exc-5d1398d893802d0001366a05

Три запитання Борису Михайлову

B2.jpg

З 28 червня по 5 січня триватиме проєкт «Заборонене зображення» у PinchukArtCentre. «Заборонене зображення» — проєкт Дослідницької платформи, що складається з двох частин. Перша частина — персональна виставка Бориса Михайлова, друга — виставка «Перетинаючи межу», де представлені автори Харківської школи фотографії та молодого покоління, яке наслідує їх погляди та мислення.

Ми зустрілися з Борисом Михайловим та поставили йому три запитання від українського фотографа Міши Бочкарьова, дослідниці Надії Ковальчук та головної редакторки SYA Насті Калити.

Віта та Борис Михайлові

Віта та Борис Михайлові

photo_2019-06-26 23.36.28.jpeg

Надія Ковальчук, дослідниця та кураторка Музею Харківської школи фотографії (MOKSOP)

Як відомо, в СРСР в ієрархії мистецтв статус фотографії був низьким: не існувало Союзу фотографів, хоча були Союзи для художників, письменників, працівників кіно. Що вас спонукало зайнятися фотографією? Чи було у вас бажання в 1960-1970-х роках підняти її статус до повноцінного художнього інструменту? Таке бажання було, наприклад, у інших фотографів вашого покоління, зокрема, у групи «Врємя», учасником якої ви також були.

Безусловно. Вопрос поднятия иерархии фотографии стоял для меня всегда. Тогда на более низком словарном уровне разговора мы обсуждали: «Ну что эти художники делают? Сколько можно эту фигню смотреть и показывать? Вот мы сейчас покажем!». Так и поднимали (улыбается).

photo_2019-06-26 23.36.19.jpeg

Міша Бочкарьов, фотограф

Каким вы видите будущее украинской фотографии как института?

Пока не вижу, потому что фотографии нет. Почему — трудно сказать, но у современной украинской фотографии плохо получается заявлять о себе. Сейчас сложно делать выводы, тем более я здесь не живу: не хочу тыкать пальцем в небо. Я не вижу выставок за рубежом молодых украинских авторов, у меня складывается ощущение, что их искусство и не очень-то потребно.

photo_2019-06-26 23.36.25.jpeg

Настя Калита, головна редакторка SYA

Термин «Харьковская школа фотографии» — это романтическая дань месту и городу, или он подразумевает четкую методологию?

Термин «Харьковская школа фотографии» — дань людям, которые занимались этим направлением. 10 человек создавали его в те времена. Сейчас оно расширяется и масштабируется, время идет, к нему присоединяются новые фотографы — так направление становится методологией и традицией. Можно ли найти в ней смысл? Можно, но надо слушать искусствоведов.

Світлини: Степан Назаров

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: