Аудіовізуальне мистецтво

«Конструкція» працює з інструментами нових медіа та аудіовізуального мистецтва. З самого початку фестиваль задумувався як проєкт, сфокусований виключно на експериментальній музиці. Згодом до цього вектору додався мистецький та урбаністичний. Засобами саунд та візуального мистецтва «Конструкція» ставить питання про специфіку життя людей в постіндустріальних та пострадянських містах, а також намагається віднайти рішення для розвитку спільних культурних просторів.

«Без місця»

Так називався проєкт, реалізований художньою групою КМ на «Конструкції» у 2016 році. Посеред Південного вокзалу розташувався скляний куб з одягом —  символ вимушеної міграції через війну на Донбасі. Відображення стану людей, які втратили дім і «своє місце». Це дуже важливий проєкт для «Конструкції», оскільки фестиваль створювався зокрема як культурний блокпост на шляху поширення «русского мира». Внесок команди Kultura Medialna у те, щоб у Дніпрі не повторювався сценарій Донбасу. 

Взаємодія

Деякі мистецькі роботи завдяки взаємодії з аудиторією змінювали власний зміст та призначення, стаючи інтерактивними. Наприклад, у велетенську клітку на площі Героїв Майдану з проєкту «Червона доріжка» Даніїла Галкіна в якийсь момент почали залізати люди, а інсталяція «Батут або соціально-критичний вуаєризм» використовувалася власне як батут, що не передбачалося. Останню навіть зламали в перший же день фестивалю. Під час «Конструкції» інсталяції починають жити власним життям, і ця взаємодія дозволяє переосмислити художні об’єкти та встановити міцніший зв’язок з аудиторією.

Глокальність 

Програма «Конструкції» влаштована таким чином, щоб локальні контексти взаємодіяли з глобальними тенденціями. Українські, зокрема дніпровські, митці обмінюються досвідом з артистами з інших країн, завдяки чому створюється підґрунтя для подальшої співпраці. Через «Конструкцію» Дніпро поступово відкривається новому, демонструючи приховане раніше обличчя та культурний потенціал. 

Дніпро

«Конструкція» завжди була про Дніпро і для Дніпра. Місто — це невід’ємна частина фестивалю і його повноцінний учасник. Історія Дніпра, його контексти та міфи, знакові локації, часто забуті та покинуті, регулярно стають основою для артінсталяцій та аудіовізуальних перформансів в рамках фестивалю. Використовуючи сучасне мистецтво як медіум, «Конструкція» провокує локальні спільноти на діалог про місто і життя людини в ньому. 

Ембієнт-гарден

Це один із головних просторів шостої «Конструкції», розташований у Блакитній залі Центру сучасної культури у Дніпрі. Підлога зали була повністю вкрита килимами, які команда фестивалю збирала місяць по всьому місту. А сцена буквально перетворилася на зелену оазу — тут стояла ціла купа рослин, орендованих в місцевому Ботанічному саду. Протягом усього фестивалю в Ambient Garden виступали артисти з експериментально-медитативним звучанням. Локація розроблялася спільно з музичним куратором Томасом Думке для шоукейсу європейської платформи SHAPE. Проте простір так сильно сподобався організаторам, що в ньому вирішили проводити й інші музичні заходи фестивалю.

«Звалити»

У 2014 році фестиваль став приводом залишитись у Дніпрі групі друзів: Андрію Палашу, Катерині Русецькій та Лєрі Мальченко. Тоді вони впритул підійшли до питання: або потрібно «валити» з міста через брак ініціатив та можливостей, або створювати тут щось самостійно. Вибрали друге і вигадали «Конструкцію». Саме слово «звалити» дуже влучно описує аб’юзивні стосунки як містян, так і команди фестивалю з Дніпром — з нього постійно хочеться поїхати, але завжди щось тримає. 

Ізольованість

Понад 20 років Дніпро було закритим містом і відлуння цієї ізольованості відчувається досі, зокрема в інфраструктурі. Артисти з інших країн змушені їхати на «Конструкцію» переважно через Київ, оскільки в Дніпрі немає власного аеропорту. Тобто фізично він є, але звідти майже нікуди неможливо полетіти. Замість кількох годин на дорогу доводиться витрачати близько доби, додаються логістичні труднощі. Команда «Конструкції» жартує, що до Дніпра дістаються лише найбільш відважні та божевільні митці. 

