APL 315 про свої об’єкти на виставці “Ісход. Бірючий 019. Чорногорія” в Національному художньому музеї Чорногорії в м. Цетинє, реалізованої за підтримки соціального клубу “Exodus” та Українського культурного фонду. 

Цей проєкт народився як специфічне продовження моєї практики граффіті, з її духу та атмосфери — лізти вперед, у незвідане, ризикувати заради пригод та нових відчуттів, котрі потім виводять тебе до чогось конкретного. 

У черговій спробі втечі від проблем і міської суєти я вперше приїхав до сільської місцевості чорногорського Гірського Мориня у вересні 2018 року. Ентомологічна освіта відкрила мені медитативність збору комах, як заняття, що спонукає до роздумів. Я зробив біоморфний абстрактний об’єкт з крил денних метеликів, поєднавши ентомологію з власною мистецькою образністю. 

Інсектоїдні образи в моїй художній практиці — паралель між комахами та людськими масами. У юрбі, у ненависті людина може втрачати людяність, дегуманізуючи противника, як мерзенну комаху, та сама перетворюватись на комаху в жорстокості та відсутності емпатії. Це давно підмітили майстри пропаганди. З іншого боку, людські маси, так само як безхребетні, є залежними і вразливими для необдуманих, недбалих або зловмисних дій, які можуть спричинити зникнення цілих популяцій живих організмів.

Вдруге я приїхав у Гірський Моринь узимку і спонтанним рішенням былу освоєння-вивчення артефактів, що лишилися в тамтешніх лісах та горах, за допомогою металошукача. Протягом грудня 2018-го – квітня 2019-го я активно займався цим та віднайшов чимало свідчень різних епох та державних утворень: Ілірійської цивілізації, Римської, Османської, Австро-Угорської імперій, Венеційської республіки, королівської та соціалістичної Югославії. Парад могутніх, яскравих, пихатих держав, котрих більше немає.

З особливою жорстокістю та руйнівною завзятістю поставилися до цієї місцевості окупаційні італо-фашистські та німецько-нацистські війська, під час Другої світової бажаючи помститися за легендарний партизанський спротив місцевого населення.

Більшість знахідок моєї поверхневої археологічної розвідки склали осколки військових снарядів, гільзи від пуль та ковані цвяхи. Спочатку я не надавав особливого значення останнім, але вникнувши у суть зрозумів, що в руках у мене опинилися унікальні, ручної роботи речі, котрі в давні часи могли собі дозволити лише заможні люди, цвях був предметом розкоші. І там, де цвяхів було знайдено багато, інших ознак людського життя навколо не спостерігалося. 

Цвях постає сильним та стійким символом людського життя, добробуту, творення, історії homo sapiens. Що залишає нащадкам кожна цивілізація? Цвяхи та шматки знарядь вбивства, війни. Цвях та осколок бомби — цими свідоцтвами і завершить своє існування людство, якщо не вирветься зі спиралі власних помилок, що здійснюються регулярно й циклічно.