Міцний горішок

exc-5e5e2e5ddf3e9809a5981c3e

Цей текст не присвячений окремій художній практиці, роботі чи автору. І жодним чином не пов’язаний з фільмом режисера Джона Мактирнана. Міцний горішок — так було охарактеризовано одну з моїх викладачок Ліну Олексіївну Бахаєву під час одного зі студентських заходів. Під таким іменем вона була зареєстрована у Фейсбуці, куди прийшла у перші роки війни, аби читати новини і бачити, що відбувається поза окупованого Донецька. Вона дійсно була міцним горішком — як викладачка, і як людина, мабуть кращого вислову за цей точно не знайти.

Міцний горішок читала курс з української публіцистики; на свої пари приходила з нотатками зробленими від руки на папері. При цьому, вона рідко заглядала у ці аркуші, і здавалося, що знала більшість текстів на пам’ять. Франко, Винниченко, Драгоманов, Дзюба, Стус, Галан — та тексти інших публіцистів, державних діячів та письменників були структурно розкладені в її голові, звідки вона витягала влучні та розлогі цитати, аби навести той чи інший приклад з інтелектуальної дискусії та привернути нашу увагу. Я й зараз дивуюся цьому вмінню, адже останнім часом стикаюсь із тим, що якісь тексти просто не можу переказати, адже забуваю. Можу точно сказати, що її пари були одними з найбільш цікавих і після них у мене ніколи не викликало питання про культурну приналежність, ідентичність чи щось іще.

У мої студентські роки вона не користувалась комп’ютером та інтернетом. Свій перший ноутбук Міцний горішок купила на початку війни і якось так сталося, що я була долучена до того, аби вона навчилась ним користуватися. Пізніше вона мені подзвонила й сказала, що я для неї відкрила світ, бо там, у фейсбуку, були її друзі, студенти та все те, що їй давало розуміння про навколишній світ, підтримувало та надихало. Особливо це допомагало, коли вона перебувала у рідному місті, адже не могла виїхати на тривалий час через родинні обставини. Хоча Міцний горішок виїжджала до Києва та до Вінниці, де ще тривалий час викладала, все ж лишалась жити у Донецьку. Щоразу коли мені говорять: і хто ж там залишився, для кого це все? Я згадую її лице та посмішку, а потім принципову політичну позицію, яка не приймала жодним чином новий уклад невизнаної республіки.

Минулого місяця Міцний горішок померла.

Один мій колега часто говорить про те, що мистецтво (читай — культура) не так сильно впливає на думку людей, як медіа. Маніпуляції, зміна думки на кардинально іншу, навіть на ту, яку ти по суті не розділяєш — все те, з чим сьогодні працюють різні ЗМК, від преси до блогів та соцмереж. Мені ж здається, що культура не позбавлена цієї якості, однак вона працює у іншому ключі. Я погоджуюся з тим, що медіа оперують ширшими масами, слово маси — ключове. Культура ж, на мій погляд, працює з індивідуальним сприйняттям, через особистісне переживання та досвід, а тому вона не працює з «кількісними показниками»,вона звертається до якісних чинників та характеристик. Медіа епатують, а культура — емпатує. Вона здатна викликати бажання думати та аналізувати, промовляти та говорити, навіть мовчати, що буває більш потрібно сьогодні; медіа ж готові надати «думку під ключ», аби у аудиторії було більше часу на інший розважальний контент та рекламу. Зрештою, цих розбіжностей багато, та й я б не стала демонізувати медіа. Моя головна теза полягає у тому, що медіа створюють короткостроковий вплив — швидко міняються теми, думки, сторони конфліктів, лідери думок; культура ж надає поле для довготривалого впливу (нехай і працюючи з набагато меншою аудиторією). А враховуючи те, що про культурну політику в нас більше говорять, аніж працюють із нею, то творять її переважно ті, хто немає великих важелів впливу, часто це люди «на місцях». Культура віддається на поталу «маленьким» людям, але ці маленькі люди часто володіють суперсилами. Я не можу навести приклад героїчних вчинків Міцного горішка, таких які б чинив, наприклад, персонаж Брюса Віллліса; її героїчність полягала в іншому — щоденному кропіткому викладанні, у рутині знання, яке вона передавала іншим, у тихому протесті, принциповості й послідовності, якої часто бракує людям, але які вона намагалась передати своїм студентам.

Більше матеріалів