Давид Чичкан — анархіст та художник. Про те, що він насамперед анархіст, а вже потім «малювальник», Давид неодноразово говорив в інтерв’ю. Це ж прослідковується й в його практиці: він створює картини та графіку, що проголошують анархістські ідеї й лозунги або рефлексують над певним суспільно-політичним явищем, як-от «Революція Гідності», або «законом про декомунізацію».  

Картини Давида Чичкана купують колекціонери, галереї та музеї. Вони були написані під час «першої хвилі» захворюваності — навесні та влітку 2020-го року. Тоді ідея залишитися без роботи була такою ж страшною, як зустріти голодного звіра в лісі, коли різко стемніло. Думка ж Давида у тому, що ми як суспільство завжди в цьому лісі знаходимося — зокрема в системі капіталізму, коли нерівність між багатими й бідними тільки зростає. 

Раніше роботи Давида купували не лише ті, хто професійно зацікавлений в мистецтві, але й друзі художника. Серед таких друзів  багато підприємців, але за часів карантину та кризи, вони втратили можливість так само легко купувати картини, як раніше. Давид пов’язує це не стільки зі зменшенням їхніх доходів, але й з тим, що за важких економічних та соціально нестабільних часів люди менше думають про мистецтво — воно їм не потрібне. Подумайте, за ці ж самі гроші можна купити щось більш необхідне для життя. Ніби за часів карантину відбулася мобілізація ресурсів та переформатування планів щодо свого майбутнього та бізнесу. 

Криза, що настала після карантину, потягнула за собою скорочення штату багатьох галерей, фондів, закриття проєктів, що продукували культуру. Серед таких штат PinchukArtCentre, Національного художнього музею, закриття галереї в артцентрі Closer, пертурбації з держфінансуванням українського кіновиробництва. Наразі деякі інституції знаходять способи виходу з кризи: були створені державні грантові програми підтримки, відкрилися нові простори під патронатом муніципалітетів (як-от Муніципальний артцентр у Львові).

Для інституцій та колекціонерів роботи митця, що рефлексують на перебування в карантині під час пандемії COVID-19 — періоді, який залишиться в історії, стали тими, на які вони звернули увагу й придбали. На картинах зафіксовані моменти інтимного моменту споглядання життя під час ізоляції — своєї дружини, кураторки та дослідниці Ганни Циби, яка тривожиться за світ та спостерігає за вірусом з вікна, читає книжки та формує політичну думку, рахує високі комунальні платежі, які стає все важче сплачувати. Ці роботи — дещо іронічно й прямо — зображують те, чим стало наше життя під впливом зовнішніх факторів.  

Коли Чичкан створив ці роботи, кількість захворілих була не такою високою, як зараз — восени 2020 року, коли за день ми маємо 5000-6000 випадків. Невідомо, що буде далі і як розвиватиметься мистецтво, — чи дійсно краще було б нам, культурним робітникам, ставати, припустимо, лікарями? Питання важливості себе для суспільства є одним із пунктів роздумів для анархіста Давида, заробіток якого залежить від продажу його мистецьких робіт. Чи варто продовжувати писати, чи краще освоїти іншу професію? Ці та інші питання є тими, що виникають тінями у темному лісі.