КВЕД 90.03

Наразі найбільш поширена форма легалізації мистецької праці — здійснення діяльності через ФОП (Фізична особа-підприємець). Проте велика кількість діячів-/ок культури, зареєстрованих як ФОП, геть не вміють вести бухгалтерію і не мають величезної хитрої компанії-роботодавця за плечима, тому часто через податки і штрафи їхня діяльність може не приносити очікуваного прибутку. Тож чи справді ФОП — найзручніша форма самозайнятості?

Самозайнятість  — самостійне забезпечення себе працею, а також створення умов для її виконання. Така форма зайнятості формально сильно контрастує з найманою працею, проте в останні роки межа між ними стирається і виникають неокреслені / гібридні форми, які часто постають перед працівниками-/цями радше як виклики, ніж можливості.  

Різниця в умовах працевлаштування за трудовим договором (коли працівницю-/ка оформлюють в штат організації) та за контрактом із самозайнятою особою величезна. Перш за все, ФОП й особа, працевлаштована за Цивільно-правовим договором (ЦПД або ЦПХ), не отримує ніякого соціального забезпечення та визначеного регламенту праці, Кодекс законів про працю України до такої працівниці-/ка жодного стосунку не має. Простіше кажучи, прекарії не мають вихідних, відпусток, лікарняних, компенсацій за роботу у вихідні і т. д. Попри розповсюджену думку про зручний вільний графік, який має пасувати «богемному життю» мисткинь-/ців, періоди невизначеності в перервах між замовленнями важко назвати відпусткою або вихідним. До того ж оплату працівниці отримують за результат, а не за роботу як таку, і це ще більше ускладнює можливість вирахувати й отримати гідну компенсацію за мистецьку працю.

Проте головне питання — чи справді митець-/киня може вважатися підприємцем? Ремісники-/ці, чию діяльність здебільшого і описує улюблений КВЕД, звісно, можуть, адже діють за логікою виробничого процесу — розвивають навички створення певного продукту, створюють товар, продають. За таких умов можна налагодити сталу схему функціонування підприємства, хай навіть якого маленького, залучити команду та прямувати до фінансового зростання. 

Натомість проєктна зайнятість не дозволяє вибудовувати сталу схему, проте саме можливість заробляти, беручи участь у короткострокових проєктах є для багатьох професіоналів-/ок культури вирішальним фактором, щоб зареєструватись як ФОП. Виходить, ФОП — така собі бюрократична пастка, в якій самозайняті митці та мисткині намагаються мінімізувати податки, адже роботодавець / замовник повністю перекладає відповідальність за їх сплату на виконавця-/вицю. 

Якщо не ФОП, то що? 

Незалежна професійна діяльність — участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній […] діяльності, за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб (підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Така діяльність зазвичай здійснюється на підставі Цивільно-правового договору.

Але чи є така суттєва різниця між ФОП та ЦПД?

На перший погляд різниця незначна, хіба що на ФОП лягає вся бухгалтерія, а за ЦПД податки сплачує роботодавець (1). Ніби фігня, тільки роботодавцю морока і податків 41%!!!, але якщо в наступному кварталі у вас не буде проєктів, то не буде і зобов’язань що-небудь сплачувати. А що в цей час робить ФОП?

Щоквартально сплачує 4000 (16000 за рік) плюс 5% податку. Крім того, послуги бухгалтера-/ки від 1000 грн/квартал для тих, хто не розібрався самостійно (що явно краще, ніж платити штрафи, адже вони починаються з 1000 грн). 

Тобто якщо ви отримуєте прибуток переважно в гранатовий сезон, що сформувався в останні роки в Україні (у кращому випадку це з травня по жовтень — тобто півроку) і ваш гонорар за ці півроку допустимо 20000 на місяць за контрактом або 12000 на послугу відразу як ФОП, фізособа за ЦПД загалом втратить близько 48000 грн і не буде нічого платити в перерві між проєктами, а раптом що — зможе звернутися на біржу праці та за допомогою. У той час як ФОП заплатить 16000 ЄСВ за рік плюс щонайменше 1 квартал, адже подача на гранти відбувається заздалегідь і вже потребує ФОПа, виходить 20000 грн. Плюс 5% податок плюс 4000+1000 за бухгалтер-/ку — виходить 35000. Здається, це вигідніше, але що буде, якщо весь наступний рік цей ФОП не матиме доходу?

Необхідність продовжувати виплати ЄСВ залишиться, як і видатки на бухгалтерку-/ра. Звісно, ФОП можна закрити або тимчасово припинити, але ви навряд чи захочете робити це щопівроку.

Лікарняний — для осіб за договором ЦПД, які при цьому не є ФОП, перші 5 днів лікарняного (в межах співпраці за контрактом) оплачує роботодавець або замовник. Як їх змусити це робити — звісно, зовсім інша справа. Допомогу за решту днів хвороби і для ФОП і для ЦПХ платить Фонд соцстраху (якщо у вас немає боргів).

Допомога по безробіттю — щоб її отримати, треба не менше 6 місяців безперервного страхового стажу (тобто сплати ЄСВ) впродовж останнього року, і в колишнього ФОПа більше шансів мати довшу історію, проте у зайнятих по ЦПД велика ймовірність отримати більші виплати, адже вони нараховуються за розмірами соціальних внесків.

Чому не можна просто бути тимчасовою працівницею-/ком?

Бо, по-перше, тимчасово, відповідно до законодавства, можна влаштуватися на строк до 2 місяців або до 4, якщо на підміну. Сезонно (до півроку) попрацювати не вийде, бо там перелік професій, серед яких немає жодної з галузі культури, а грантові сезони в законодавстві не враховані. 

А все чому? Тому що трудові відносини в нас регулюються КЗпП за 1971 рік! Звісно, доповненим і переробленим, але все ще потужно вкоріненим у застарілу логіку організації праці, яка визначає шлях майбутніх трансформацій. Тобто інтересів прекаріїв від культури, діджитальних кочівників та всього того різноманіття професій з назвами, переважно  транслітерованими з англійської, тут не може бути враховано.

Що робити?

Відповідь може полягати у партизанських рішеннях отримання і розподілення ресурсів, у спільній дії в межах визначеного законодавства або в поєднанні усіх можливих варіантів. По суті, єдиний інструмент, який може запропонувати закон на захист трудящих — створення профспілки. Таке рішення для самозайнятих не є неможливим, адже відповідно до Конституції всі громадяни наділені таким правом, але чи буде це дієво, якщо ФОП і ЦПД не підпорядковуються дії КЗпП? 

У статті на «Політичній критиці» багато прикладів і фактів, прочитайте її за посиланням, але якщо б можна було звести всі протиріччя до чогось спільного та вивести певний підсумок, то для дієвої профспілки самозайнятих осіб потрібна стійка солідаризація та впретість, а також допомога юристок і готовність боротися й чекати роками. Ми дуже хочемо продовжувати розмови на цю тему, тому будемо раді вашим думкам і дослідженням в наступних випусках зіну «(не)справжня робота»!