У кожного є своя ранкова рутина: хтось починає день з кави, хтось — з йоги, а от художниця 19-го століття Роза Бонхер ранок починала з годування маленької пташиної фабрики з 60 птахів. Мейсон Керрі у своїй книзі «Щоденні ритуали: жінки на роботі» детально описала всі звички, які наповнювали життя великих мисткинь, від корисних до згубних.

Луїза Невельсон

Її можна назвати найневибагливішою художницею 20 століття. Скульпторка була трудоголіком і за роботою могла провести два дні без відпочинку. У книзі Керрі зазначається, що Невельсон за рік створювала шістдесят робіт. Мисткиню не хвилювали вишуканий одяг чи їжа, у своїх мемуарах вона згадує, що в будинку носила лише бавовняний одяг, оскільки в ньому зручно і спати, і працювати. Приготування їжі для неї було надто довгим і нудним процесом, «баночка сардин, чашка чаю та шматок черствого хліба мені здавалися жахливо хорошими».

Фріда Кало

Біографка Фріди Кало Хайден Еррера пише, що коли у бурхливих стосунків Фріди та Дієго Рієв’єри наступив мир, їхні ранки починалися досить однотипно. Оскільки двоє художників жило окремо, їхній ранок починався зі спільного сніданку в будинку Кало, де вони читали пошту, сортували листи та обговорювали страви на обід та вечерю. Після цього Фріда йшла працювати до студії і ввечері зустрічалася з друзями.

Маргарет Бурк-Вайт

Фотожурналістка Маргарет Бурк-Вайт була настільки безстрашною, що без вагань об’їздила весь світ від Радянського Союзу до Німеччини, від Індії до Американського Середнього Заходу. Однолітки називали її «Меггі незнищенна», а колеги пам’ятають її як першу жінку-кореспонденту війни. Сильний характер і витримка допомогли фотографці добитися високих результатів. Її щоденна рутина швидше нагадує розклад військового: лягала спати Меггі о восьмій вечора, прокидалась о четвертій ранку, жила ізольовано і рідко приймала друзів.

Світлини: Getty Images

Агнес Мартін

Після того, як Агнес Мартін наприкінці 1960-х переїхала з Нью-Йорка в Нью-Мексико, вона уникала будь-якого спілкування. Художниця хотіла ізолювати себе від зовнішнього світу та самотужки побороти шизофренію. Мартін випрацювала для себе рутину, у якій комфортно себе почувала та її хвороба не прогресувала. Мисткиня одягала комбінезони, читала містифікації про вбивства та доглядала за овочевим садом. Жила Мартін аскетично, багато часу проводила наодинці, лише деколи вечеряла зі своїм другом Дональдом Вудманом.

Тамара Лемпицька

Тамара Лемпицька — польська художниця, яка без перебільшення жила на повну. Мисткиня не обирала між материнством та творчістю, а вміло їх поєднувала. Чоловік допомагав їй доглядати за їхньою донькою: Лемпицька годувала Кізетту вранці та ввечері, решту дня та ночі використовуючи для малювання та вечірок. Вона насолоджувалася міськими кабаре, операми та нічними клубами. У художниці в щоденному арсеналі були наркотики, алкоголь та випадкові зв’язки. Попри такий бурхливий спосіб життя, ніч закінчувалася, починався ранок і з ним Лемпицька поверталася до своїх сімейних обов’язків.

Бріджет Райлі

Британська художниця Бріджет Райлі дотримується певного студійного ритуалу: вона починає кожний малюнок одразу з декількох ескізів, художниця експериментує з формами та кольором.

«Ви повинні створити робочий режим — ви повинні вміти дивувати себе і, перш за все, робити помилки», — сказала вона одного разу.

Марісоль

Венесуельська художниця Марісоль протягом середини 1960-х створювала скульптури та принти, натхненні народною творчістю. Художниця співпрацювала з родиною Кеннеді та Coca-Cola. У 1965 році New York Times опублікував щоденну рутину мисткині. Марісоль прокидалась опівдні, їла шинку та яйця на сніданок, купувала художні матеріали й замикалася в майстерні аж до самого вечора. На вечірки вона часто ходила зі своїм другом Енді Ворхолом, але розважливою чи балакучою художницею назвати її було важко.

«На відкриттях та вечірках Марісоль була горезвісною своїм мовчаннями; багато друзів і знайомих згадували, що вони могли сидіти з художницею декілька годин поспіль не вимовляючи ні слова», — пише авторка книги «Щоденні ритуали: жінки на роботі».