«Колообіг», Олексій Радинський

Глядач бачить все, що відбувається у фільмі з вікна потягу. Це індустріальні пейзажі, будівництво, сірі типові зупинки, безхмарне небо та зелені дерева. Олексій Радинський три роки фільмував буденність з вікна потягу, а потім скоротив численні кадри до десяти хвилин екранного часу. Ми стаємо свідками колообігу часу: зима, весна, літо, осінь, знову зима; і завершуємо подорож у тому ж самому місці, звідки починали. Радинський — автор фільмів «Випадок у музеї» (2013), «Люди, які прийшли до влади» (2015)«Колір фасаду: синій» (2019). Останній — фільм про Флоріана Юр’єва та відому у Києві архітектурну споруду «Літаючу тарілку». Режисер є неспинним дослідником радянського кіноавангарду. Його нова робота дещо відрізняється від попередніх, перш за все монотонністю видовища, але є також дослідницькою роботою на предмет обігу часу.

«На шляху назад», Микола Рідний

Микола Рідний — скульптор, режисер та медіахудожник, відомий перш за все своїми фільмами «Ні! Ні! Ні!» та «Сірі коні». У минулому році на кінофестивалі «Молодість» було представлено його інтернет-серіал «Озброєні та небезпечні» про мілітарізацію українського суспільства. Новий проєкт Рідного — іронічний фільм про те, щоб могли сказати витвори мистецтва минулого, аби могли говорити. За сюжетом, йде демонтаж виставки картин радянської епохи. Герої цих полотен не бажають покидати зал музею, розмовляючи поміж собою. Але робітники музею їх не чують та зневажливо зносять у сховище. Фільм Рідного — це філософська подорож у художнє минуле нашого суспільства, що зазнав процесу декомунізації.

The Surrogate, Стас Сантімов

Події у анімаційному творі Стаса Сантімова відбуваються десь за кордоном. Молодий чоловік йде на побачення через ліс до своєї дівчини з букетом квітів. Аж раптом на нього нападає велетенський хробак, який проникає у груди. Юнак лише спромагається набрати на телефоні лікаря. Аж ось їде швидка допомога. Не будемо розповідати, чи врятує лікар хлопця, в цьому є загадка цього хоррору. Але можна натякнути, що лікар знайомий з його дівчиною.

Maternité, Наталя Ільчук

Молода жінка геть виснажена своїм материнством. В неї є маленька донька, яка весь час знаходиться коло мами, а жінка ще й вагітна другою дитиною. Під саундтрек групи Knife та у кислотних кольорах типової квартири жінка проводить час зі своєю донькою, яка навіть не полишає її у ванній кімнаті. Картина відома усім жінкам, які пережили перші роки життя своїх дітей: це моральне та фізичне виснаження, повна концентрація на своїй дитині, коли на саму себе не зостається жодної хвилини. Але цей, здавалось би, важкий тягар, винагороджується з часом, коли дитина дорослішає.

«Врятуйте мене, лікарю!», Дмитро Грешко

А ця короткометражка присвячена роботі швидкої допомоги, яка приїжджає і на свята, і в буденний день, і до хворих, і до симулюючих. В когось похмілля, бабуся отруїлась, у хлопчика-підлітка висока температура. Працівники швидкої завжди мають допомогти, та ще й вмовити на госпіталізацію важких хворих, які відмовляються їхати до лікарні. Робота медпрацівників у цьому фільмі Дмитра Грешко дуже схожа на кадри з російського фільму «Арітмія», але обмежуються лише робочими сценами, не заглиблюючись у власне життя людей у білих халатах.

«Монолог. Один», Гаяне Джагінян

Він відсидів вісім років на зоні за злочин, який не скоював. Він телефонує своїй мамі та каже, що сумує. Мама — вродлива літня жінка, яка пофарбувала волосся в білий колір, здається, не переймається долею свого сина, весь час розповідаючи про дочку. Звичайно, що хлопець зривається на крик та виливає душу про те, що усі ці вісім років він чекав на зустріч зі своєю мамою, що вона його зрозуміє та прийме таким, якій він є. Сумні роздуми, пов`язані з тим, що ми не досить гарно знаємо своїх батьків режисерка Гане Джагінян зняла у чорно-білій палітрі.

«Не дома», Олександр Чернобай

Чи снилось вам колись, що ви повертаєтесь у домівку свого дитинства? Це питання турбує Олександра Чорнобая, який зняв короткометражку про хлопчика, у якого помер тато. Сім`я переїжджає з міста у провінцію, та починає жити у власному будинку. Хлопчик закопує ключі від колишньої квартири на пагорбі. Але сумні сни тривожать його розум. У всьому він звинувачує свою маму. Тільки коли він виросте, то зрозуміє, що привиди минулого можна стримувати власною силою волі.

«Зонґ», Еліас Парвулеско, Тета Цибульнік, Світлана Потоцька

Дует режисерів Еліаса Парвулеско та Тети Цибульнік вже не вперше представляє свій фільм на «Молодості». Минулого разу вони показували етнографічну замальовку про найстаріші дерева нашої країни Dendro dreams. Цього разу їх фільм присвячено екологічним проблемам, а саме болотам, які висушуються. Режисери використовували у своїй роботі архівні матеріали радянських часів, а сам фільм має прогресивну експериментальну форму. Це чи не єдина робота у конкурсі, яка наслідує таким визнаним велетням світового кінематографа як Пітер Хаттон та Кріс Маркер.

«Сама собі тут», Анна Дудко

Ще одна анімаційна робота присвячена роздумам про те, як почуває себе дитина, заблукавши у місті. Одного зимового дня дівчинка відбивається від мами та потрапляє у дивовижний світ заметілі, з якої її рятує звичайний птах. Анна Дудко замислюється про екзистенційність нашого життя. Навіть у дитинстві людина спроможна відчувати самотність. Анна знайшла шляхи передати це за допомогою малюнку.

«Вода», Даша Волга

Назар — переселенець з Донбасу. Він живе в обшарпаному гуртожитку. Щоранку він здійснює один ритуал, повністю занурюючись головою у воду. По дорозі на роботу в нього стається панічна атака, в нього тремтять руки та підступає до горла нудота. Назар працює на заправці, де заглядається на продавчиню Віту. Але посттравматичний синдром не дає хлопцю влаштувати ні особисте життя, ні навіть полишити спогади про пережите зло, яке він зазнав від рідного батька. Тяжкий фільм із шокуючим фіналом загалом вписується в тенденцію молодих українських режисерів знімати про воєнну сучасність.

Наталя Серебрякова