До 27 вересня в Довженко-Центрі триватиме виставка українського кіноплаката «Кричати! Кликати! Горіти! Українська кінореклама 1920–1930-х». Це перша презентація афіш із колекції Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського та продовження двох попередніх проєктів Центру: виставки «ВУФКУ» і видання альбому українського кіноплаката 1920-х років. Власне назва виставки «Кричати! Кликати! Горіти!» — цитата Юрія Миславського з журналу «Кіно», де він говорить про специфіку кіноплаката, що має кричати, кликати, горіти вогнями своїх фарб і в такий спосіб вибиратися із шуму, гамору, побутового ритму тогочасного міста і впадати в очі.

У 1920-х роках художники могли працювати доволі вільно, роботи не регламентувалися політикою і не зводилися до певних стандартів, тож можна було експериментувати, винаходити свої певні стилі. Тоді ж кіноплакат зазнав впливу тогочасних живописних течій, раннього агітаційного плаката, лубка, конструктивізму. Втім, у 1930-х роках і кіно, і плакат набувають агітаційного характеру.

Виставковий простір поділено на три зали. У першій залі йдеться про ранній плакат та українізацію — Постанова 1 січня 1926 року регулювала випуск плакатів українською мовою. У другій, основній залі, представлено відео, де видно, як розміщувався плакат у місті та добірку робіт дев’яти художників, які працювали в жанрі кіноплаката. Й остання, третя зала, присвячена певним темам, на які варто звернути увагу, та художнім методам, що активно використовувалися як у кіно, так і в плакаті.

Дивіться у матеріалі добірку кіноплакатних робіт шести художників, представлених на виставці, які відомі передусім своїми живописними роботами, фільмами тощо.

Олександр Довженко

Олександра Довженко знаємо передусім як кінорежисера, письменника й художника. До 1926 року він працював ілюстратором: малював карикатури, розробив логотип ВУФКУ, створював плакати (наразі атрибутовано п’ять афіш авторства Довженка).

На виставці кіноплаката представлено ранні роботи автора, зроблені під впливом сатири й карикатури. Особливо цікавим є плакат «В пазурах радвлади», де створено шаржований, гротескний, гіперболізований образ капіталіста, який водночас є доволі реалістичним, промальованим і конструктивіським (геометричність, рублені шрифти, симетрія). Уже в плакатах Олександр Довженко починає використовувати прийом, яким активно користуватиметься в кінострічках — фронтальний план, коли герої дивляться прямо на глядачів.

Микола Івасюк

Художника Миколу Івасюка здебільшого знають як автора монументального полотна «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», що зберігається в Національному художньому музеї України. На виставці українського кіноплаката Миколу Івасюка можна назвати представником «ранньої школи». Його манера створення кіноплаката вирізняється живописністю, картинною композицією. На відміну від робіт інших плакатистів, які дотримувалися певної схематизації, символічності, економічності використання прийомів, уникнення зайвих штрихів і елементів. Роботи Івасюка також відрізняються певною монтажністю, використанням крупних планів різних героїв тощо.

Лев Каплан

Лев Каплан — художник, який працював у «Вікнах РОСТА», звідки він, можливо, перейняв певну коміксовість та розбивку зображення на окремі епізоди.

У композиції представлених на виставці плакатів рідко присутня фотомонтажна техніка, натомість художники часто перемальовували кадри в чорно-білій техніці, щоб здавалось, що це фотографія, сама ж фотографія менше використовувалася у зв’язку з технічними обмеженнями друку. Роботи Каплана вирізняються також поєднанням кількох персонажів в одному просторі і створенням не просто окремого кадру, а формуванням загального враження та емоційного враження від фільму.

Ібрагім Літинський

У роботах Ібрагіма Літинського можна прослідкувати конструктивістські впливи — Літинський навчався в Київському художньому інституті, він є учнем Федора Кричевскього та Володимира Татліна. У своїх кіноплакатних роботах художник активно експериментує із поєднанням елементів тексту й зображення, використовує об’ємне зображення, геометричні форми, методи фотоколажу, контраст кольору, схожі прийоми використовувалися художниками конструктивістами.

Анатолій Мартинов

Анатолій Мартинов переважно працював із пейзажем та батальним жанром. Роботи Мартинова, що представлені на виставці, можна віднести до ранніх, а особливо плакати до фільму «Лісовий звір» 24-го року. У цих роботах також помітний вплив революційно-агітаційного лубка й живописної школи.

Олександр Сиротенко

Олександр Сиротенко закінчив Київське художнє училище та Київський художній інститут і також навчався у Федора Кричевського. Переважно працював із графікою та живописом і рідко з плакатом. Його афіші чудово ілюструють динаміку та рухливість, притаманну кіноплакатові, особливої уваги заслуговує також ритміка шрифтів. А стримана кольорова гама плакату «Ланка енергетики», вірогідно, є результатом впливу бойчукізму та тогочасного живопису.

Текст написано на основі розмови з Анною Онуфрієнко, кураторкою, кінодослідницею Довженко-Центру. Його підготувала Аміна Ахмед

Фото: Поліна Карпова