Адольф Велфлі народився 29 лютого 1864 року, він був сьомою дитиною у родині прачки та слюсаря по каменю. У віці семи років батько покинув родину, а у десять мама майбутнього художника віддала його до дитячого будинку. Велфі змалку звик до важкої роботи, він встиг працювати пастухом, лісорубом та різноробом. У 19 років закохався і хотів одружитись, але родина дівчини була проти, тому Адольф пішов на службу до армії. У 25 років вперше потрапив до в’язниці за непристойну поведінку та домагання. Вийшовши з в’язниці Велфлі провів близько чотирьох років на волі, але після рецидиву в нього діагностували шизофренію і помістили в психіатричну лікарню Вальдау. Перші роки він провів ізольовано від інших пацієнтів, пізніше лікарі помітили, що Адольф почав малювати на обривках газет і заохочували його до творчості.

Художник написав автобіографію в 45 томах, на сторінках книги були ілюстрації, малюнки та навіть пісні. Також швейцарський психіатр і психотерапевт Вальтер Моргенталер присвятив йому монографію «Психічнохворий як художник». Після смерті художника, у 1948 році скульптор Жан Дюбюффе включив його роботи до паризької виставки ар брют. У 1972 роботи Адольфа експонували на documenta 5.