Вакансії

Бородянка, Буча, Ірпінь: фоторепортаж Вєри Бланш

З початку повномасштабного вторгення російської федерації в Україну було вщент зруйновано велику кількість пам’яток архітектури, музеїв, а їхні колекції вивезені на території окупантів.

Фотографка Вєра Бланш побувала в містах, які постраждали від ворога, та зафіксувала одні з найгостріших моментів для Your Art.

Я фільмувала майже з початку повномасштабного вторгнення всі події, які були мені доступні, та якщо бути до кінця чесною, я ніколи не планувала стати воєним фотокором! Це для мене не зовсім зручний і приємний досвід, але я усвідомлюю важливість цього моменту й того, щоб наша українська правда була гучна та почута у всьому світі! Зараз я у прифронтовій зоні на сході України, щоб фіксувати роботу Першого Добровольчого Медичного Шпиталю.

Для мене це справжні герої, як і наші славні воїни світла, які рятують життя поранених на передовій у цій жорстокій війні. У моїх планах є друк фотокнижки та розповсюдження її по всьому світу: нехай істина перемагає брудну брехню, а світло — темряву!

Бородянка

Пам’ятник архангелу Михаїлу, у якого від вибуху похилився хрест, але не впав, та меч не зрушив ні на сантиметр.

У цю подорож я відправилася з командою волонтерів і у мене було всього декілька хвилин на зйомки, тож я знала, що буде саме так, але все рівно сіла в автівку, бо навіть за декілька хвилин ти можеш впіймати свій кадр.

Буча

Перші дні звільнення від окупації, на дорогах ще деінде можна було зустріти протитанкові міни, які не вибухнули. Простріляна будівля продуктового маркету. Через дорогу лежав труп літнього чоловіка з простреленою головою, а біля нього всі ті продукти, які він встиг купити за декілька хвилин до того.

Шпитьки

Зруйнований торговельний центр поблизу Житомирської траси. Ще йшли бої, ця територія не була звільнена, і ми потрапили в прямий бій. Командир наказав триматися зеленки і хутко бігти до нашого блокпоста. Першу хвилину було страшно, але потім усвідомлення того, що куля не запитає тебе, коли в тебе влучити, абсолютно заспокоїла. Ми залишилися цілими, ми залишилися живими.

Моя друга подорож до Бородянки після звільнення. За декілька днів ми їхали лісами та болотами, полями, бо всі мости були або знищені, або заміновані, тому щоб доставити гуманітарний вантаж мешканцям Бородянки, потрібно було перестати боятися та робити свою справу, попри всі труднощі!

Враження від руйнації міста рашистами було настільки сильним, що ноги відмовлялися йти. Неможливо було повірити в таку жорстокість. Зруйновані цивільні будинки. У момент, поки я фотографувала, під завалами будинків залишался ще живі українські люди, які чекали на допомогу.

Бородянка. Перша  поїздка  після  звільнення.
Бородянка. Перша поїздка після звільнення.

Буча перші дні після звільнення. Вулиця Вокзальна — та сама, де стояли рашистські танки, заміновані будинки літніх людей. Мешканці намагалися врятуватися надписом «ЛЮДИ» на своїх оселях з надією, що їх не розстріляють. Свідки розповідали, що в останній тиждень перед звільненням рашисти вже нічого не соромилися: вони розстрілювали всіх, кого зустрічали на вулицях. А людям потрібно було йти за водою, або ж за продуктами харчування чи в крамницю, чи до сусідів під страхом смерті. Не всім вдалося вижити…

Ірпінь

Театр, розстріляний рашистами як із середини, так і зовні повністю зруйнований, сама сцена та глядацька зала знищені вщент. Це на фоні занепокоєння російських артдіячів стосовно блокуванння російської культури у світі.

Житомирська траса

Розстріляні цивільні автівки впродовж 30 кілометрів до самого Києва майже, а біля них закатовані останки тіл українців — біженців, які намагалися врятуватися від війни. Серед них відсотків 95 жінок і дітей. Деякі тіла спалені після зґвалтування, дитячі в тому числі. Перед тим, як запакувати останки людей в мішки, криміналісти занотували усі злочини російської агресії. Великий біль спостегрігати всі ці картини безлюдяності, але я кожного разу під час таких зйомок усвідомлюю важливість подібної документації. Правда не може зникнути, вона мусить волати на весь світ, щоб ніколи знову не повторився такий тяжкий злочин проти людства та геноцид будь-якого народу!

Київ

«Fuck off, Дружба народів». Демонтаж лицемірної потвори, нав’язуваної українцям упродовж трьохсот років.

Зруйнований!

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

«Попри всі сьогоднішні виклики, нові книжки мають друкуватися»: як працює видавництво ist publishing в умовах воєнного часу
282

«Попри всі сьогоднішні виклики, нові книжки мають друкуватися»: як працює видавництво ist publishing в умовах воєнного часу

«Хотілося зробити хоча б щось у відповідь»: реакція художньої спільноти на ескалацію російської агресії
1560

«Хотілося зробити хоча б щось у відповідь»: реакція художньої спільноти на ескалацію російської агресії

P&P&P: ітерація восьма — про виставку «Поезія та перформанс. Східноєвропейська перспектива» в DCCC
486

P&P&P: ітерація восьма — про виставку «Поезія та перформанс. Східноєвропейська перспектива» в DCCC

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: