуючих резиденцій. Одним з перших кроків буде збір та підготовка інформації про мистецькі резиденції в Україні для міжнародної платформи DutchCulture|TransArtists. Це найбільша у світі онлайн-база мистецьких резиденцій, покликана стимулювати й підсилювати міжнародну мобільність митців, кураторів й інших фахівців сектору культури.

Онлайн-резиденції

Сьогодні все більше художників та кураторів використовують інтернет як платформу для створення та обміну своїм мистецькими практиками, взаємодії з іншими професіоналами й новою аудиторією. Не є чимось новим та невідомим й онлайн-резиденції. В мережі можна знайти чимало прикладів веб-резиденцій, інтернет-резиденцій, електронних резиденцій тощо. Проте незважаючи на нескладність такого формату, в українському художньому середовищі досі не існує сталої та відомої онлайн, Instagram чи fb-резиденції.

Ось декілька прикладів онлайн-резиденцій, різного формату:

• Німецька академія Akademie Schloss Solitude&ZKM та Центр мистецтва та медіа пропонують учасникам теми й надають художникам можливість й ресурси поекспериментувати з цифровими технологіями. Результати, звісно, розміщуються на сайті, а резиденти отримують стипендію у розмірі 750 доларів США. Open Calls оголошуються тричі на рік;

• Британська резиденція 11:11 спрямована на підтримку робіт, що показують потенціал інтернету в розповсюдженні «знань»;

• Урбаністична чеська резиденція Off City підтримує художників, кураторів, філософів та інших мислителів під час глобальної пандемії та запрошує ділитись думками щодо поточної ситуації «відключених міст». На їхньому сайті можна буде знайти результати резиденції (тексти, відео, фото, звуки тощо);

• SpeakAIR — це онлайн-ресурс, для професіоналів у сфері культури, які шукають фінансовані та безкоштовні можливості по всьому світу. Протягом одного місяця вони пропонують митцям свою fb-сторінку як основу для досліджень та самопрезентації. Організатори називають це інтерактивною кімнатою з акцентом на процесуальності, де художники діляться своїми дослідженнями, а громадськість може долучитися до дискусій у режимі реального часу. Формат проектів митці обирають самостійно: це може бути читання, Q&A, створення художніх творів, кодування тощо;

• Instagram-резиденція Big Medium існує з 2014 року. Протягом місяця митці-резиденти розміщують зображення своїх творів, практик та фото повсякденного життя. Таким чином, без особливих фінансових витрат, резиденція змогла залучити до своєї діяльності чимало місцевих та міжнародних митців;

• Канадська Instagram-резиденція @dazibaomtl просить своїх резидентів робити щонайменше один пост на день протягом усієї резиденції, заохочуючи експерименти та дослідження способів створення та поширення зображень у сучасному світі.

Враховуючи дистанційний характер онлайн-резиденцій, вони могли б створити нові можливості для людей з інвалідністю та тих, хто перебуває у вимушеній ізоляції. Дублінська резиденція The Fire Station Artists’ Studios, яка розміщена у будівлі колишньої пожежної станції, стала партнерами державної програми у рамках якої митці з інвалідністю можуть брати участь у резиденціях найвпливовіших арт-інституцій Дубліна. Резиденція також розробила менторську програму в рамках якої ірландські візуальні художники з інвалідністю, можуть отримати допомогу щодо професійного розвитку та можливість переглянути аспекти власної мистецької практики.Ще одним з очевидних бонусів онлайн-резиденцій є їхня екологічність, адже учасникам міжнародної мобільності не потрібно використовувати авіаперельоти та автомобілі. Приміром, британська резиденція Zero Hour: E-Residency & Online Exhibition присвячена питанням «перезавантаження суспільства» та реінтеграції після кризи. А канадська дослідницька резиденція The Ayatana постійно проводить тематичні Open Calls серед митців для участі у онлайн-школах присвячених вивченню птахів, рослин, комах тощо. Резюмуючи можна сказати, що переваги участі у резиденціях очевидні: починаючи від можливості занурення у контекст іншої країни чи інституції, співпраці з новими колегами, розширення своєї аудиторії, знайомства; завершуючи чи не найважливішим – ресурсом на дослідження та творення без відриву на турботи про проживання, комунальні, гроші на харчування тощо. Й звісно, неможливо повноцінно конвертувати формат резиденцій в онлайн-простір. Як мінімум, важко уникнути звуження контексту до власної Zoom-кімнати й не розуміння усіх аспектів реальності, в якій перебувають інші. Але в умовах карантину онлайн-резиденція в Україні могла б бути чудовою платформою для консолідації та пошуку антикризових рішень.