Арт-резиденція, що припала на період від 433-го по 447-й день війни, відбулась у маленькому польському селищі Анджейова, розташованому за дві години їзди від Варшави. Це вже друга резиденція Biruchiy, проведена з початку повномасштабного вторгнення. Останнім часом резиденція стала номадичною, проходячи в різних містах та країнах, проте не втратила своєї початкової концепції та атмосфери. Вона стала справжньою творчою оазою для художників з України, Польщі та Чехії, зуміла втілити непересічну енергію та поєднати різні культурні перспективи в умовах повномасштабної війни.

Митці отримали можливість працювати над локальним контекстом місцевості Боровець, задуматися про спільне минуле наших країн, розкрити колективні травми. У сучасному світі, де країни часто знаходяться під впливом конфліктів та турбулентного стану, резиденції сучасного мистецтва стають важливим майданчиком для творчого вираження, розуміння та миротворчості. BIRUCHIY виявляється особливим проектом, який зближує, пропонуючи можливість попрацювати над спільними проблемами та фантазувати про майбутнє після закінчення війни.

Художник Андрій Рачинський коментує свою роботу:

«Після розпочатого повномасштабного вторгнення, дорожні організації та цивільні активно долучився до роботи з полірування та обрізання дорожніх знаків. У деяких регіонах ця ініціатива поширилася в широких масштабах. Основною метою була дезорієнтація ворожої сторони. Багато російських військових були без мобільних телефонів, часто користуються застарілими картами та не приділяють достатню увагу місцевості. Тому люди вирішили використати цю слабкість та зосередитися на дорожніх знаках. Метою було створити хаос та утруднити ворожій армії орієнтуватися на місцевості. Цей стратегічний крок посприяв успіху наших військ у протистоянні окупантам».

Серія робіт Оксани Солоп втілює символіку та ідеї, пов’язані з Україною.

«Кожна робота дає глядачам можливість побачити соняшник як багатогранний символ, що охоплює різні аспекти української ідентичності та національного духу. Українці готові захищати ці цінності зі зброєю в руках, навіть ціною власного життя.З давніх-давен соняшник символізує життя України та глибоку любов до Батьківщини. Сьогодні він набуває ще глибшого значення, символізуючи полеглих героїв. Під час російського вторгнення українці змушені боротися за своє життя, існування своєї культури, свободу та незалежність. Вони ведуть цю боротьбу, використовуючи свою культуру, мову, традиції та єдність українського народу як зброю проти агресора»,- розповідає художниця.

«433–447» — це не просто набір окремих творів мистецтва, але й колективна мозаїка, яка відображає різноманіття поглядів, емоцій та переживань художників. Виставка у Muzeum Nadwiślańskie стла майданчиком, де глядачі отримали нагоду бачити світ очима тих, хто проживає в реальності воєнного конфлікту.

Генадій Козуб, організатор проекту, додає:» Як зазвичай, виникли складності з фінансуванням проекту, але ми отримали підтримку з боку польської сторони. Це є вкрай важливим, оскільки всі розуміють, що в Україні існують нагальні потреби, які необхідно задовольнити. Чи то допомога армії, чи допомога постраждалим людям. Тому я хотів би висловити свою щиру вдячність польській стороні за їх розуміння та підтримку. Вони проявили свою дружбу й солідарність, виявивши готовність допомогти нам у важкі часи. У Muzeum Nadwiślańskie створили експозицію та надали нам свій простір для проведення проекту. Це стало необхідною та важливою частиною нашої презентації проекту, дозволяючи нам ефективно донести його ідею до глядачів та гостей. Усі ці спільні зусилля та підтримка доводять, що наші дві країни мають сильні зв’язки та готові спільно працювати над вирішенням важливих питань».

Ця резиденція є свідченням сили мистецтва в часи конфлікту, коли воно стає не тільки місцем самовираження, але й засобом зближення та усвідомлення спільних цінностей.

Учасники та учасниці: APL 315, Blazej Rusin, Оксана Солоп, Євгенія Лаптій, Нікіта Кравцов, Ян Здворжак, Юрій Єфанов, Аліна Якубенко, Андрій Рачинський, Анжеліка Єфанова та Юлія Данилевська.