M17 Sculpture Prize: 4 художники про свої роботи для проєкту

Місто має власний рух і динаміку. Мистецькі конструкції культурного середовища більш не повинні визначатися рамками заздалегідь заданих функцій або прагнути до ізоляції, але замість цього повинні бути інтегровані в площину міста. Подібні проєкти слід пристосовувати до неминучих змін, покладених на них функцій і цілей, які породжуються культурними змінами і еволюцією суспільства. Передусім, ці проєкти формують та розвивають митці, які несуть відповідне бачення міської динаміки, переосмислюють взаємодію культурного середовища та урбаністичного простору. 

Одним з таких проєктів є M17 Sculpture Prize — перша в Україні професійна скульптурна премія, започаткована дослідницьким проєктом Центру, M17 Sculpture Project, що покликаний запропонувати суспільству, бізнесу, містам України рішення того, як завдяки скульптурі та іншим видам тривимірного мистецтва змінити уявлення про образ навколишнього простору, зробити місто туристично привабливим, а також сприяти налагодженню міжкультурного діалогу. 

Починаючи з 17 грудня відвідувачі Центру зможуть побачити 12 творів молодих українських митців, проєкти яких були відібрані міжнародним експертним журі з-поміж 200 конкурсних пропозицій. Серед робіт будуть представлені скульптури, світлові та медіаінсталяції, твори з кортену та кераміки, з використанням формаліну та живого моху і не тільки — розмаїття стилів, технік та матеріалів, але об’єднаних загальною тематикою. 

«Залучаючи до суддівства провідних міжнародних експертів у цій галузі, ми даємо молодим художникам шанс бути інтегрованими у світовий мистецький контекст. 12 номінантів пройшли шалений відбір, нам довелося відмовити багатьом достойним учасникам серед 200 поданих проєктів. Кожна з тих робіт, що представлені зараз у стінах Центру, вартує уваги, бо запрошує відвідувачів замислитись над своїм корінням та віднайти з ним зв’язок», — розказує Наталія Шпитковська, директорка Центру сучасного мистецтва М17

Тема Премії, що, відповідно, стала і темою виставки, — «Коріння та пилок». Подавачі мали порозмірковувати, чим у сучасному світі для суспільства і для них особисто є поняття «коріння». Де воно, коріння, у глобалізованому світі? Чи довговічне невкорінене? І де заховані точки опори, на які орієнтоване те мистецтво, що живе у часі, та його переживає?

«В Україні сьогодні відбувається потужний сплеск у розвитку образотворчого мистецтва. Тут мають місце всі можливі процеси, пов’язані з переосмисленням досвіду минулого та поглинанням нескінченних пропозицій від майбутнього. Ці процеси є синтетичними, поєднують багато чинників та дають результат, що вартує дослідження та практичного втілення», — каже Катерина Рай, кураторка M17 Sculpture Project.

Сьогодні разом із Центром сучасного мистецтва М17 ми розповімо історії робіт декількох учасників Премії.

Анна Тарадіна

Анна Тарадіна, «Гербарій»

Інсталяція створена під час роботи з колекцією харківського Ботанічного саду. Це альтернатива гербарію, що збирається науковцями задля вивчення рослин. Робота «Гербарій» — це інший спосіб дослідження рослинного світу — через форму й тактильність.

Авторка про концепцію проєкту, з яким увійшла до шорт-листа M17 Sculpture Prize:

«Моя робота — альтернатива науковому способу дослідження рослинного світу, пізнання його через форму і тактильність. Збирання гербарію — це дуже інтимний процес спілкування з природою, той особливий момент, коли людина звертає увагу на природні структури і починає помічати світ, в якому ми перебуваємо постійно. Намагаючись зберегти цю швидкоплинну мить єднання із природою, ми ховаємо його на книжкових полицях».

Андрій Кириченко, «Книги»

«Книги» — ілюстрація соціальної дистанції, самоізоляції, самоусунення понять, що примусово набули візуальної чинності, але за принципами яких сучасне суспільство існує з власної ініціативи кожного.

Справа не у небажанні розуміти одне одного, а в неможливості того. Знаходячись «поруч» в умовах спільної історії, кожен в ній отримує своє місце, а отже має і свій кут зору. Під час загальних змін це робить комунікацію неможливою, загал виявляється нездатним винести вирок, а роль «активного спостерігача» — єдиною, що в змозі обійти осуд загалу. Інертність стає панівною формою взаємодії.

Андрій Кириченко

Наслідком є об’єктивна невідповідність понять їхнім визначенням. Слово, що об’єднує спільним корінням, робить рух неможливим, адже коріння сплетене, і поодинокі спроби руху грузнуть у тій формі взаємодії, що домінує.

Василина Буряник, «Сльози, що твердіють, та кров, яка не згортається»

Проєкт є квінтесенцією особистих переживань мисткині щодо військової ситуації в країні та її трагічної сутності. Він переповнений алегоріями, починаючи від форм інсталяції, жесту споглядання та закінчуючи процесами — усе має прихований підтекст. Процеси в акваріумах ілюструють стан мовчазного відчаю та контекстуальної безпорадності. Це розповідь про крайні точки трагізму й відчаю, загострення яких настільки високе, що призводить до перцептивних аномалій. Отож те, що має бути динамічним, завмирає — і навпаки. Водночас ті ж процеси апелюють до статичності та динамічності «коріння та пилку», ставлячи під сумнів безумовність цих характеристик. Кінетичні властивості інсталяції вказують на невпинність руху, продовження всіх життєвих циклів попри драматизм особистого сприйняття.

Василина Буряник

Василь Грубляк, «Еґреґор»

Автор про концепцію свого проєкту:

«Еґреґором у деяких окультних віруваннях називають ментальну субстанцію, що породжується думками й емоціями певної групи людей, їхнім «колективним розумом». За повір’ями, еґреґор, який отримує достатньо психічної енергії для існування, може навіть почати жити своїм життям і стати автономною сутністю. Чим чисельнішим і згуртованішим є ком’юніті, яке віддає ту енергію, тим сильнішим і довговічнішим буде еґреґор. Відтак, еґреґор можна розглядати і як структурну психологію спільноти. У своїй роботі я пропоную власне бачення еґреґору, представлене у вигляді світлової інсталяції».

Василь Грубляк

Андрій Адамовський, меценат та засновник Adamovskiy foundation

«У нас в країні є талановиті молоді художники високого рівня, їхня творчість заслуговує на те, аби бути презентованою в світі. Тому Фонд вирішив підтримати ідею започаткування премії M17 Sculpture Prize, аби допомогти цим митцям реалізувати себе».

Ініціативу проведення конкурсу підтримав Фонд Adamovskiy Foundation

Учасники виставки – номінанти на здобуття премії M17 Sculpture Prize: Алексеєнко Михайло, Буряник Василина, Бучацька Катя, Галкін Данило, Голдаковський Влад, Грубляк Василь, Дяченко Марта, Кириченко Андрій, Попович Тарас, Тарадіна Анна, Шуміхін Даниїл, а також творча група Локатир Богдан & Журунова Маргарита. Кураторкою Премії стала Катерина Рай.

Пережити новий мистецький досвід, а також дізнатись, чи вдалося митцям втілити свої ідеї в об’єктах тривимірного мистецтва можна до 21 лютого 2021 року у стінах Центру сучасного мистецтва М17.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: