Східне місто, де видобувають сіль. Саме з цим переважно асоціюється Соледар, що в Донецькій області. Сьогодні воно має унікальний шанс здійснити власне репозиціонування й довести: його «сіль» — не лише у шахтах, але й у самобутній культурі. Незабаром тут стартує проєкт «Заземлення», ініційований культурною платформою ІЗОЛЯЦІЯ.

До Соледару фонд переїхав у 2020-му. І невипадково: саме тут, серед вікових родовищ кам’яної солі, дуже помітною є діяльність людини — як конструктивна, так і руйнівна. Упродовж року представники фонду досліджували місто і зрештою вирішили не тільки перевезти сюди основний офіс, а й розпочати культурне відродження Соледару.

На думку ініціаторів проєкту, це невеличке місто може повторити успіх острова Бірючий і стати яскравою культурною й туристичною точкою на карті України. На Бірючому вже 13 сезонів поспіль відбуваються артрезиденції. Організаторам завжди вдається знайти яскраву тему, яка викликає інтерес у сотень художників зі всього світу. Завдяки цим культурним івентам про Бірючий дізналася вся країна, а Кирилівка стала одним із найпопулярніших курортів в Україні.

Чому б Соледару не спробувати повторити цей успіх? Місцеві жителі з цікавістю сприйняли новину про переїзд ІЗОЛЯЦІЇ та початок роботи артрезиденцій. Тут виросло нове покоління соледарців, яких вже не задовольняє лише робота на соляних шахтах. Вони прагнуть більшого — розвитку й культурної самоідентифікації. І фонд має змогу задовольнити ці потреби.

Відбір резидентів для «Заземлення» припав на зимові свята, і організатори мали побоювання, що через «мертвий період» заявок буде зовсім мало. Проте до участі у проєкті зголосилися понад 50 митців і творчих дуетів.

«Заявки надійшли від різних художників. Як тих, хто вже має ім’я у мистецькому світі, так і молодих, початківців. Серед них є кілька переселенців, а також іноземці, які проживають в Україні. Ми обрали шість резидентів — художників і мистецькі дуети. Допомагали у відборі місцеві представники та члени команди. Це був складний вибір, але ми обирали тих, хто пропонував найцікавіші проєкти для Соледару. Вже у середині лютого будуть результати, якими ми зможемо ділитися», – розповідає кураторка проєкту «Заземлення» Катерина Філюк.

Через карантинні обмеження довелось перенести початок роботи резиденцій на лютий. Але все інше йде за планом. За словами Катерини, основна мета проєкту — спробувати подивитися  і на Соледар, і на весь Донбас під іншим кутом зору.

«Ми завжди говоримо про Донеччину як про депресивний індустріальний регіон, де точиться війна. Це набір тем, які ми всі знаємо. Він дуже важливий, але ми впевнені, що його можна розширити — щонайменше темою довкілля. Екологічні проблеми Донеччини не мають кордонів. Якщо станеться екологічне лихо там, погано буде всій Україні, а також сусіднім країнам. Тому ця екологічна оптика розширює кордони та дозволяє говорити не про вузьку територію, ще й маргіналізовану, а про щось більш глобально важливе», — резюмує Катерина Філюк.

Упродовж 9 місяців 19 митців надихатимуться самобутньою природою Соледару і створюватимуть тут артпроєкти у різних форматах. Для самих резидентів це можливість творити та порушувати важливі теми, зокрема, впливу людини на довкілля. Для мешканців міста — стати співавторами унікальних творів, повірити в себе, підвищити власний рівень свідомості, зрозуміти, що жодних обмежень для розвитку немає.

Саме так — у тісному співавторстві з містянами — планують розробляти свій проєкт учасники художнього дуету Open Place Юлія Костерєва та Юрій Кручак. Вони вже працювали в Соледарі й чекають можливості продовжити дослідження.

«Наш проєкт пов’язаний із загальною екосистемою — не стільки з екологією, скільки з усвідомленням людини як частини цієї екосистеми. Соледар переважно асоціюється із сіллю, і більшість його мешканців планували пов’язати своє життя винятково з цим ресурсом. Але виросло молоде покоління, яке бачить себе ширше, якому недостатньо працювати на шахтах. Яке хотіло б заволодіти іншими компетенціями, побачити більші можливості, переусвідомити ставлення до цього міста», — розповідає Юлія.

Юрій Кручак додає, що концепція «Заземлення» близька їм як художникам, адже вони розглядають свою роботу в Соледарі як певний процес вибудовування зв’язків між людьми. А самих людей художники сприймають не просто як спостерігачів своєї творчості, а як активних учасників творчого процесу: «Ми працюємо за принципом “рівний рівному”. Люди дають нам імпульс до творчості. Посилюючи цей імпульс, ми проявляємо певні події, об’єкти та процеси».

Робоча назва проєкту — «Відкриваючи Соледар». Дует планує створити серію воркшопів, які б давали розуміння того, що таке Соледар, що в ньому незвичайного. Знання із цієї «школи життя» молоді мешканці Соледару зможуть переповідати іншим.

Основну місію свого проєкту творчий дует вбачає у переосмисленні споживацького ставлення до природи як до ресурсу.

Про те, що унікальні поклади солі через споживацьке ставлення людей знаходяться під загрозою, говорять й учасники ще одного дуету @shallow_wat та @some_static_pictures — Ірена Тищенко і Тетяна Павлюк. За словами мисткинь, їхні творчі інтереси на 100% збіглися з темою «Заземлення». Раніше художниці вже були дотичними до цієї тематики: реалізовували проєкт, в якому протиставляли людські здобутки, уособлені у візуальному образі золота, силі світового океану, який функціонує без жодного втручання людини.

«Ми прочитали, що темою серії досліджень є Антропоцен — концепція, що описує геологічну епоху, в якій перебуває сучасне людство, та визначає його як центральну силу, що змінює Землю. Почувши про Соледар, познайомившись із паспортом міста, ми уявили собі монументальні багатотонні заклади солі, старої, як сам світ. Саме ця древня сіль, що бачила ще динозаврів, годує Україну і, частково, ближній закордон. І саме через антропогенні чинники це джерело добробуту може опинитися під загрозою», — діляться враженнями учасниці дуету.

Їхній проєкт складатиметься з тексту, відеоарту та інсталяції. І ґрунтуватиметься на взаємодії трьох сил: людини, природних ресурсів і часу. «Матеріал, що візуалізує людство — штучна кров, відповідно час — це вода, а сіль уособлює природу, яку людина споконвіку використовувала як засіб покращення власного життя», — розповідають Тетяна та Ірена.

Свою роль дует вбачає в тому, щоб перекладати складні теми — філософські, політичні та  соціальні, — мовою образів.

«Ми вважаємо це частиною нашої роботи — дивитися на глобальні процеси, інтерпретувати їх, втілювати в форму і доносити до глядачів власні цінності та думки. Ми будемо дуже раді, якщо наш проєкт приверне увагу глядача до проблем регіону і так чи інакше покращить ситуацію», — резюмують учасниці дуету.

Консультантка проєкту «Заземлення» — керівниця Донецької обласної екологічної організації «Мама-1986» Галина Олійникова. Для неї Соледар — особливе місто, адже саме Галина з однодумцями відстояли його у 1995 році, не дозволивши перетворити місто  на звалище ядерних відходів.

«Соледар перебуває на межі війни і миру. І цим проєктом ми привертаємо увагу до міста, пробуємо зробити тут щось унікальне. Так, у нас точиться війна. Але життя триває. І важливо показувати людям, які унікальні місця є на Донеччині. Закохати їх у наш регіон», — говорить  Галина Олійникова.

Підтримку та допомогу учасникам надаватиме один із менеджерів проєкту «Заземлення» Михайло Кулішов. Тему впливу людини на природу він досліджує з історичної та промислової точки зору.

«Завдяки нашим резидентам ми зможемо поглянути під іншим кутом на історію Соледара, соляної промисловості. Для Соледару як туристичної перлини Донецької області це стане гарною популяризацією. Люди зазвичай приїжджають сюди подивитись на соляні шахти, а ми хочемо показати, що у нас є не тільки сіль. І публічні артоб’єкти, створені нашими учасниками, привертатимуть більше уваги до міста», — впевнений Михайло Кулішов.

Для багатьох резидентів участь у «Заземленні» — перше знайомство із Донеччиною. Вони зможуть не лише перейнятися духом регіону й дізнатися більше про його історію, а й спробують відродити культурний простір міста Соледар.

Творчі проєкти, створені під час «Заземлення», змінять Соледар — упевнені організатори й учасники резиденції. Туристи зможуть побачити у місті не лише соляні шахти, а й щось зовсім нове і неочікуване. І, що особливо важливо, по-новому відкрити для себе місто зможуть і самі жителі Соледару.  Цей досвід зробить їх більш впевненими й, можливо, надихне на подальші зміни.