Річ у собі — про проєкт групи MNPL у «Джерело» | Your Art

Річ у собі — про проєкт групи MNPL у «Джерело»

Статті

18 вересня у Києві відкрився артпростір під назвою «Джерело». Учасниками першої виставки «Кров з очей», яка там зазвучала, стала архітектурна група MNPL. Подія була присвячена проблемам візуальної екології міського простору та пошуку тієї межі, де адаптація під агресивне середовище переходить у самодеструкцію.

MNPL представили відео під назвою Double trouble. У ньому, наче в грі, вернакулярна архітектура міста складалася в хаотичні пазли. Зверху до низу падали випадкова забудова, зовнішня реклама та випадкові балкони. «Виникає бажання позбавитися зайвого. Якщо ж, навпаки, вилучити саме середовище і залишити об’єкти без контексту, то це тільки посилить увагу до них, що створить ефект подвійної проблеми», — зазначалося у тексті, написаному учасниками групи.

Your Art розпитав MNPL більше про виокремлені об’єкти на відео, міський ландшафт та чи зможе вернакулярна архітектура стати органічною частиною міста.

Про вигляд міста у майбутньому

Місто — живий організм, який динамічно розвивається. Цей процес не детермінований і не централізований, у ньому багато хаосу. Майбутній вигляд міста напряму залежить від соціальних процесів всередині нього. Якщо навпаки — вкласти життя в готову форму та правила, таке місто буде нежиттєздатним, що неодноразово доводив модерністський підхід до планування.

Як спостерігачі, ми вивчаємо та осмислюємо природні процеси міста. Як учасники — виділяємо і впорядковуємо важливе в структури. У відео це метафорично зображують композиції на основі архетипів з різних періодів історії архітектури.

Про «сміттєву» архітектуру та її значимість

Сьогодні неможливо визначити, що буде прийнятним у майбутньому, але «сміттєва» архітектура може бути не менш значущою, ніж модернізм. Архітектура має працювати й виконувати функцію, а не бути лише музейним експонатом. Вік будівлі не може бути індульгенцією для її збереження, якщо вона не була людяною початково або не стала придатною сьогодні. Таке явище часто зустрічається в радянській архітектурі, коли будівля стає цінною лише завдяки загрозі знесення, а не іншим якостям.

Про вернакулярну архітектуру

Для нас є важливим факт самоідентифікації в об’єкті. Тому більшість випадкової архітектури прийнятна вже сьогодні, і вона потребує уваги. Багато об’єктів позбавлені професійних якостей, але саме зі свого несвідомого боку можуть стати цінними пам’ятками архітектури в майбутньому.

Ми знаходимо тут позитивні моменти та вказуємо на потенціал, тому не ставимо категоричну оцінку. Якщо явище не стереотипне і обґрунтоване чинниками місцевого середовища, воно гідне існування. Інше ставлення викликає карго-культ з його протилежною природою виникнення. Імітація або пряме перенесення стандартів, які сформувалися в іншому середовищі, призводять до цікавих гібридних образів, але не більше. Це не відображає контекст і дух місця.

Про художній прийом

Річ у собі — це художній прийом, який допомагає краще осмислити об’єкт. Ми виймаємо його з колишнього середовища, де він був непомітним або сприймався вороже. Річ у собі — утопічний, проміжний стан. Нічим не пов’язані об’єкти без контексту, як конструктор збираються у гармонійну композицію.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.