У рубриці «Знати» ми розповідаємо про філософів, художників, фотографів, письменників та всіх, хто впливають на культуру сьогодні. Цей текст ми присвятили активістці та подрузі Хіто Штеєрль — Андреа Вольф.

Попереднім у рубриці «Знати» був текст про фотографа Віктора Марущенка.

Андреа Вольф може бути відомою вам із фільму художниці Хіто Штеєрль «Листопад» (2004), про який ми писали в одному з попередніх випусків рубрики «Знати». Історія життя Андреа Вольф торкається одразу кількох актуальних і донині тем:  давнього конфлікту між турками та курдами, ліворадикального руху та тиражування образів в медіа для підтримки героїчного наративу.

Андреа Вольф народилася 15 січня 1965 року у Мюнхені (ФРГ) та померла в ілі Ван (Турція) у 1998 році. У Німеччині вона була лівою активісткою, учасницею Соціал-демократичної партії Германії та «Червоного Хреста», а у 1996 році пішла у підпілля та доєдналася до озброєної частини Робітничої партії Курдистану.

Одразу після закінчення гімназії в Мюнхені Андреа Вольф вступила в одну з найбільших робітничих партій — Соціал-демократичну партію Германії — та почала брати участь в діяльності «Червоного Хреста». Далі Андреа переїхала у Франкфурт, де займалася сквоттінгом та підтримкою жінок-ув’язнених. У 1992 році вона познайомилася з учасниками РПК та поїхала на кілька тижнів в Сальвадор, де взяла участь в русі повстанців. У Германії ж у той час велося слідство у справі про підпал в’язниці Вейтершадт, в якому підозрювали й Андреа. Тому, коли Андреа повернулася на батьківщину та дізналася, що був виданий ордер на її арешт, вона пішла в підпілля та почала брати активну участь в рядах Народної визвольної армії Курдистану.

У часи діяльності з РПК Андреа Вольф взяла псевдонім Ronahî, який з курдської значить «Легка». Саме під цим псевдонімом її пам’ятають курди та активісти — після смерті її постать стала символом боротьби РПК, а плакати з її ім’ям були завжди присутні на курдських маршах та акціях пам’яті.

У відеороботі «Листопад» Хіто Штеєрль Андреа Вольф з’являється як героїня її першого студентського фільму, що так і не був закінчений. Фільм присвячений жінкам, що ведуть рукопашну боротьбу в шкіряних байкерських куртках проти чоловіків. Він є алюзією на тодішні фільми з героїнями, які ведуть якусь бандитську діяльність в обтягуючих нарядах та «всіх мочать». У фільмі Хіто Андреа представлена як харизматична лідерка, яка вступається за свою подругу (її грає Хіто), вбиту одним із чоловіків. Давши вбивці кілька разів у пику, вона з сигаретою в зубах від’їжджає «в захід» на байку.

Цікаво, що такий бойовий та заступницький настрій у фільмі, частину якого ми бачимо в роботі «Листопад» Хіто Штеєрль, в Андреа Вольф залишається упродовж життя. З перших кадрів фільму здається, що це — реальні зйомки, які потім могли б стати доказом підривної або революційної діяльності. Де межа між реальністю та фікцією у часи, коли історії та зображення масово продукуються та «подорожують» з одного наративу в інший? Цим питанням Хіто Штеєрль задається у фільмі, показуючи різні пласти та інструменти курдсько-турецького протистояння.

23 жовтня 1998 року Андреа Вольф була взята в полон турецькими військами та вбита. Тоді ж її постать стала символом боротьби РПК, її образ став тиражований в ЗМІ, а активісти створили плакати, вшановуючи її пам’ять. Хіто Штеєрль знайшла один із таких плакатів із зображенням Андреа на стіні поруч із зображеннями героїнь пін-апу — про це художниця говорить у фільмі.

Джерела

1. Hito Steyerl and the Unpredictable Potential of Archives
2. Hito Steyerl, November (2004)