Підтримати

Глосарій: як дивитися виставку play, rec, pause… Олександра Гнилицького. Матеріал оновлюється

З 9 вересня до 17 жовтня у київському «Довженко-Центрі» триває виставка play, rec, pause…, присвячена 60-річчю Олександра Гнилицького, 25-річчю громадської мистецької організації «Інституція нестабільних думок» та однойменному творчому колективу. Проєкт курували Леся Заяць, Оксана Баршинова та Лєра Полянськова.

play, rec, pause… реалізовано в експериментально-інтерактивному форматі: поєднуючи виставку і тимчасовий знімальний майданчик, команда виставкового проєкту запрошує дослідників, кураторів, мистецтвознавців та інших фахівців зі сфери для створення живого процесу роботи над доробком автора. Так виставка буде «монтуватися» у живому часі — періодично готовий експозиційний простір доповнюватиметься різними предметами, тому всіх відвідувачів запрошено повертатися до простору для «оновлення та доповнення» власних вражень.

Це проєкт, який ми зробили з власного ентузіазму та власної кишені. Вирішили, що якщо ми вже вкладаємо стільки енергії і власні кошти, то тоді ми хочемо використати цю ситуацію, мати дуже класне, велике й просторе місце, в якому ми можемо зробити важливу роботу над доробком — ми зрозуміли цей простір, як кулісу для тої ситуації, в якій можемо запрошувати професіоналів, операторів, мистецтвознавців, фахівців і мати з ними тут робочий процес, після якого справа Гнилицького рушиться далі. Це залишиться просто матеріалом, що є водночас документальним кіно. Ми пробуємо дати момент slow-art (повільного мистецтва), коли люди можуть сісти, побути і навіть повернутися, — коментує задум Леся Заяць, кураторка, художниця, співзасновниця та учасниця організації «Інституція нестабільних думок».

Як зазначають автори виставки, у фокусі проєкту візуальна мова автора — між рухомим і статичним кадром, яка структурується за допомогою кінолексики. Спеціально для play, rec, pause… Your Art створює путівник-глосарій виставкою, що, як і експозиція, оновлюватиметься словами та коментарями.

Анімація

Рибка кой, що плаває у золотій пральній машині, мінливі візерунки кімоно й тарілки — на виставці play, rec, pause… також представлені трансмедіальні роботи автора й колективу «Інституція нестабільних думок», до якого входили Олександр Гнилицький і Леся Заяць.

Фото надано ДовженкоЦентром

Артефакти

Вініл, касети, плівкова камера — агенти минулої епохи, частково забуті нами, але невід’ємна частина світу художника.

Олександр Гнилицький

Український художник, працював з різними медіа, зокрема з живописом, відео, анімацією, інсталяцією. Представник Нової хвилі українського мистецтва, учасник Паркомуни.

Документація

Слайдшоу зі студії, що дозволяє спостерігати за процесом створення Будди, відеоряд із бієнале 2007 року, а також вперше представлене домашнє документальне відео робочого процесу й перформансу в Лос-Анджелесі (2008).

«Інституція нестабільних думок»

Організація та колектив, заснований у 1996 році Олександром Гнилицьким і Лесею Заяць. Як колектив художники створювали спільні трансмедіальні роботи, зокрема у 2007 році створили мультимедійну інсталяцію до проєкту «Поема про внутрішнє море» в межах українського павільйону на 52-й Венеційській бієнале. Водночас «Інституція нестабільних думок» — міждисциплінарна культурна організація, що об’єднує українських і європейських художників, теоретиків, музикантів, митців, які працюють на стику різних медіа. Інституція брала участь в численних етапних проєктах 1990 – 2000-х, починаючи з «трансПорт» (Одеса, 1996) та багатьох інших.

Інтер’єр та екстер’єр

Експозиція побудована через роздільні умовні кімнати, в яких можна зустріти Фантомаса, побачити стереокартинки з видом на море, потрапити до студії, квартирного простору. Власне, зображення інтер’єрів, побуту, предметів ужитку — є невід’ємною частиною естетики Гнилицького.

Фото надано ДовженкоЦентром

Кіно

Невід’ємна частина «світу» Гнилицького, джерело натхнення та референсів.

Паралельна програма

Під час проєкту відбуваються кураторські екскурсії, лекції та кінопокази. Відбувся показ фільму «Нариси радянського міста» про рідне місто Олександра Гнилицького — Харків; 10 жовтня можна буде побачити документальний фільм «Бойс», а 17 жовтня показ фільму «Марк Ломбарді — небезпечні акти мистецтва та змов». Детальніше про програму за посиланням.

Реальність

Її можливі ілюзорність, мінливість, або навпаки — гіперреалістичність. У роботах Гнилицького «красивим», примітним стає те, що є для нас звичним і часто непомітним.

Фото надано ДовженкоЦентром

Світлотінь

Інструмент, за допомогою якого художник скеровує увагу глядача. В експозиції можна прослухати начитку тексту Тетяни Кочубінської, у якому дослідниця пише про роботу Олександра Гнилицького «М. М. Ге» (2008). 

Споглядання

Як метод, до якого звертався художник (згадаймо хоча б анімацію зі золотою рибкою), та процес, до якого підштовхують роботи Гнилицького і весь експозиційний простір.

Теги

Виставка структурована за допомоги кінолексики. На вході до виставки розміщено рухому картинку тегів, що має інтуїтивно скерувати глядача виставкою. Анімація, адаптація, порнографія, фільтр, фокус… ці слова посилаються на доробок автора, пов’язаний з телебаченням, кіно й популярною культурою.

Фото надано ДовженкоЦентром

Титри

Як у фільмах, підписи до робіт оформлені титрами, що транслюються в кінці експозиції. Основне дійство кіно — роботи, а наприкінці, у титрах, вказані учасники команди. 

Філософія

Зображення Будди, кімоно, кой, притаманні роботам медитативність і плавність — не інакше як результат захоплення філософією Сходу.

Фото надано ДовженкоЦентром

Фотографія

Фото інтер’єрів, що розміщені поруч із живописними роботами, як гра із реальністю через увагу та споглядання.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: