exc-5f0498b1bd52955ca6aafd40

Знати: Мірча Еліаде

У рубриці «Знати» ми розповідаємо про філософів, художників, письменників, які впливають на культуру сьогодні. Цей текст ми присвятили релігієзнавець, письменник та філософ Мірча Еліаде.

Попередньою в рубриці «Знати» був текст про художницю Хіто Штеєрль.

мірче-еліаде_2.jpg

Хто такий Мірча Еліаде?

Мірча Еліаде (1907-1986) — румунський релігієзнавець, письменник та філософ. Він відомий перш за все своїми теоріями структури та призначення міфу.

Історія життя Еліаде сама по собі схожа на легенду. Народжений в сім’ї військового, Еліаде з родиною часто переїжджав. У десятирічному віці він став свідком бомбування Бухаресту, і це справило на хлопця сильне враження.

Майбутній письменник швидко захоплювався новими ідеями, постійно прагнув відкриттів та саморозвитку: хімія, філософія, окультизм, ентомологія, гірські походи та ходіння під парусом, вивчення різноманітних мов, від французької до персидської — неповний перелік усього, чим він займався в ліцейські роки.

У 14 років Еліаде публікує першу статтю, а вже за чотири роки кількість його робіт перевищила сотню. В університеті юнак вивчає філософію та філологію, після його закінчення отримує стипендію на подорож до Індії. Там Еліаде мандрує по монастирях та селах, починає займатися йогою і опановувати індійську філософію та санскрит.

Після повернення з Індії у 1931 Еліаде влаштовується викладати в Бухарестському університеті. Його наукова діяльність тричі переривається: спочатку задля проходження військової служби, за кілька років — через скандал навколо роману «Міс Крістіна», який визнали порнографічним. У 1938 Еліаде заарештували через підтримку ультранаціоналістичної партії «Залізна гвардія». Після трьох місяців ув’язнення його спочатку переводять до клініки з підозрою на туберкульоз, а потім відпускають.

Невдовзі Еліаде виїжджає з Румунії, працює в дипломатичній сфері та викладає в різних країнах Європи — Португалії, Великобританії, Франції. У 1956 Еліаде переїздить до США, де очолює кафедру історії релігій Чиказького університету.

У другій половині життя Еліаде продовжує плідно працювати, регулярно випускає наукові та художні твори, отримує почесні звання — але водночас зіштовхується з агресивною критикою: його ідеї приймають далеко не всі вчені, а його самого постійно звинувачують у зв’язках з фашистами та антисемітських висловлюваннях в минулому. Здоров’я Еліаде поступово погіршується, і 22 квітня 1986 року він помирає від інсульту.

В чому призначення міфу за Еліаде?

Згідно з Еліаде, міфи були не просто історіями та переказами — вони повідомляли архаїчній людині, як саме влаштований світ, і чому він таким став. При цьому значення мало не тільки про що розповідали у міфі, а й як саме його розповідали.

У племінних спільнотах міфи не розказували просто так, у повсякденних ситуаціях — існували спеціальні ритуали, під час яких слухачі неначе самі ставали учасниками творення світу та поверталися у позачасовий «міфічний вік». Вони символічно повторювали те, що до них колись зробили творці Всесвіту — боги, герої, пращури, — і в такий спосіб долучалися до світового порядку, набували власної реальності. Міф надавав сенсу життю людини, пояснював її місце та призначення, підносив до трансцендентного.

Як влаштований міфічний час?

Роботам Еліаде притаманні чіткі розділення — на священне (сакральне) та мирське (профанне); час в нього також ділиться на історичний та міфічний. Історичний час — це звичний для нас лінійний час із послідовністю років та подій, з постійно спливаючим минулим та нескінченним незвіданим майбутнім.

Натомість міфічний час, вважає Еліаде, відрізняється циклічністю — в ньому все вже відбулося, і все відбудеться знову. Якщо кожна подія для архаїчної людини є повторенням сакральної першоподії — чи то полювання, чи то народження, чи то смерть — то значення має лиш цей первісний міфічний взірець. Найбільше внутрішнє прагнення людини — повернутися до початку часів, з’єднатися з ним. Ритуали та міфи дозволяли їй це зробити.

Окрім того, Еліаде вказує на наявність великих космічних циклів у структурі більшості міфів, що розповідають про створення світу. Мотиви періодичного руйнування та відновлення Всесвіту в індуїзмі; Великий потоп в іудеїв та Рагнарок у скандинавів — всі ці сюжети підтверджують циклічну побудову міфічного часу.

Що таке ієрофанія?

Ієрофанія — це прояв божественного, сакрального у повсякденному. Таким проявом може бути священна скеля, земля, Сонце тощо. Ієрофанією вищого порядку для християн є втілення Бога в Ісусі.

«Мабуть, уся історія релігій, від самих примітивних до найскладніших, є не що інше як опис ієрофаній, проявів священних реальностей», — пише Еліаде. Втім, йдеться не просто про обожнення скелі чи дерева як такого. Вони виступали саме проявниками, трансляторами божественного у світ.

Історичні події також можуть бути проявом сакрального. Наприклад, давні іудеї сприймали та переосмислювали свої несприятливі історичні події як волю Яхве, який таким чином намагався навернути свій народ на істинний шлях.

Куди поділися міфи сьогодні?

Хоча ми вже не переповідаємо одне одному про богів та створення світу, прагнення занурюватися в історії та з їх допомогою «виходити за межі Часу» лишається.

Тепер ми живемо в світі інших міфів — комерційних, політичних та мистецьких. Вони не дають такої цілісної картини, яку давали нашим пращурам їхні міфології, натомість описують лиш дуже обмежені фрагменти Всесвіту, чи навіть паралельні світи художніх творів.

Еліаде вважав, що сучасна людина має «рудименти міфологічної поведінки», доки в неї є бажання вийти за межі свого часу, особистого чи історичного, і відчувати та переживати з тієї ж силою, з якою це колись ставалося вперше.

Цікаві факти

  • Перший великий художній твір Еліаде, написаний у 1920-х автобіографічний роман «Щоденник короткозорого підлітка», був знайдений та опублікований лише після смерті автора, у 1989 році. У 2016 книгу переклали та видали англійською.
  • Коли перша дружина Еліаде, Ніна, померла від раку матки у 1944 році, він переніс клінічну депресію, яку намагався лікувати екстрактом маракуйї та метамфетамінами. Еліаде удочерив дитину Ніни від попереднього шлюбу, Гізу. Інших дітей в нього не було.
  • Наприкінці 1970-х агенти режиму Чаушеску активно переконували Еліаде повернутися до Румунії, але інші румунські інтелектуали-вигнанці відрадили його це робити.
  • Вважав хіпі квазі-релігійним рухом, який «наново відкриває сакральність життя».
  • За кілька місяців до смерті пожежа знищила частину кабінету Еліаде та матеріали до останньої роботи, багатотомної «Історії релігій». Він сприйняв це як знамення.
  • У 1988 році за романом Еліаде «Майтрейа» вийшов фільм «Бенгальські ночі» з Г’ю Грантом у головній ролі. У 2007 Френсіс Форд Коппола екранізував його повість «Молодість без молодості». Також в Румунії двічі знімали кіноадаптації скандальної «Міс Крістіни».

Література

  1. М. Элиаде, «Аспекты мифа», 1963, пер. с фр. В. Большакова, 2014
  2. М. Элиаде, «Миф о вечном возвращении», 1949, пер. с фр. Е. Морозовой, Е. Мурашкинцевой, 1998
  3. М. Элиаде, «Священное и мирское», 1957, пер. с фр. Н. Гарбовского, 1994

Більше матеріалів