Конфлікт

Іноді світ «Конструкції» вступає в конфлікт зі світом бюрократичних структур. Організатори зіштовхуються з інституційною закритістю та неготовністю більшості муніципальних та приватних локацій співпрацювати. В таких ситуаціях простежується та сама ізольованість Дніпра, але вже не від зовнішніх впливів, а від внутрішніх. «Замість зацікавленості та відкритості до ініціатив, ми чуємо, що все це складно і взагалі краще не чіпати директорку закладу, бо вона зла», — розповідає команда фестивалю. 

Легенди 

За 8 років існування «Конструкція» сформувала навколо себе власні легенди. Наприклад, що фестиваль, як незримий «купол» безумства вкриває ціле місто і всі навколо залучені в цей процес. Навіть ті, хто ніколи не був на «Конструкції», роками стежать за фестивалем і розповідають друзям про те, що у Дніпрі є такий проєкт. Часто люди йдуть на фестиваль в очікуванні чогось доволі конкретного, а в результаті переживають зовсім інші досвіди. Не гірші, не кращі — просто інакші. 

Міфотворчість

У культурному середовищі Дніпра постійно обговорюється центральний міф міста або, доцільніше сказати, його відсутність. «Конструкція» теж досліджує це питання, а іноді й сама долучається до міфотворення. Наприклад, цього року проєкт-містифікація колективу Known Cages «Обмежене майбутнє: втрачена історія Дніпропетровського музею сучасного мистецтва» випробував на міцність межі реального та достовірність документального. Зрештою, «Конструкція» доводить власним прикладом: те, що починається як фантазія, можливо, хоча й не завжди легко, перетворити в реальність. 

«Нічого не зрозуміло, але дуже цікаво»

Фраза, яку найчастіше можна почути на «Конструкції». Іноді гості фестивалю навіть не до кінця розуміють, куди вони потрапили та що відбувається. Проте з часом вони стають справжніми фанатами та амбасадорами «Конструкції» й ходять на всі її події. 

Органний зал

Будинок органної та камерної музики (колишня Брянська церква) двічі слугував локацією для подій «Конструкції». За весь час існування будівля пережила багато трансформацій: від храму до будинку піонерів, спортивної школи, вугільного складу, і врешті — органної зали. У 2015 в рамках фестивалю тут пройшов концерт TRANSCRIPTVM за участі Станіслава Абрахама та Едварда Сола, який переписував звучання старовинної архітектури. А у 2021 з локацією працював київський художник Богдан Бунчак для проєкту «Знову, знову і знову». Таким чином «Конструкція» продовжила роботу зі «забутими» об’єктами на культурній мапі міста, звертаючи увагу на змісти, що нашаровуються: електроніка в стінах церкви, церква в залах органної та камерної музики, музика в промзоні. 

Переосмислення

Фестиваль націлений переосмислювати та перевідкривати потенційно цікаві та важливі локації. «Конструкція» втілює мистецькі проєкти там, де ніхто нічого схожого не робив, у такий спосіб змушуючи дніпрян по-іншому подивитися на власне місто. Багато хто з аудиторії саме під час фестивалю вперше побував на Південному вокзалі, у Будинку органної та камерної музики, Акваріумі чи Палаці Ілліча. «Я навіть не знав, що таке є в місті», — часто чується на «Конструкції».

Рейв буде?

Майже щороку на «Конструкції» відбувається рейв, що сприймається як кульмінація фестивалю. Тому організатори вже звикли до того, що після першого ж анонсу в них питають: «А рейв буде?». У 2018 році «Конструкція» провела вечірку «ЦЕХ:rave» в дніпровському Палаці Ілліча — одній з найбільших в Україні будівель епохи радянського конструктивізму. Тоді вона стояла покинутою — зруйнований дах, побиті вікна, без опалення та каналізації — проте навіть в занедбаному стані виявилася ідеальним простором для вечірки. Через такі події «Конструкція» ставить питання щодо подальшого життя та використання подібних міських об’єктів. 

Сцена

«Конструкція» — спільнота людей, які прагнуть змінювати місто. Здатність фестивалю об’єднувати проактивних людей особливо сильно виявилася у 2017 році під час створення «Сцени» — громадського простору на місці занедбаного зеленого амфітеатру в парку Шевченка. Майданчик будували чи не всім містом: кошти збирали на краудфандингу, архітектори, дизайнери та інші експерти приєднувалися через краудсорсинг, а до збирання конструкції та прибирання територій долучалися всі охочі. Завдяки активізації міських спільнот проєкт пролунав далеко за межами України та навіть отримав кілька європейських архітектурних премій. «Сцена» показала, що містянам потрібен постійний культурний простір для взаємодії та вони готові долучатися до його створення. Саме цей проєкт став прототипом майбутнього Центру сучасної культури. 

Толерантність

Трансформація міста та побудова громадянського суспільства неможлива без прийняття інших досвідів і точок зору. Тому «Конструкція» завжди вітає та демонструє інакшість, випробовуючи так місто на толерантність. Команда фестивалю всіляко підтримує інші культури, репрезентує ЛГБТ-спільноти в обличчі запрошених артистів та сподівається з часом досягти максимального прийняття тих, хто відрізняється від більшості. У 2019 році в останній день фестивалю на одній з локацій відбулося весілля двох дівчат — подія, яка стала дуже пам’ятною та символічною для «Конструкції». 

Увага

Покинуті, забуті, незавершені — на такі простори звертає увагу «Конструкція». Яке майбутнє чекає на ці місця? Як інакше можна експлуатувати об’єкти, що залишилися у спадок від інших епох та режимів? «Конструкція» працює з просторами, які потребують уваги суспільства тут і зараз. Наприклад, з такими як будинки культури, що раніше виконували переважно ідеологічну функцію, а втративши її, не можуть знайти нові форми існування. 

Хоробрість

«Конструкція» не боїться експериментувати і шокувати глядачів. Це не просто фестиваль музики, мистецтва та урбаністики, а ще й перевірка аудиторії на вміння вільно мислити та відкриватися новому. Для міста, яке довгий час було закритим, це своєрідний виклик. Іноді люди не розуміють, як реагувати та пояснити навіть самим собі те, що відбувається на фестивалі. Команда «Конструкції» називає такий підхід «хоробрістю та божевіллям». 

Центр сучасної культури у Дніпрі

Як логічне продовження «Конструкції» у 2019 році команда Kultura Medialna відкрила у Дніпрі Центр сучасної культури. Після декількох невдалих спроб знайти приміщення, вони зупинилися на покинутій будівлі середини XIX століття, де розташовувався Будинок губернського земства. Тепер там створюється культурна інституція міжнародного рівня, покликана підвищити лояльність до міста, зробити його видимим на культурній мапі Європи та сформувати проактивні сталі спільноти. Організатори «Конструкції» сподіваються, що Центр сучасної культури об’єднає творчу молодь Дніпра і стане для них мотивацією жити та працювати у рідному місті. 

Час

Час у Дніпрі зафіксувався на двох позначках — минуле та майбутнє. Тут одне поступово перетікає в інше: космічне минуле нерозривно пов’язане з утопічним майбутнім, а воно ж звертається до того самого грандіозного минулого, в якому місто було ракетною столицею з потужною промисловістю. Теперішнє ніби застигло між цими двома категоріями. Тому «Конструкція» намагається звернути увагу на те, де ми опинилися зараз, і вплинути на процес створення нової ідентичності Дніпра. 

Яйце

У 2014 році на місці пам’ятника Леніну, знесеного під час Євромайдану, команда «Конструкції» встановила 3-метрову скульптуру у вигляді яйця. Ця акція задумувалася як напівжарт, спосіб привернути увагу містян, адже пам’ятник розташовувався на центральній площі Дніпра і дискусії про те, чим його замінити, були в самому розпалі. В результаті яйце стало символічним жестом прощання з минулим та зародження історії про нову реальність, яку «Конструкція» щороку втілює у культурному просторі міста.