Галерея Detenpyla: випадкові невипадковості 

Галерея Detenpyla — самоорганізований простір у Львові, який існує з 2011 року. Його заснували Юрій Білей, Антон Варга, Станіслав Туріна та Павло Ковач, далі ним займається колектив «Відкритої групи» (Юрій Білей, Антон Варга та Павло Ковач). Сьогодні галерея святкує десятиріччя й спеціально до нього ми підготували матеріал про Detenpyla за розповіддю Павла Ковача.  

Про заснування галереї 

5 березня 2011 року у квартирі у Львові, в якій в різний проміжок часу жили художники Юрій Білей, Павло Ковач та Станіслав Туріна — тоді студенти Львівської академії мистецтв — заснували неформальну галерею Detenpyla. Вона відкрилася виставкою Станіслава Туріни «Дім Стасси» у приміщенні кухні. На виставці зібралося багато людей, тож художники вирішили продовжити розвивати галерею. 

 «Ішов шостий курс навчання в Академії, і там ти міг (окрім роботи в матеріалі) або просто написати магістерську, або зробити персональну виставку (чим ти доводив, що працюєш творчо в позанавчальний час). Я зробив виставку в «Дзизі», Юрка — в Музеї Ідей, а Стасік — ось на кухні в нас. Якщо коротко, концепція його виставки така: були представлені речі, які б він виніс в першу чергу, якби його дім горів».

Галерея знаходиться недалеко від центру міста. В одному з будинків на цокольному поверсі художники орендували квартиру, в якій є одна кімната й кухня. Це приміщення знаходиться у власності Олександра Замковського, який був учасником виставки «Дефлорація». Раніше там була пральня, потім кухня, зараз — це жиле приміщення, яке підлогою торкається землі, а якщо підняти люк, що розташований на кухні, то буде видно каналізацію.

Галерея була заснована з думкою про практику митців 1970-1980-х, коли була сильна традиція «квартирних виставок». Проте на відміну від практик поодиноких самоорганізованих виставок, куратори галереї Detenpyla вирішили змінювати експозицію кожні два тижні. В такий спосіб у квартирі завжди відбувалася та чи інша виставка. Коло митців, що навчалися в Академії й не тільки, було широким, люди спілкувалися одне з одним, а часто до хлопців заходили в гості й не тільки художники. До виставок робилися афіші, вони були розклеєні по місту, проте на них не було зазначено адреси, а лише номер телефону. Так художники вивели формулу роботи галереї: 

«Галерея Detenpyla працює за телефонним дзвінком. Для зручності охочим відвідати галерею потрібно зателефонувати або написати листа та домовитись про зустріч».

«В один момент ми замахалися просто бухати з тими, хто до нас приходив, і почали кожному пропонувати щось зробити, намалювати. Це не завжди були люди “з мистецтва”. Так з’явилися дуже різні роботи в нас — ну от зайчик намальований тощо. Ритм — кожні два тижні змінювати експозицію — ми тримали чітко». 

Групове фото з виставки «НЕОДАДАНЕО», Любомир Тимків, 2011

Логотип розробив Юрій Білей — це слід від стакана на поверхні. Назва галереї — це вигадане слово, але джерела його з молдавської мови, де схожий набір звуків значить «та пішов ти». Юра та Паша часто чули це слово в Академії від хлопця на прізвисько Македонський, який приїхав десь з-під Чернівців та був їхнім співмешканцем у гуртожитку.

Лого галереї Detenpyla. Автор лого Юрій Білей

«Ми зовсім не мали нічого на увазі такого, коли придумали назву галереї. Вона для нас більш поетична, вона про звук». 

5 березня 2002 року відкрився Музей сучасного мистецтва (спершу музей працював як галерея) в Херсоні, з яким куратори галереї Detenpyla також дружили й співпрацювали, а пізніше зробили виставку «Тільки поки Славі не говори». Такі «випадкові невипадковості» переслідують практику кураторів галереї Detenpyla всюди. Коли вони працювали в також власноруч створеній галереї на вулиці Єфремова, 26, то їхнім сусідом став концептуаліст Юрій Соколов з галереєю «Червоні рури». Його виставка «Автопортрет и несколько опусов» потім була представлена в галереї Detenpyla

Афіша до виставки Юрія Соколова «Автопортрет и несколько опусов». Автор плакату Юрій Білей

Про роботу галереї 

У 2011 році Юрій Білей та Павло Ковач викладали в Школі мистецтв і отримували пів ставки на кафедрі — це близько 600 грн. Цих грошей вистачало, аби покрити оренду та продовжити діяльність галереї. 

«Зрозуміло, що це був і спосіб виживання: на виставки приходили люди й завжди з чимось — хтось приносив пляшку, хтось цигарки, хтось щось до столу. Так ми й жили. Пам’ятаю, коли розповідав про галерею десь закордоном, то всі дивувалися, навіщо ми все це робили, ще й за свої гроші». 

У 2012 році Юрій Білей та Павло Ковач поїхали на навчання в Польщу за стипендіальною програмою Gaude Polonia. У галереї залишилися Антон Варга та Станіслав Туріна. Пізніше Антон Варга курував важливий для колективу проєкт «89 днів зими» — кожен день відбувалася зміна експозиції у квартирі Антона на вулиці Джерельній.

Далі в галереї відбувалися виставки різних митців та мисткинь: Станіслав Туріна, Павло Ковач, Данило Ковач, Любомир Тимків, Віска, Ярослав Футимський, Маріан Олексяк, Юрій Білей, Василь Савченко, Юрій Савтер, Сергій Савченко, Володимир Топій, Петро Ряска, Роберт Салер, Марсель Ониско, Руслан Тремба, Анастасія Руднева, Анатолій Татаренко, Зофія Малковіч, Данило Мовчан, Олег Перковський, Данило Мовчан, Михайло Барабаш, Тереза Барабаш, Влодко Кауфман, Олександр Матвієнко, Габріель Булеца, Олексій Салманов, Катя Берлова, Олександр Примак, Станіслав Чокан, Зоза, Віталій Агапаєв, Юра Коваль, Дар’я Кузьміч, Добриня Іванов, Любомир Сікач, Sviter art group, Петро Владіміров, Володимир Топій, Нікіта Кадан, Аліна Якубенко, Саша Курмаз, Стів Шепенз, Юрій Вовкогон, Юрій Соколов, Жанна Кадирова, Денис Рубан, Софія Нітюк, Льоня Троценко, Ніколай Карабінович, група «Рапани», Петро Гражданський, Даніїл Ревковскьий та Андрій Рачинський. 

На кожному відкритті куратори робили групову фотографію з відвідувачами. Найгучніші виставки збирали до 70 людей, і бували випадки, коли приїздила поліція.

«Дивилися, що наркотиків немає, і їхали собі».

Для багатьох виставка в галереї Detenpyla була першою в практиці. Ідеї для виставок народжувалися під час тусовок, на зустрічах, під час розмов та візитів до галереї. Спілкування, оголення зв’язків, дослідження місця — усе це було основним мотивом існування простору, в якому зустрічалися як зовсім молоді митці, так і вже знані концептуалісти міста. 

«Річ у тому, що ми тут тусили й жили серед робіт. Тобто виставка — це не просто прийшов на відкриття або вже на другий день і більш детально роздивився концепцію. Ні, це постійно! Ти встаєш зранку, робиш каву, і коло тебе висять роботи. Це також важливий момент: жити серед робіт, серед виставки. Петя Ряска тут робив проєкт, коли все пофарбував у ядерно-червоний. Плюс цієї галереї, що ми дозволяємо робити все, що хочеш».

Виставка «Звездочет» групи «Рапани»

Галерея не подавалася на фінансування й не робила спроб стати інституцією. Проте за час роботи якісь твори залишалися в умовній колекції, а згодом куратори почали збирати книжки й каталоги, які зараз стоять на стелажі в кімнаті. 

«Detenpyla має існувати паралельно, Detenpyla — це самоорганізований простір, і він має таким залишатися. Попри кількість галерей муніципальних і приватних, рівень свободи набагато більший тут, ніж там, як не крути».

«Дошка пошани», Юрій Білей, 2013

У спільноті галерею критикували за декілька речей: за те, що не виставляли живопис або графіку — більш традиційні медіа; й за закритість тусовки. 

«Нам часто кажуть, що ми не виставляємо того чи іншого мистецтва, проте в нас тут така вологість, що і за зберігання робіт, які покривалися згодом пліснявою, потім виписували… Льоня Троценко та Софія Нітюх навіть робили роботу про колекцію галереї Detenpyla та її стан». 

Про стан галереї сьогодні 

На цей час галерея ділить простір з ювелірною майстернею Kozar, власниця якої є також меценатом Detenpyla gallery. На рік заплановано в середньому одну виставку в місяць. Вже відбулася виставка художниці та кураторки Аніти Немет. До 10-річчя буде звітна виставка з самоорганізованої резиденції «Верхнє Синьовидне. Вигляд з тунелю». Її учасники та учасниці: Євген Коршунов, Микола Рідний і Анна Щербина, Андрій Рачинський та Даніїл Ревковський, Олександра Кадзевич, В’ячеслав Машницький, Василь Димид, Hotdogfrenchfries ketchup. Куратор: Павло Ковач. З 26 вересня до 4 жовтня 2020 року в селі Верхньому Синьовидному відбувалася резиденція «Верхнє Синьовидне. Вигляд з тунелю». Цю локацію для резиденції обрали вже вдруге. На виставці будуть представлені роботи учасників згаданої резиденції. Організатори: Мишко Мишковський, Хіб, Вікторія Дорр. 

У межах святкування ювілею відбуваються події в самоорганізованих галереях у різних містах України й Польщі під назвою «Гучний заголовок». Серед них: АТЕЛЬЄ ДЕ ЛЮКС (Львів), галерея ЦЕ (Львів), галерея PIĘKNO PANIE (Люблін, Польща), NOCH artist-run space (Одеса), неформальна галерея КОРИДОР (Ужгород), PVS Платформа Візуальних Стратегій (Луцьк), МІЖКІМНАТНИЙ ПРОСТІР (Львів), ZŁOTY KIOSK  (Вроцлав, Польща), БЕХТЕРЕВСЬКИЙ ПРОВУЛОК 10 & БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО 35/1 (Київ), ALWAYS FRESH (Нью-Йорк, США), МУЗЕЙ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА (Херсон).

У Львівському муніципальному мистецькому центрі відбуваються виставки афіш галереї Detenpyla.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: