Вакансії

«Мистецтво в SupportYourApp переросло з хобі в світосприйняття» — Дар’я Лещенко про офіси як артоб’єкти

Дар‘я Лещенко — співзасновниця компаній SupportYourApp і Label Your Data, входить до списку топ-20 жінок в IT-бізнесі за версією Ukraine Innovation Awards. Дар‘я вивчала англійську філологію у Києві, пізніше поїхала здобувати освіту в США та закінчила Aspen Institute Kyiv і Harvard Kennedy School. На початку 2021 року вона отримала нагороду на міжнародному конкурсі престижної бізнес-премії Stevie Awards та стала першою українкою, яка зайняла призове місце у програмі Sales & Customer Service. Крім цього, Дар’я входить до Top 30 Under 30 від Kyiv Post за 2017 рік.

Нашу увагу підприємниця звернула на себе не лише через досягнення в кар’єрі, але і через філософію, яку несе міжнародна компанія SupportYourApp, що була заснована ще у 2010 році. Всі простори, де працює команда SupportYourApp, виглядають як артоб’єкти та схожі більше не на офісні, а виставкові простори — кожен зі своїм власним стейтментом. Компанія оформлює кожне приміщення роботами сучасних українських художників: літографією від Літографії 30, муралами від Володимира Манжоса або каліграфією від сестер Лопухіних

Настя Калита поговорила з Дар’єю Лещенко про те, як та чому офіс може перерости в артоб’єкт, на що впливає мистецтво в робочій атмосфері та з яких картин формується її особиста колекція.

Дар’я Лещенко. Фото: Поліна Полікарпова
Дар’я Лещенко. Фото: Поліна Полікарпова

Розкажіть насамперед про історію компанії SupportYourApp і чому ми розмовляємо саме тут?

SupportYourApp — це SaaS-компанія (Support as a Service — прим. авт.), яка надає послуги клієнтської та технічної підтримки для інших IT-компаній по всьому світу. Зараз наші консультанти надають підтримку 34-ма мовами, серед яких є японська, корейська й іврит. 

Усе розпочалося більш, ніж 10 років тому. Ми були просто відділом технічної підтримки іншої IT-компанії — IIG (Internet Investment Group). Так трапилося, що я стала менеджером цього відділу, і через деякий час напрямок підтримки користувачів ми вже розвивали як окрему компанію. 

Зараз у нас понад 900 людей в команді, 3 офіси в різних точках світу й клієнти з 25-ти країн.

Робота Олександра Гребенюка. Фото: Поліна Полікарпова
Робота Олександра Гребенюка. Фото: Поліна Полікарпова
Робота Олександра Гребенюка. Фото: Поліна Полікарпова
Робота Олександра Гребенюка. Фото: Поліна Полікарпова

Як і чому з’явилося мистецтво у вашій сфері? З чого все почалось — з яких картин, художників і подій? 

У мого партнера є хобі: він дуже любить мистецтво і, мабуть, 5 років тому у нас в офісі з’явилися перші картини художника Антона Поперняка. Їх дуже легко було інтегрувати саме в офісний простір, бо це різнокольорові та легкі абстракції. Офіс сірий, а роботи Антона додавали живість та яскравість в інтер’єр. 

Розвиток мистецтва в SupportYourApp відбувався органічно й поступово: з хобі це переросло в окрему і велику частину нашого світосприйняття

Після цього ми почали дуже активно спілкуватися з українськими митцями. Мій партнер знайомився з різними художниками, а я — через нього. 

Якось я потрапила до майстерні Петра Бевзи, де обрала перші роботи, що увійшли в мою колекцію та зараз прикрашають стіни нашого офісу. Перша робота, яку я купила, називалася «Черепаха». Пізніше в мене з’явилися й інші його картини. 

Після цього ми як компанія почали рости, а разом із нами — й мистецтво на наших стінах. Наступний офіс узагалі можна назвати артоб’єктом: там є мурали, каліграфічні роботи, літографії, офорти й навіть інсталяції. 

Розвиток мистецтва в SupportYourApp відбувався органічно й поступово: з хобі це переросло в окрему і велику частину нашого світосприйняття.

Робота Романа Мініна. Фото: Поліна Полікарпова
Робота Романа Мініна. Фото: Поліна Полікарпова
Робота WE BAD. Фото: Поліна Полікарпова
Робота WE BAD. Фото: Поліна Полікарпова

Про офіс, якщо я не помиляюсь, багато говорили, що це чи не перший офіс ІТ-компанії в Східній Європі, стіни якого тотально прикрашені мистецтвом. Як з’явилася ця ідея та чим ви керувалися при виборі? Можливо, є якісь цікаві історії, з цим пов’язані?

Насправді ми не планували робити офіс артоб’єктом — це трапилось абсолютно випадково, і на той момент мій партнер слідкував за роботами Володимира Манжоса. Ми почали створювати простір і захопились ідеєю намалювати там мурал, бо це буде незвично. Коли Манжос почав створювати стінопис, він запропонував нам запросити інших художників, а ще краще — взяти куратора Олега Соснова й зробити не просто гарний дизайнерський офіс, а офіс без цензури, де кожен художник зможе намалювати, що захоче. Ми нікому не говорили, що робити. Кожен творив так, як бачив він, а ми просто підтримували. Деяких робіт навіть ескізів не бачили. Автори малювали все відразу, і, мені здається, в цьому й полягає основна особливість творів.

Чи є у вас найулюбленіші роботи серед тих, що присутні у ваших офісах?

Не можу сказати, улюблені чи ні — є просто роботи, які викликають одні емоції, а є ті, що викликають абсолютно інші емоції. Думаю, що всі вони гармонійно вписуються в те, що ми зараз маємо. 

Кожна людина, яка працює у нас в компанії чи просто приходить у гості, може для себе знайти роботу, яка їй відгукнеться найбільше. Мені подобається, що вони абсолютно різні. Якби я дозволила малювати тільки те, що мені подобається — це було б дуже нудно. Круто, що все вийшло таким різноманітним та різноплановим. 

Мурал Володимира WaOne Манжоса. Фото: Поліна Полікарпова
Мурал Володимира WaOne Манжоса. Фото: Поліна Полікарпова
Мурал Володимира WaOne Манжоса. Фото: Поліна Полікарпова
Мурал Володимира WaOne Манжоса. Фото: Поліна Полікарпова

Ви рахували кількість робіт, що зараз є, або художників, які були залучені до проєкту?

Точну кількість не рахували, але художників було понад 25. Серед них, до речі, є уругвайські, AlfAlfa, наприклад, та іспанські автори.

На сьогодні ми не можемо уявити наш простір без мистецтва: якщо бачимо, що на якомусь місці була картина, а зараз там порожньо, вже відчуваємо різницю — нам чогось не вистачає

Як взагалі реагують люди, які тут знаходяться? Чи були якісь зміни в реакції команди з приходом до неї мистецтва, чи все залишилось незмінним?

Зміни в реакції — доволі абстрактна річ, яку важко просто взяти й помітити. Точної статистики немає, але є непрямі дані, через які ми розуміємо, що мистецтво в офісі так чи інакше позитивно впливає на наш емоційний стан і ставлення до цього простору. Коли люди приходили на інтерв’ю до офісу, то відсоток прийняття нашої пропозиції щодо співпраці був набагато вищим, ніж коли ми працювали з білими стінами. Але це також може корелюватися з ростом нашого професіоналізму.

Я не можу сказати, що офіс — це «плюшка». Ні, це, імовірніше, корпоративна філософія, бо ми піклуємося про наших людей. Підтримка користувачів — стресова робота, бо ти онлайн 24/7, але дуже важлива: ми вирішуємо проблеми клієнтів тут і зараз. У нас є експертність в тому, що ми робимо. Те, що в офісі є мистецтво, позитивно впливає на продуктивність команди, бо ти завжди можеш перемкнутися, подивитися по сторонах, піти попити каву — це набагато краще, ніж коли ти просто сидиш у підвалі без вікон і дверей. 

На сьогодні ми не можемо уявити наш простір без мистецтва: якщо бачимо, що на якомусь місці була картина, а зараз там порожньо, вже відчуваємо різницю — нам чогось не вистачає.  

Інтер'єр одного з офісів компанії SupportYourApp. Фото: Поліна Полікарпова
Інтер’єр одного з офісів компанії SupportYourApp. Фото: Поліна Полікарпова
На стіні — робота Юрія Болси. Фото: Поліна Полікарпова
На стіні — робота Юрія Болси. Фото: Поліна Полікарпова

Я знаю, що ви готуєте до відкриття ще один офіс. Чи ви вже знаєте, що там буде висіти з артоб’єктів?

Наперед ми не плануємо. Коли вже починаємо працювати в стінах нового простору, тільки тоді розуміємо, що там має бути, і тільки тоді починаємо думати про те, які краще роботи інтегрувати у простір.

Якщо команді щось дуже сильно подобається або дуже не подобається, то вона може вплинути на те, що там з часом буде висіти. Тобто ми не відразу, але поступово прислуховуємось до побажань людей.

Я знаю, що не тільки мистецтву, але й тімбілдінгу ви приділяєте багато уваги. Цікаво почути про творчий розвиток вашої команди та з чого він складається?

Корпоративна культура та цінності SupportYourApp побудовані на основі близького спілкування (не тільки професійного). Ми намагаємось дізнатись один про одного набагато більше в розрізі особистості, не переходячи при цьому кордонів, бо їх ми дуже поважаємо. Та знання про те, що наші колеги роблять поза роботою або чим вони займаються ввечері — дисциплінують. Ми щодня зідзвонюємось, у нас є ранкові та вечірні сесії, де ми обговорюємо, як у кожного пройшов робочий день, що ми цікавого робили вдома, хто що прочитав або подивився. 

Також у нас є книжковий клуб, де ми обов’язково щомісяця читаємо нову книжку. Зараз це Шимон Перес «Дрібних мрій не буває», а недавно був Річард Фейнман «Та ви жартуєте, містере Фейнман!». У 2020 ми прочитали 9 книжок з менеджменту й обговорювали їх. Тоді присвятили багато часу саме бізнес літературі. У 2021 стоїть ціль — 12 книжок. Стосуються вони більше автобіографічних історій — чогось такого, що дозволяє відпочити від роботи та дізнатися нове.

До того ж ми разом займаємось спортом: два рази на тиждень — функціональне тренування, один раз — йога. Восени, весною та влітку ми займаємось в парку, а взимку — хто в офісі, хто онлайн. 

До карантину ми проводили ще один класний івент, за яким я дуже сумую, — День сім’ї. У дитинстві я ходила до мами на роботу, а зараз батьки наших консультантів приходять подивитись, де працюють їхні діти. Я впевнена, що ні батьки, ні друзі наших людей ніколи не працювали в таких умовах і не бачили так багато мистецтва в стінах офісів. Я завжди приєднуюсь до цієї події, проводжу індивідуально екскурсії й розповідаю про художників.

Були якісь кумедні реакції на мистецтво?

Смішних не було, були лише позитивні. Людям подобається, вони шоковані, коли в офісі є такі умови. Навіть була ситуація, коли приїхала вся сім’я з Рівного, і при цьому мама одного з наших колег ніколи до цього не була в Києві. Перший раз за все своє життя вона приїхала до столиці саме через те, що в нас був день сім’ї.

Розкажіть, будь ласка, про вашу особисту колекцію творів мистецтва, яка формується незалежно від офісу. Чи це був паралельний процес з тим, що відбувалося в офісі? Та як ви самі обираєте художників, роботи яких купуєте?

Історія моєї особистої колекції розпочалася пізніше. Коли ти починаєш колекціонувати мистецтво, в тебе зовсім інше усвідомлення того, навіщо ти це робиш. Саме на такому етапі в мене з’явилася зацікавленість в тому, щоб формувати свою колекцію робіт, першими з яких стали картини Антона Поперняка та Петра Бевзи. У Поперняка я купила першу роботу, яка досі висить в офісі, на третьому поверсі.

Дар’я Лещенко. Фото: Поліна Полікарпова
Дар’я Лещенко. Фото: Поліна Полікарпова

В якому році це було?

Я купила її у 2017 році. Після цього потрапила до майстерні Петра Бевзи, де, здається, 5 годин ми просто спілкувалися. Саме там я перейнялася його життям, ставленням до нього і художньою практикою. Після цього я потрапила на перший український аукціон мистецтва в галереї BURSA від Karton Katon, де познайомилася з роботами Олексія Кондакова і Володимира Манжоса. Купила тоді собі в колекцію велику картину Вови. Ще є картина AlfAlfA, Олександра Гребенюка, а також декілька принтів. 

Чи є якийсь напрямок у мистецтві, художник або роботи, які б ви ніколи не помістили у свою колекцію?

Сучасне мистецтво дуже специфічне: не важливо, які емоції відчуває людина, коли стикається з ним, головне те, що мистецтво дозволяє їх відчути. Хороші чи погані — немає значення, бо якщо тебе зачіпає — це вже добре. 

Мені подобаються ті художники, історію яких я знаю, бо насамперед купую частинку художника, його енергію та світосприйняття. Мені дуже важливо розділяти ці речі з митцями, чиї роботи я купую особисто для себе, та бути з ними на одній хвилі. Це так само стосується і письменників: якщо мені не подобається чиясь біографія, то книжку я читати не буду, навіть якщо вона дуже класна. 

Тобто для вас робота й особистість автора — нероздільні явища?

Абсолютно.

Розкажіть про виставку в Україні, яка вас вразила і чому? 

У М17 влітку проходила «PROколекції: дослідницький проєкт», вона мене вразила. 

З нових художників, робіт яких ще немає в вашій колекції, кого вже запримітили собі?

Маша Рева подобається, але Петро Лебединець та його абстракції — це пріоритетна покупка зараз. 

Інтер'єр одного з офісів компанії SupportYourApp. Фото: Поліна Полікарпова
На стіні — робота уругвайського митця AlfAlfA, за дверима — картина Олександра Гребенюка. Фото: Поліна Полікарпова
Інтер'єр одного з офісів компанії SupportYourApp. Фото: Поліна Полікарпова
Інтер’єр одного з офісів компанії SupportYourApp. Фото: Поліна Полікарпова

Як вам здається, чому зараз український артринок і українське мистецтво як явище не сильно розвинені та популярні у світі? Чому такий повільний процес і в чому можуть бути основні проблеми саме з точки зору бізнесу?

Мені здається, що ситуація зараз набагато краща, ніж була декілька років тому. Повільно, тому що в більш розвинутих країнах мистецтво підтримується на зовсім іншому рівні: бізнес, держава та гранти намагаються інтегрувати й зробити його візитівкою чи країни, чи якогось міста. Наприклад, якщо ми їдемо до Австрії, знаємо, що там є Моцарт і їдемо в його містечко або музей, а держава тим часом на цьому заробляє. 

Культура — це ідентифікація нації, візуальна основа нашої країни й того, як ми все бачимо та як ми про це говоримо

Зараз в Україні з’являються молоді художники, які заявляють про себе на міжнародній арені. Світ більш відкритий, кордонів як таких немає, вони стерлись. Я певна, що ця тенденція продовжуватиметься, бізнес ще більше підтримуватиме українське, а наскільки держава себе проявить — не знаю. Темп уже є, але з карантином він знову зменшився, та коли ми повернемось до нормального існування — тенденція вирівняється і пришвидшиться.

Чому та як важливо підтримувати культуру? І навіщо вона нам потрібна? 

Культура — це ідентифікація нації, візуальна основа нашої країни й того, як ми все бачимо та як ми про це говоримо. Мені подобаються більш позитивні речі, але багато художників і митців висвітлюють теми не дуже приємні, які є важливими для соціуму. Вони змушують задуматися про те, що ми зараз робимо та в якій точці знаходимося.

Якщо говорити про наш офіс — це така диверсифікація, різноплановість поглядів на культуру та країну. Мистецтво — це візуальний код, через який ми можемо зчитувати. Через деякий час наші діти, онуки будуть дивитись на те, яким чином ми цей код писали, і матимуть змогу якось його зрозуміти, зрозуміти цю історію. Тільки якщо є історія країни, можна робити ретроспективу і змінювати щось на краще.

лого_1

Якщо ви хочете, щоб ми про вас написали, заповніть цю форму

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: