Я не вивчила нову мову за час карантину, але й ви, скоріше за все, теж ні

exc-5ef9d2a1e2b6dd59a6251270

Пам’ятаєте початок карантину? Початковий шок, пов’язаний з оголошенням про зачинення кордонів, гарячкові спроби купити квиток на останній літак додому, хештеги «залишайтеся вдома» різними мовами у стрічці соцмереж, нервове оновлення сторінки зі світовою статистикою. Надія на те, що за місяць все повернеться до звичної норми, або ж що принаймні вдасться врятувати хоча б частину із запланованих на 2020 рік подій. Поступове розуміння того, що нічого з цього не станеться. Пошта, завалена листами з темою CANCELLED. Безлюдна головна площа міста. Незвична тиша за вікнами. Вихід до найближчого магазину як подорож на іншу планету. Так було в мене. В інших, звісно, було якось інакше.

IMG_0226.jpg

IMG_0228.jpg

Пам’ятаєте, як — майже одразу — з’явився наплив порад, як провести час на карантині з максимальною продуктивністю? Вивчи нову мову! Помий вікна! Зроби йогу! Спечи хліб! Зв’яжи капелюшок! Навчися малювати ідеальні стрілки на очах! Самовдосконалюйся! Розвивайся! Або хоча б вже нарешті схудни. 

Важко було не зауважити, що цільовою аудиторією таких статей найчастіше були жінки, а для авторів порад карантин означав появу у цих жінок великої кількості вільного часу. Час цей належало призначити на покращення себе чи на поглиблення навичок у «традиційно жіночих» заняттях.

Серед моїх знайомих, які намагалися достосувати своє життя до нового світу, додатковий вільний час з’явився переважно в тих, кого звільнили або чиї проекти було скасовано. Більшості з них було не до саморозвитку.  

Не до саморозвитку було також і моїм приятелькам, в яких є діти. Діти, яких карантин зачинив в помешканні, нудьгували і постійно хотіли їсти. Стрічка наповнилася жіночими дописами на кшталт «діти возять одне одного ночвами по квартирі, нарешті попрацюю» або «сижу на рабочем звонке, кажется, дети с той стороны грызут двери». Мені, матері підлітка, важко навіть уявити собі, як може виглядати карантин в типовій українській квартирі з кількома маленькими дітьми.

З дітьми шкільного віку, щоправда, теж не було солодко. Відповідальність за організацію дистанційної освіти лягла на плечі родини, а насправді — матерів. Пам’ятаєте, як у відео від Міністерства охорони здоров’я [1] серед порад навчити своїх дітей правильно мити руки чи кашляти у згин ліктя, опинилося невимушене у своїй термінальній нечутливості «просто організуйте вдома найкращу школу на світі»? Взаємовиключне сусідство «найкращу на світі» і «просто» чудово ілюструють вимоги, які висуває жінкам суспільство. Від жінок очікується, що вони будуть доглядати і вчити дітей, займатися неоплачуваною хатньою роботою, а також працюватимуть на повну сили, нібито нічого згаданого раніше не існує. Постійна присутність вдома усіх членів родини означає постійну ж необхідність готувати і прибирати. Дистанційна праця ж іноді замість скорочення робочого дня означає уповільнення і розтягнення в часі усіх процесів. Відсутність роботи означає фрустрацію і додатковий стрес.

«Як вам минає карантин? Я розбираю архіви і дописую наукові статті, поки моя жона проявляє фантазію у кулінарії», — якось написав один з моїх френдів. До допису долучалася світлина столу, густо заставленого різноманітними стравами. Світлини зі статтею не було. В коментарях одразу ж написали «ей, краще допоможи дружині!», але цей приклад добре ілюструє проблему патріархального розподілу обов’язків в родині: карантин зачинив на кухні усіх жінок, незалежно від їх професійної приналежності чи посади, в той час як чоловіки могли приділити більше часу своїм справам. От приклад з наукового середовища: за деякими оцінками, чоловіки надсилають до академічних журналів на 50% більше статей, ніж до локдауна [2], в той час як кількість статей, відправлених жінками, суттєво знизилася [3]. Жінки, роздерті поміж обслуговуванням побутових потреб родини і доглядом за дітьми, мали менше ресурсу і можливостей для того, щоб зосередитися на написанні текстів. Як бачимо, навіть приналежність до академії і умовної «інтелектуальної еліти» не захищає жінку від розчинення у неоплачуваній хатній і обслуговуючій праці.

Не дуже зраділи мотивуючим статтям з порадами і люди, які страждають на депресивний або тривожний розлад. Карантин унеможливив швидке звернення за допомогою і зачинив хворих в приміщенні, залишивши їх один-на-один зі своїми проблемами. Деякі ж з пацієнток, чий стан на карантині загострився, зібрали повне пандемічне бінго. Уявіть собі жінку, яка намагається поєднувати догляд за дітьми, які більше не ходять до садочку і школи, опіку за старшим родичем, до якого через пандемію більше не може приходити медсестра і доглядальниця, і віддалену роботу. Уявили? А тепер додайте до цього діагностовану важку депресію, складнощі зі вчасним отриманням рецепту на ліки і неможливість продовжувати терапію, оскільки розмова з психотерапевтом банально вимагає відсутності сторонніх слухачів. Але що робити, коли усі завжди вдома, парки і кав’ярні зачинені, а бути на вулиці дозволено, лише якщо ти швидким кроком йдеш до магазину з торбою у руках? Героїня цієї історії намагалася дзвонити своїй терапевтці, зачинившись у ванній, але згодом відмовилася від сеансів. Незручності, які вона створювала родині своїм незвичайним сидінням у ванній, зрештою переважили її власні потреби. Чи думала вона про те, щоб на карантині записатися на якісь корисні онлайн-курси? Питання риторичне.

Збільшення кількості проблем, пов’язаних з психічним здоров’ям, торкнулося усіх груп, але статистично найбільший зріст зафіксовано саме серед жінок і молоді [4]. Цікаво, що на погіршення ситуації вплинув не так сам коронавірус (наприклад, страх захворіти або страх за життя близьких), як суспільні і фінансові наслідки пов’язаних з ним обмежень [5]. 

З іншого боку, для частини пацієнтів з тривожним розладом локдаун став причиною покращення самопочуття [6]: пандемія матеріалізувала їх страхи і вивела їх із зони уявної небезпеки в реальну площину. З появою COVID-19 тривога через те, що в будь-який момент може статися щось погане, перестала бути іраціональним відчуттям. Декотрі пацієнти з депресією теж відчули полегшення, оскільки локдаун перетворив соціальну ізоляцію з маргінальної практики на очікувану і схвальну поведінку. Раптово геть усі почали вести спосіб життя людини, що має важку депресію: ніяких вечірок і публічних подій, постійне сидіння вдома, вихід на вулицю лише до найближчого магазину, свідоме уникання контактів з іншими людьми. Для здорової людини, яка звикла до тісної соціальної взаємодії і активного руху, це могло стати важким новим досвідом. Для тих, хто постійно живе з депресію, у цьому сенсі змінилося мало що. 

Завдяки локдауну тривога і депресія стали більше обговорюватися в медіа, оскільки вони у певному сенсі стали частиною загального досвіду, що зменшило стигматизацію, пов’язану з цими станами. 

Хоча можливість проводити більше часу з родиною називають [7] одним з позитивних наслідків ізоляції, вимушене перебування вдома спричинилося до глобального зросту випадків гендерно зумовленого насильства. Структура Організації Об’єднаних Націй з питань гендерної рівності у своєму рапорті назвала цю проблему «тіньовою пандемією». Зазначається, що в деяких країнах кількість звернень на гарячі лінії допомоги жертвам насильства зросла більш ніж на третину. Проблема гендерно зумовленого насильства була всеохоплюючою і до пандемії: лише 40% жінок, які зазнали насильства, наважуються шукати сторонньої допомоги, тоді як до поліції йдуть не більш ніж 10% з них [8]. Карантин суттєво погіршує цю ситуацію, оскільки додатково ускладнює звернення до поліції і соціальних служб. 

IMG_0229.jpg

IMG_0231.jpg

За час локдауну з’явилися також особливі способи допомоги жінкам, які опинилися у ситуації домашнього насильства. Оскільки часто партнер контролює кожну дію жінки, жертва не має змоги шукати підтримки чи подзвонити на гарячу лінію. У Франції, наприклад, жінки або діти можуть звернутися до аптеки і за допомогою спеціального коду попросити про допомогу. У Польщі з’явився фейковий магазин натуральної косметики Rumianki i bratki («Ромашки і фіалки»), де заповнена форма замовлення — це сигнал про домашнє насильство [9]. Щоправда, відкритим лишається питання ефективності таких заходів. Яким чином жертви, обмежені у можливостях контакту зі світом, дізнаватимуться про існування таких ініціатив? Чи поширення інформації про них не призведе до того, що схильні до насильства партнери почнуть додатково контролювати походи до аптек і інтернет-шопінг своїх жертв?

Підсумовуючи, можна сказати, що вірус і пов’язані з ним обмеження доклалися до посилення і загострення вже існуючої у суспільстві нерівності, при чому найсильнішого негативного впливу зазнали саме вразливі групи. І хоча реальні соціальні наслідки карантину нам лише належить осягнути повною мірою, вже зараз можна сказати, що жінкам локдаун залишив критично мало простору для саморозвитку, малювання ідеального макіяжу і рекреаційного миття вікон. 

IMG_9843.jpg

IMG_9839.jpg

1. Перша леді Олена Зеленська разом з іншими відомими мамами поділилася порадами про те, як вберегти дітей від коронавірусу https://www.facebook.com/watch/?v=798769077280208

2. Women academics seem to be submitting fewer papers during coronavirus. https://www.thelily.com/women-academics-seem-to-be-submitting-fewer-papers-during-coronavirus-never-seen-anything-like-it-says-one-editor/

3. Women’s research plummets during lockdown — but articles from men increase https://www.theguardian.com/education/2020/may/12/womens-research-plummets-during-lockdown-but-articles-from-men-increase 

4. Mental health: Women and youth hardest hit by lockdown https://www.sciencefocus.com/news/mental-health-women-and-youth-hardest-hit-by-lockdown/ 

5. The Australian National COVID-19 Mental Health, Behaviour and Risk Communication Survey https://psychology.anu.edu.au/research/projects/australian-national-covid-19-mental-health-behaviour-and-risk-communication-survey 

6. Feeling Less Anxiety Since The Coronavirus Lockdown? You’re Not Alone. Jessica Gold. Jun 8, 2020 https://www.forbes.com/sites/jessicagold/2020/06/08/feeling-less-anxiety-since-the-coronavirus-lockdown-youre-not-alone/#5f19b83b3874 

7. Coronavirus lockdown made many of us anxious. But for some people, returning to ‘normal’ might be scarier.  May 25, 2020 https://theconversation.com/coronavirus-lockdown-made-many-of-us-anxious-but-for-some-people-returning-to-normal-might-be-scarier-138517 

8. Violence against women and girls: the shadow pandemic

9. Statement by Phumzile Mlambo-Ngcuka, Executive Director of UN Women April 6, 2020 https://www.unwomen.org/en/news/stories/2020/4/statement-ed-phumzile-violence-against-women-during-pandemic

10. Szyfr dla ofiar przemocy domowej w dobie pandemii. Pod przykrywką zakupu kosmetyków można poprosić o pomoc. Anna Gmiterek-Zabłocka, TOK FM 15.04.2020 https://www.tokfm.pl/Tokfm/7,103085,25870978,szyfr-dla-ofiar-przemocy-domowej-w-dobie-pandemii-pod-przykrywka.html 

Колажі та текст: Лія Достлєва

Якщо ви хочете написати про соціальні феномени, розглянуті з позицій критичних інфраструктур, надсилайте свою пропозицію на адресу: zapalennia@supportyourart.com

Більше матеріалів