Проєкт Олексія Бикова «Балкончiк (Balcony City)» представили у межах паралельної програми Другої Бієнале молодого мистецтва, що проходила цього року в Харкові. Історія розповідає про реального персонажа Устима Урбанюка та його прогулянку містом у пошуках «нерву» української архітектури. «Балкончiк (Balcony City)» – друга частина трилогії «Ревіталізація свідомості». Першу частину Kyiv Leglize показали на бієнале 2017 року в київському Арсеналі. Ретроспективу проєкту можна буде побачити в інтерв’ю з Олексієм Биковим, яке вийде у нас на сайті в кінці цього місяця.

Текст з виставки:

О, Бурла! Ты-пророк вернакуляра,Кочевник лесостепи в постсоветских ебенях!Где мы, не поднимая глаз проходим безразлично мимо,Ты, проезжая на велосипеде, видишь отражение бытия!

Спитайте в будь-кого у Всесвіті: «Що таке українська архітектура?» — і ви скоріш за все не отримаєте відповіді.Неспинне копіювання світового досвіду без пошуку власної традиції (за винятком славних часів Мазепінскього бароко та окремих зразків радянського модернізму) все далі тягнуло українську архітектуру від світла до темряви. Остаточно загубившись після бурхливих 90-х та божевільно-будівельних 2000-х, українське архітектурне суспільство так і не прийшло до тями.Знаходячись в постійній прокрастинації від такої зради, Устим Урбанюк вже майже втратив надію знайти справдешній нерв української архітектури сьогодення. І хто знає, щоб сталося, якби одного похмурого осіннього вечора, блукаючи в компанії сумних думок вулицями столиці, Устим випадково не опинився біля магазину «Академкнига» на Львівській площі. На фоні яскравого різноманіття книжкових обкладинок вітрини, одна з книжок раптово замайоріла незнайомими кольорами в очах Устима. То була «Balcony Chic» Олександра Бурлаки. Відчуття спасіння та рівноваги все більш заповнювало Устима з кожною новою відкритою сторінкою. Відповідь за відповіддю самі знаходили себе чим далі Урбанюк тримав книгу в руках. Щирість та невимушеність народної будівельної думки крок за кроком створювала новий канон архітектури. Шлях урбаністичної партисіпації з національними ознаками ставав реальністю! «Малі за формою великі за змістом», – останнє, що пролунало в уяві Устима Урбанюка коли він зачинив двері книгарні!Сповнений вражень, не втрачаючи часу, Устим занотував наступне:«Якщо прочитати «Balcony Chic» кирилицею, вийде «Балкончік».

Ця прихована милозвучна транскрипція і є ключем до розуміння книги Олександра Бурлаки. «Балкончіки» в усьому своєму нескінченному всесвіті структур і сенсів стали виставкою досягнень народного побуту та архитектури нашого часу. Кожен з «балкончіків», немов сніжинка, неповторний у своїй красі. Кожен з них має свій унікальний образ — відображення внутрішнього світу його творця, його життєвого досвіду. Забута традиція присвоєння імен архітектурним проєктам на прикладі «балкончіків» стає знов актуальною. Називаючи «балкончіки» іменами їх господарів, ми називаємо свій час. Тиражуючи кращі «балкончіки», ми впроваджуємо нові традиції не обрубуючи коріння. У наш відповідальний час, коли стає виклик реновації більшої частини всього житлового фонду, саме «балкончіки» можуть стати містком для нових образів, ввібравши в себе ознаки минулого і сьогодення.