Підтримати

Ксенія Малих про освіту менеджерів культури в Україні, їхню компетенцію та місію

Ксенія Малих — артменеджерка, кураторка та дослідниця сучасного мистецтва. Наразі керує «Дослідницькою платформою» PinchukArtCentre. Раніше працювала в YaGallery, М17. У 2013 році разом з Ольгою Бекенштейн заснувала галерею в Closer. Наприкінці 2020 року також ініціювала заснування галереї 22 разом із Валерією Шиллер на Подолі. Ксенія також викладає на курсі для артменеджерів у КАМА — KYIV ACADEMY OF MEDIA ARTS – незалежній альтернативній освітній інституції, що присвячена навчанню на креативних спеціальностях. Відштовхуючись від цієї частини роботи Ксенії, ми вирішили зосередити фокус розмови саме на освіті.

Настя Калита зустрілася з Малих та поговорила про позицію артменеджера в Україні, чому ми говоримо про потребу оплачуваності роботи в культурній галузі навіть сьогодні та з чого починати зміни у вищій освіті за освітніми програмами з підготовки менеджерів культури. Розмова відбулася на запит Dofa fund та покликана стати частиною формування об’єктивної картини якості освіти й створення фактичного підгрунтя для розробки модерних освітніх програм.

Ксенія Малих. Фото: Степан Назаров
Ксенія Малих. Фото: Степан Назаров

Якими знаннями та вміннями зараз має володіти менеджер культури? 

По-перше, у менеджера культури мають бути достатні знання про сучасну культуру. Якщо ми говоримо про сучасне мистецтво, то про сучасне мистецтво. Що таке достатні знання: теорія мистецтва та історія мистецтва ХХ сторіччя як мінімум. По-друге, знання проєктного менеджменту. Сюди входить планування, фінансові таблиці і стратегії. По-третє, він або вона має орієнтуватися і розуміти, що таке комунікація в проєкті, а також мати навички управління процесами. 

Що ти розумієш під комунікацією в проєкті?

Комунікації — це вся видима для аудиторії частина проєкту, вітрина, яку бачать люди. Якщо говорити більш професійною мовою — музейний маркетинг, який займається адаптацією, перекладом, трансформацією того, що створено митцями для різних аудиторій. Звичайно, якщо говорити про ідеальну систему (сміється)

Я сподіваюся, що рано чи пізно вона запрацює і в Україні. Звісно, в самоорганізований інституції одна людина часто і куратор, і менеджер, і піарник, а ще й монтажник та прибиральник. Ми так працювали, коли створювали галерею в Closer. 

Повернемося ще до вмінь. Ти розказала про прикладні речі, а які б ти виокремила, можливо, риси характеру абощо? Може, ти щось встигла відслідкувати й дослідити для себе.

Звісно, менеджер культури має любити спілкуватися з людьми. Дуже важко бути у цій сфері соціофобом. Так, це можливо, але це важко (сміється). Бажано, щоб у цієї людини були розвинуті комунікативні навички, включно з можливістю та вмінням публічно говорити. Якщо це не є першим обов’язком культурного менеджера, то все одно говорити про проєкт публічно потрібно. 

Знання про культуру, проєктний менеджмент і комунікативні навички — три основні групи. 

Лекція Ксенії Малих «Академія о сьомій: Живі архіви», 18 лютого, 2020 року
Лекція Ксенії Малих «Академія о сьомій: Живі архіви», 18 лютого, 2020 року

Якщо говорити про особисті риси, звісно, має бути любов до продукту сучасної культури. У галузі культурного менеджменту треба працювати, якщо ти дійсно любиш цей продукт. Класний проєктний менеджер може заробити набагато більше в інших галузях. Ілюзія про богемне життя — це просто ілюзія. 95% — нормальна менеджерська робота, а 5% — любов до продукту, заради якої все це робиться. 

Я викладаю артменеджмент у KAMA, і на початку завжди кажу студентам: «Якщо ви це не любите, не треба цим займатись!». 

Багато хто відсіюється?

Так. Я викладаю практично з самого початку і дивлюся за результатами. За всі роки навчання з’явилося зо 10 класних, а всі інші кудись зникають. Найяскравіший приклад успішного приходу в професію культурного менеджменту після навчання в КАМА — Юлія Гнат. 

У нашій області існує якийсь дух героїчності цієї професії. На початку це і не погано, коли людина йде працювати в культуру з приємним, але на другому році роботи його треба позбутися. Колись я теж пишалася тим, що виходжу на відкриття у сукні, яка заляпана фарбою. Насправді, якщо ти гарний менеджер, не треба ніякого героїзму. Треба професійно все організувати для себе, художників і людей.

Не володіючи всіма цими навичками та знаннями, але при цьому маючи велике бажання, чи можна оволодіти цією професією?

Буде достатньо навіть просто любові до цієї сфери. Всьому іншому можна навчитися на власному досвіді. Процес триватиме довше, з помилками, але це питання часу. Великими художниками стають ті, хто не може ними не бути. І тільки так це працює. 

Як ти взагалі влаштовуєш свій освітній процес, зокрема в КАМА? Як правильно ти вводиш усі згадані вище навички у навчальний план?

Можна взяти за освітню модель процес створення виставки й по етапах її розібрати. Перший етап — робота з кураторами і художниками. Ідея — це точка, в якій все починається. Другий етап — планування всіх процесів аж до закриття виставки. Якщо ми говоримо про музейну виставку, третій етап — це переговори з колекціонерами, наприклад. Процес має свої особливості і одразу виникає юридична сторона, якій менеджеру теж варто вчитись. Мають бути хоча б поверхневі знання в праві, щоб читати договори і розуміти, про що там йдеться. Четвертий великий етап — продакшен: дизайн експозиції, архітектура, як створюються роботи і мультимедіа, логістика, перевезення і страхування тощо. Далі розпочинається робота над комунікацією виставки, зазвичай разом із куратором: назва, анонси, смм-наповнення, робота з дизайнерами — все це збирають в одне ціле. Перед відкриттям найбільше навантаження йде на піарників. Культурний менеджер має бути певен, що в піар-відділу та інших спеціалістів комунікаційного відділу є вся необхідна інформація, затверджена і узгоджена з усіма. Якщо щось іде не так — за це відповідає менеджер проєкту. 

Після відкриття виставки відбувається велика частина роботи самої виставки — забезпечення можливості, щоб все працювало. Найчастіша помилка — коли всі живуть відкриттям, а далі забивають і нічого не працює. Відкриття — це тільки початок. Ніхто не відміняв демонтаж, і це теж великий шматок логістики. 

Якщо будувати програму освіти культурних менеджерів, то все можна базувати на створенні однієї складної виставки. 

Якщо говорити більш конкретно про культурний менеджмент в Україні, освіту цього напряму, що б ти змінила і з чого б починала?

В усіх університетах дуже схожі програми, а в окремих випадках тому, що їх створювали одні й ті самі люди. В Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури є менеджмент культурних проєктів, але він відрізняється від мистецтвознавчого факультету рівно в один предмет — менеджмент. Такий підхід абсолютно не задовольняє потреби освіти культурних менеджерів тому, це більш комплексна професія.

Вона не відповідає часу, як і вся культурна освіта в Україні. Освіта в Інституті культури відповідає часу, але не відповідає культурі (сміється). Насправді, можна бути просто менеджером і отримати освіту неофіційно, не обов’язково 5 років вчитись у ВИШі.

Якщо говорити про те, як покращити або змінити існуючі програми — я би суттєво зменшила теоретичну частину. Культурним менеджерам не потрібне входження в академічну систему. Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури зрощує людей, які працюють в академічному секторі: науковці, дослідники, які не мають жодного відношення до культурного менеджменту. 

Ксенія Малих разом із колеагми під час творчої роботи PinchukArtCentre по курсу «Мистецтво» для 1-4 класів у межах Всеукраїнської онлайн-школи
Ксенія Малих разом із колеагми під час творчої роботи PinchukArtCentre по курсу «Мистецтво» для 1-4 класів у межах Всеукраїнської онлайн-школи

Якщо говорити не тільки про вищу освіту, чим ще може себе наповнювати культурний менеджер?

Звісно, програми обміну — це класно, можливість перейняти досвід. Також резиденції, але їх дуже мало, і переважно це екскурсійні тури іншими інституціями. Можна поїздити і подивитися, але це доволі депресивно, бо ти завжди порівнюєш це зі своїм досвідом і країною, тому це не завжди на користь. Дуже надихає бачити успішні кейси. 

В чому основна місія культурного менеджменту?

Місія культурного менеджменту — об’єднати людей з однією метою і досягти її.

Зараз я працюю над програмою для культурних менеджерів, де буде блок, присвячений case study — це основа всього. Ми будемо збирати кейси за типами, розбирати те, як роблять ретроспективні виставки, соло-виставки, групові, запускають конкурси… З перспективи кейсів — це абсолютно різні процеси. 

У PicnhukArtCentre зараз монтаж виставки Future Generation Art Prize. Що це значить? Це значить, що потрібно зробити 21 маленьку персональну виставку. Це набагато важче, ніж робити будь-яку іншу групову виставку.

Якщо підсумувати нашу розмову — з чим ми стикаємося в менеджменті культурної сфери в Україні?

Перш за все існує хибне переконання, що куратор — це і артменеджер. Насправді обидві фігури мають бути сепаровані, бо інакше це не буде працювати так, як це може працювати. 

Соромно казати, але досі існує проблема оплачуваності. Та сама проблема і з гонорарами художників. У мене особисто була кілька разів така ситуація, коли я була запрошеною кураторкою, мені платили гонорар, а художникам — ні. 

Також люди часто не розуміють, що таке культурний менеджмент — вони думають, що це якась «дєвочка», яка носиться зі своєю ідеєю і все. Звідси і всі проблеми, бо немає чіткого розуміння, що це професія.

Яких компетенцій і знань нам не вистачає для того, щоб подолати ці проблеми? 

Усе починається з дитинства і реформи культурної освіти. Треба починати з вчителів художніх шкіл і вчителів мистецтва в школах. Тоді питання культури стане новою нормою. 

Важко уявити зараз дитину, яку в 7 років спитають, ким вона хоче стати, а вона відповість, що культурною менеджеркою. Усе залежить від нас. Якщо ми будемо вимагати гонорари — у нас будуть гонорари. Градус героїзму потрібно знизити і сприймати себе нормальною людиною, яка любить свою роботу і хоче заробляти на цьому гроші.

 Дослідження в сфері освіти менеджерів культуриза підтримки Українського культурного фонду проводить Благодійний фонд «Мистецькі надра» (Dofa fund)

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Зберегти

Більше матеріалів

«Режисура — це змістовне кадрування, а робота з акторами — це територія довіри». Ліза Сміт про свій досвід режисерки та мисткині
1083

«Режисура — це змістовне кадрування, а робота з акторами — це територія довіри». Ліза Сміт про свій досвід режисерки та мисткині

Режисерка Тетяна Ходаківська про фільм «Манливий, солодкий, без меж або Пісні і танці про смерть»: «Єдине, про що ми можемо говорити — це про життя»
471

Режисерка Тетяна Ходаківська про фільм «Манливий, солодкий, без меж або Пісні і танці про смерть»: «Єдине, про що ми можемо говорити — це про життя»

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: