exc-5f968ba223b38875df8772e4

Фрагмент з книжки «Як виховати читача» від видавництва ArtHuss

Видавництво публікує книгу від редакторок The New York Times Book Review Памели Пол і Марії Руссо «Як виховати читача». Як пояснюють авторки, книга дає широкий спектр порад для батьків немовлят, дошкільнят і підлітків не лише про те, як читати дітям різного віку, а також, що може зацікавити кожну вікову категорію.

Ми публікуємо уривок з четвертої частини «Довічні читачі — підлітки». Знайти книгу, ви зможете на сайті видавництва.

26010_1_1.jpg

Три впевнені кроки вперед, тоді спотикається, підвернув ногу, крок назад… Бути батьком підлітка —  це і голова обертом, з серцем халепа: так швидко ваша дитина не мінялась, від­ коли вчилась ходити. Попри погану репутацію підліткового дорослішання, спостерігати, як дитина поступово стає самодостатньою особистістю, радісно й часом бентежно —  особливо коли йдеться про читання. Насправді попереду можуть чекати приємні сюрпризи. Від­ коли минули ваші бурхливі підліткові роки, з’явилась нова енергійна книжкова культура саме для тинейджерів.

Категорії «література для старших підлітків» [young adult literature] ще кілька десятиліть тому зовсім не існувало, а сьогодні вона голос­но й виклично заявляє про себе. Саме вона окупувала більшість по­лиць у книгарнях і бібліотеках. Її автори —  новітні рок­зірки. Нам знесло дах від довжелезних черг, у яких стояли тинейджери, терпляче чека­ючи, поки їм підпишуть книжки Ґейл Форман і Енджі Томас, Джон Ґрін і Дженні Ган. Книжки цих авторів часто стають хітовими фільма­ми («Якщо я залишуся», «Чужа ненависть», «Провина зірок», «Усім хлопцям, яких я любила раніше»). Країною шириться ажіотаж на фестивалі, присвячені винятково книжкам для і про підлітків, —  від YALL­ Fest у Південній Кароліні до YALLWest у Санта Моніці. І ні для кого не секрет, що багатьом читачам підліт­кової літератури вже давно виповнився двадцять один рік. Ці книжки не просто для одноразового вдоволення тинейджерських забаганок: вони гарно написані, чутливі, детальні й враховують запи­ти читачів різного віку. Видно, що автори думали про потреби цільової аудиторії.

Багато хто згадує юність як час інтенсивного читання, коли ти чи­тав, щоб зрозуміти, хто ти, у що віриш і де твоє місце в світі. Література пропонує рольові моделі як героїв, так і антигероїв. Книжки часом розповідають, як влаштований світ, — і засобами реалістичного опису, крізь ідеальні образи. Вигадана історія чи біографія відомої людини може підказати стежку, якою варто йти або якої краще уникати. Корот­ше кажучи­, підлітковий вік — прекрасний час, щоб навчитися кана­лізувати розчарування, сум, розгубленість і самотність крізь літерату­ру, а ще знаходити у книжках розраду, товариство і надію на майбутнє.

Але де в усьому цьому місце батькам? Якщо у вас достатньо мудрості, ви не будете пхатися крізь вікно в читацьке життя свого підлітка. Зреш­тою, найважливіше в їхньому вихованні — вчасно зробити стратегічний крок назад і дати знайти власний шлях. Але певна роль у вас лиша­ється — і то важлива. Інколи треба допомогти дитині знайти книжки, які вона любить. Часом варто з’ясувати, чому вона перестала читати або ніколи не читала стільки, скільки вам (чи їй) би хотілося. Як би там не було, ваше завдання тепер — дізнатися якомога більше про захоплення та вподобання свого невпинного волелюбного підлітка й про книжки, які мають допомогти, спокусити, розрадити і підтримати.

Що варто знати?

Трохи про історію підліткової літератури

Гловним героям сучасних романів для молодших підлітків зазви­чай одинадцять, інколи дванадцять років, та навіть якщо маркето­логи адресують їх восьми-дванадцятилітнім, відомо, що діти полюбляють і часто охоче читають твори про трохи старших за себе. Це означає, що багато одинадцяти-дванадцятирічок починають втрачати інтерес до книжок середнього рівня й, відповідно, намагаються щось знайти у світі старшої підліткової літератури. Але як дізнатися, що вони до цього готові?

На таке складне запитання важко відповісти не лише тому, що всі діти різні, а й тому, що зі зростанням і розвитком категорії «підлітко­ва література» вона неминуче розширюється, причому настільки, що часом годі точно сказати, чому це підліткова література, а не, скажімо, дорослий роман чи серія фентезі з головним героєм-підлітком. Не за­бувайте, підліткова література — явище відносно нове. Тинейджери попереднього покоління цупили з батьківських полиць любовні романи Даніели Стіл чи бульварну халтуру Сідні Шелдона й передавали одне одному інцестуальні мелодрами В. К. Ендрюс або безсумнівно дорослу книжку Джуді Блум «Дружинонька» [Wifey], таємно смакуючи заборонені плоди.

Що робить книжку підлітковою?

Ось гарне правило: книжка для дорослих, але про підлітка диви­тиметься на підлітковий досвід дорослими очима й дасть купу сигналів, зрозумілих саме дорослим. Підліткова література натомість одразу вводить читача в досвід підліткового віку — створює атмосферу непевності, тривоги, гормонального збудження й напруги, коли не зна­єш, чого чекати від майбутнього і яке воно — доросле життя. Тут не рефлексують про підлітковість, тут у неї занурюються. У підлітковій книжці можуть діяти повнокровні дорослі персонажі, але у фокусі не вони. Вони часто «інші» — влада, голос розуму, ворог, розрада. Тиней­ джерська перспектива домінує, герої вперше переживають радість і жах багатьох важливих подій: першого кохання, першого від’їзду далеко від дому, першого знайомства з жорстокими реаліями суспільного й полі­тичного життя.

Скороспілість

Сьогодні підліткова література настільки розвинена, що має свої жанри й піджанри: безкомпромісно реалістичні романи у віршах Елен Гопкінс, графічні романи Маріко й Джилліан Тамакі, футурис­ тичні трилери Марі Лу — і багато іншого. Ці книжки з’явилися в часи скороспілості, коли одинадцятирічні роблять те, що раніше не спадало на думку чотирнадцятирічним. Діти, які втомилися від книжок серед­нього рівня, тепер розкошують на бенкеті літературних можливостей.

У нас є багато знайомих дітей молодшого шкільного віку, які вже прочи­тали орієнтовані на підлітків томи Гаррі Поттера, де, між іншим, зма­льовується жахлива смерть школяра. Ви не єдині батьки, яких мучить питання, чи це на краще.

Підліткові книжки з їхніми гострими діалогами, викличною поведінкою героїв, насильством, сексуальністю й політичною тематикою корективно впливають і на батьків, чиї діти ще не доросли до підліткового віку. На жаль, дорослішання часто починається саме зміною став­лення до батьків, котра передує повнокровному статевому дозріванню. Воно тепер стартує дедалі раніше, особливо в дівчаток, у яких гормо­нальні зміни можуть настати вже у вісім років. Готовий чи не готовий емоційно ваш підліток до підліткової літератури, він уже хоче її чита­ ти —  значно молодшим, ніж ви очікували.

Бунт — це досі нормально

Якщо ви хоч щось пам’ятаєте про свою пове­дінку в ранньому й пізньому підлітково­му віці, першим зринає одне слово —  бунт. Зараз вам може бути геть не по собі від того, що ваше одинадцятилітнє чадо читає «Голод­ні ігри», сучасну класику Сьюзен Коллінз, футуристичну антиутопію, в якій аморальні керівні класи влаштовують турніри, де діти-підлітки б’ються до смерті. Але майте на увазі, що дитина може читати таке і з сим­волічною метою —  скажімо, щоб почуватись або здаватися «крутою», «просунутою» і «в курсі справи». Вже одне ба­жання повідомити світові такі речі про себе, читаючи книжку, має все­ляти надію. Читати про переступи безпечніше: ви нічого не робите  —  ви просто про це читаєте і з’ясовуєте, що воно таке. Вчитеся формулювати судження і власні висновки.

Джерело можливостей

Спостерігати, як ваша дитина захоплюється непевною книжкою, не так просто. Емоції це захоплення викликає такі самі, як і батьків­ство загалом: круто (моє дитя читає!), неймовірно (моє дитя читає оце?) й неозоро! Що ж до сумнівного змісту —  скажімо, такої дрібнички, як убивство дитини дитиною, —  то це передусім привід для серйозної роз­мови. Про все розпитайте. Намагаючись розібратись, як ви ставитеся до читання певної книжки, спробуйте максимально відверто пояснити свої почуття. Про «Голодні ігри» можна сказати: «Дітей тут змушують убивати інших дітей, і мене це по-справжньому тривожить. Я боюся, що така література налякає тебе або змусить погано думати про світ». Ви будете подивовані глибиною відповіді й майже напевне отримаєте змо­гу детально поговорити про те, як культура, з якою дитина має справу, впливає на неї — і що ця книжка може для неї значити. Візьміть до ува­ги: в «Голодних іграх», попри насильство, багато справжніх почуттів —  починаючи з самопожертви підлітка заради сестри та матері. Коллінз казала, що передусім хотіла написати антивоєнний роман, і нам зда­ється, що вона прекрасно впоралася. Ці уроки важко засвоювати, але автори й видавці підліткової літератури беруть на себе відповідальність за дуже серйозний контекст. Діти можуть дізнатися про складні пробле­ми по-різному — в інтернеті, від друзів, на шкільному подвір’ї, підслухо­вуючи балачки в міському автобусі. Книжка — найкраще з можливих середовищ для їхнього засвоєння.

Нехай почитають на самоті

У історіях, на які натрапляють у соціальних мережах, кіно чи книж­ках, підлітки шукають розради, переможного успіху та емпатії.

Підлітковий вік, як правило, доволі егоїстичний і драматичний. Для дітей, котрі почуваються самотніми («Ніхто не може мене зрозуміти!»), прагнуть близькості («Чому ніхто мене не розуміє?»), література може стати надійним товаришем. Діти шукають себе і однодумців у книжках, як і в реальному житті, соціальних мережах та шкільних коридорах. Якщо ваш підліток ховається з книжкою й не хоче про неї говорити, не панікуйте. Може, там ідеться про менструальний біль, самокаліцтва, депресію або секс вампірів зі своїми батьками — про таке справді не поговориш. (Іноді підлітки переживають, що ви за них переживаєте, —  і відповідають: «Мамо, не лякайся, булімія мені не загрожує, я просто про неї читаю»).

Відправте їх онлайн

Ви все правильно прочитали. По-перше, автори підліткової літера­тури зазвичай дуже активні в соціальних мережах, які використо­вують для спілкування з фанами в режимі реального часу. Це прекрас­ний спосіб змусити підлітків говорити й думати про книжки навіть в інтернеті. Тагере Мафі, Брендан Кілі, Доніель Клейтон і Сара Дес­сен із соцмережами на «ти» — розповідають там історії зі свого життя, жартують одне з одним, радять книжки, розмірковують про актуальні події й загалом привітно та натхненно спілкуються з юними читачами. Вони часто відповідають фанам напряму, а інколи влаштовують сти­хійні конкурси, роздають у нагороду книжки або запрошують до участі в імпровізованих чатах. Тож якщо ваш підліток уподобав якусь книжку, розкажіть, що її автор, певніше за все, є в твіттері, інстаграмі й фейсбуку.

Підліткові літературні блоги — ще один спосіб бути в курсі неперерв­ного потоку нових книжок, що з’являються кожного місяця. «Book Riot», «The YA Bookshelf», «Girl Plus Book» та інші подібні сайти регулярно онов­люють списки книжок і можуть стати в пригоді, коли підліток шукає певний жанр або тип тексту чи просто хоче дізнатися, що там з’явилося нового й популярного.

Не проґавте кіновечірку

Для фанів підліткової літератури зняли чимало популярних філь­мів за книжками. Переглядом фільму «Дивергент» вас навряд чи спокусиш, зате вашу тринадцятирічну дочку від екрана буде не відір­вати. Добре, що соціальна ієрархія в її школі не така жорстока, як ця! Дайте їй прочитати трилогію Вероніки Рот, а коли дочитає, разом поди­віться фільм. А може, ваш старшенький щойно відкрив для себе серію Ріка Янсі «П’ята хвиля» [5th Wave] про напад прибульців? Зручно й безпечно влаштувавшись удома, ви цілком обійдетеся переглядом фільму з Хлоєю Ґрейс Морец і Тобі Маґвайром.

Зупинися й закупися

Коли ви разом із підлітком ходите по крамницях, не прогавте мож­ливість зазирнути до місцевої книгарні. Це дещо підступний хід, але ідея в тому, щоби за будь-якої нагоди створювати ситуації для включення книжок у його життя. Поки ви шукаєте своє, він теж накине оком на щось захопливе чи цікаве. Звісно, мимохіть запропонуйте купити все, що він вибере, — або, якщо бюджет не дозволяє, поцікавтеся книжками, які потім можна буде знайти в бібліотеці.

Нехай собі завантажують

Якщо можете дозволити, запропонуйте оплатити будь-які книжки, завантажені в Audible або на iTunes, і скачайте додаток міс­цевої бібліотеки. Підключіть телефон до динаміків автівки і слухайте книжки в мандрах або дорогою до школи. Так ви долучитеся до читва дитини (навіть якщо самі б такого не читали й не слухали), а ваш набурмосений підліток може неочікувано поділитися думками щодо прослуханого.

Вітаємо в клубі

Знімок екрана 2020-10-26 о 14.29.24.png

Книжкові клуби типу «доньки-матері» стали загальнонаціональним явищем, і ми певні, що десь є й клуби «батьки-сини». Чому б не організувати клуб для дідусів із бабусями? Якщо ви попросите своїх батьків або родичів почитати книжку разом з підлітком, усі отримають безцінний досвід близького спілкування. Дітям може бути цікаво долучитися до клубу, що єднає кілька поколінь, особливо якщо там уже є їхні друзі.

Тож об’єднайтеся з батьками друзів вашої дитини й спробуйте створити клуб, який би всім сподобався. До речі, дітям може бути цікавий і клуб, куди входять ваші друзі. Їм подобається, коли розкуті батьки відпочи­вають у товаристві у вільний від «батьківства» час. Що може бути ліп­ше, ніж зібрати групу читачів і поділитися книжковими рекомендаці­ями? Коли дочка чує, як неймовірно крута мама подружки захоплено говорить про котрусь книжку, вона й сама може захотіти її оцінити або насолодитися твором, який на її очах розхвалювали інші.

Більше матеріалів