Підтримати

Абстрактне світло Артема Волокітіна

До 27 червня у Dymchuk Gallery триває виставка Артема Волокітіна «Абстрактне світло». Розповідаємо про творчий шлях митця, що кардинально змінився у 2013, а також про найновіший проєкт у київській галереї.

Артем Волокітін. «Маніфест 1», 2016-2017
Артем Волокітін. «Маніфест 1», 2016-2017

Артем Волокітін народився у 1981 році в Есхарі, Харківська область. У 2005 він закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв. У 2011 році художник став лауреатом головної премії PinchukArtPrize, а в 2015 — учасником основної програми Венеційської бієнале. Живе та працює у Харкові та Києві.

Артем Волокітін на відкритті виставки «Абстрактне світло», 2021.
Артем Волокітін на відкритті виставки «Абстрактне світло», 2021

Волокітін працює у традиційній техніці олійного живопису, а в своїй ранній творчості тяжів до стилю гіперралізму — це часто були оголені тіла людей, зображені з максимальною точністю. Прикладом може слугувати серія «Дотик» 2008 року або картина «Атлант» 2009.

Артем Волокітін. Із серії «Дотик», 2008
Із серії «Дотик», 2008
Артем Волокітін. «Атлант», 2009
«Атлант», 2009

Однак уже тривалий час Артем Волокітін не звертається у своїй практиці до образу людини. Переломним моментом стали події Революції гідності та війна на Сході України — художник почав відображати власні тривоги у пейзажах, сповнених вибухів та феєрверків. Пізніше це переросло у дослідження природи самого світла та можливостей його сприйняття.

Так, у роботі «Інтерференція» 2013 року Артем Волокітін осмислює фізичний термін світла у символічному ключі. Художник порівнює хвильову структуру світла з аналогічною структурою води. Для нього ці дві стихії уособлюють єдність протилежностей — життя і смерті, порядку та хаосу, зовнішнього і внутрішнього. 

Артем Волокітін. «Інтерференція», 2013
«Інтерференція», 2013

У 2015 році Артем Волокітін створив проєкт «Інструкція з експлуатації». Це була спроба осмислити стан суспільства під час війни. Художник створював поетичні полотна, на яких загрозливі вибухи та хмари диму співіснували зі святковими образами феєрверків. Волокітін підкреслював спільну природу цих явищ — передусім через буденність їхнього сприйняття в інформаційному просторі. Максимально спрощений, графічний фон його робіт нагадує техніку гравюри і водночас зображення на екрані старого лампового телевізора. Адже Волокітін, як і більшість людей двадцять першого століття, спостерігає за жахами війни за допомогою засобів масової інформації. Саме тому їхнє відображення виходить страхітливо красивим і холодно-відстороненим.

Артем Волокітін. «Видовище Земля 2», 2015
«Видовище Земля 2», 2015
Артем Волокітін. «Видовище 2», 2015
«Видовище 2», 2015

Роботу «Маніфест 1» 2016-2017 років Артем Волокітін побудував на зіткненні протилежностей: архітектури та біоніки. Художник протиставляє монументальну, здавалося б, непохитну архітектуру та рослину, яка виростає далеко поза межі споруди і цим ставить під сумнів велич творіння людини. Таким чином Волокітін підкреслює контраст застиглої структури та живого потенціалу. 

А в серії «Ланцюгова реакція» 2020 року художник досліджує фізичний та символічний бік взаємодії елементів у просторі. До циклу ввійшли графічні роботи та колажі. Одна з робіт серії — «Примусовий штиль» — це спроба осмислити крихкий момент теперішнього як проміжку між незмінним минулим та невизначеним майбутнім. Невеликі флюгери, зібрані у велику, тотожну їм структуру, зображені художником у стані примусової стабільності. В цій ситуації, якщо елементи почнуть рухатися і працювати, ціле розпадеться. Існування цього великого химерного механізму можливе лише тоді, коли його складові припиняють виконувати свою функцію.

Артем Волокітін. «Примусовий штиль», 2020
«Примусовий штиль», 2020

У одному зі своїх найвідоміших проєктів, «Післяобраз», який був розпочатий у 2019 році та триває і донині, — Артем Волокітін досліджує межі ілюзії та реальності. Назва відсилає до образів, «плям», які людина бачить після спостереження яскравих чи сліпучих предметів. Художник відштовхується від оптичного аспекту явища і зосереджується на його особистому переживанні, зв’язку з емоційним станом людини. Для нього післяобраз має символічний характер — завдяки йому предметний світ переходить у фантазійний вимір.

Артем Волокітін. «Післяобраз 5», 2019
«Післяобраз 5», 2019

Картини «Післяобраз» та «Післяобраз» 2 представлені на виставці «Абстрактне світло» у Dymchuk Gallery, як й інші нові роботи Волокітіна, створені у період 2020-2021 років. Окрім серії живописних робіт, на виставці також можна побачити відеоарт та бетонну інсталяцію.

Експозиція виставки «Абстрактне світло» у Dymchuk Gallery 
Експозиція виставки «Абстрактне світло» у Dymchuk Gallery

Нова серія робіт Волокітіна візуально розвиває лінію світла, а пейзажі все більше відходять від фігуративу, будуючись на нюансах фактури та світлотіні.

Експозиція виставки «Абстрактне світло» у Dymchuk Gallery 
Експозиція виставки «Абстрактне світло» у Dymchuk Gallery

Світло є необхідним елементом бачення людини, проте його надлишок засліплює і травмує. Для Волокітіна живопис виявляється способом примиритися з природою та оприявнити її властивості. Художник зазначає: «Живописна техніка дозволяє створювати ілюзію сонячного світла, яке можна розгледіти без захисних засобів. Контрасти і перехрещування променів, ритмічне повторення і туманності наповнюють собою площину полотна й змушують його вібрувати».

Експозиція виставки «Абстрактне світло» у Dymchuk Gallery 
Експозиція виставки «Абстрактне світло» у Dymchuk Gallery

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: