За ініціативою батька, Олександр Богомазов після закінчення гімназії поступає в Херсонське сільськогосподарське училище, де вивчиться на агронома. На той час він вже розумів, що його покликання полягає в іншому, тому після закінчення, він просить в батька дозволу для того, щоб переїхати в Київ та вчитись на художника. На той момент, коли Олександр переїжджає до столиці, йому був 21 рік. Той вік, коли його однолітки починали створювати сім’ї, а Богомазов почав знову вчитись.

У Київському художньому училищі він вчився з іншими відомими постатями, серед яких Олександра Екстер та Олександр Архипенко — це ті імена, які стояли на чолі російського, французького та німецького авангарду, але всі вони починали свій творчий шлях у Києві. У 1905 році його навчання переривається, оскільки, ті події, які відбувались у Києві (Перша російська революція — ред.) зачіпають студентство і Богомазова: через участь у страйках його виключають.

Сергій Світославський, який викладав в училищі, приймає рішення створити власну студію, в якій він би міг навчати виключених хлопців, тим самим звільнивши їх від військової повинності.

У цей же період Олександр Богомазов стає членом соціально-демократичної партії і починає працювати з журналом «Шершень». Туди його запросив Павло Наумов, також студент Світославського.

Улітку 1908 року Олександр вирушає до Криму спільно зі своїми друзями Грищенком та Денисовим. Там вони разом мешкають в Алупці, поблизу Воронцовського палацу. У цей час можна прослідкувати як змінюється манера Богомазова у кримських акварелях та який поштовх це дасть йому в майбутніх роботах.

Після Криму він намагався вступити до Московського училища, але не склав іспит. Тоді він приватно почав вчитися відразу в 2 студіях московських художників Ф. Рерберга та К. Юона. Ці дві студії давали класичну академічну освіту разом з новітніми європейськими методами. По вихідним студенти могли приходити в будинки Морозова і Щукіна та вивчати картини Матісса, Пікассо та Гогена, що зберігалися в тих колекціях.

У Москві починається новий творчий період: Богомазов активно вводить у свою палітру синій колір, а пізніше знаходить свій особливий тон, який потім будуть називати фірмовим знаком художника. Через захоплення синім проходять всі молоді авангардисти, оскільки він має найбільшу розтяжку і дозволяє найбільше експериментувати в рамках одного кольору.

Після повернення в Київ, Олександр відновлюється в училищі, але зберігає ті контакти, які він отримав у Москві. Так відбувається виставка «Ланка», яка об’єднала таких молодих художників як-от: Д. Бурлюка, Л. Бурлюка, М. Ларіонова, А. Лентулова та О. Екстер.

Улітку 1911 року «Киевская мысль» відправляє Олександра у Фінляндію з метою художнього репортажу. Ця поїздка допомогла художнику розпочати новий період в творчості. У Фінляндії він почав відмовлятись від великої кількості кольорів, його картини стали більш стриманими. Саме в той період часу він намагався знайти відповіді на запитання, як перенести рух на картину зберігши динаміку твору. Як результат, у Богомазова через декілька років вийде книга «Живопис та елементи» (1914), яку він присвятив своїй дружина Ванді Монастирській. У ній художник намагався дати відповіді на запитання що має знати художник, щоб передати свої відчуття від букету квітів або образу коханої жінки так, щоб це відчув глядач. Олександр провів власне розслідування, в якому досліджував властивості ліній, фарб тощо.

У 1915 році Олександр переїжджає на Кавказ, з однієї сторони — для працевлаштування, а з іншої — він ніколи не міг дозволити собі поїздку, яку роблять художники, щоб набратись нових вражень, тому переїзд на Кавказ став чудовою можливістю.

Хоча ця поїздка так і не виправдала очікувань художника — вічне безгрошів’я, брак спілкування — та він знаходить нові форми та натхнення для своїх картин.

У 1913—1916 Олександр набуває найвищої майстерності — богомазівський штрих стає впізнаваним, йому вдається лише лінією передати вираз обличчя чи настрій героя. Перші роки після повернення на Україну, художник ледве зводив кінці з кінцями і важко переживав становлення радянської влади на території України. З 1917 року займається педагогічною діяльністю.

Фото: Wiki Art