У барі та магазині грамплатівок GRAM нещодавно відкрилася виставка «РЕ:МАЙСТЕР#1». Сучасні українські митці Євген Анфалов (Zhenya Anfalov), Олексій Биков (Alex Bykov), Вова Воротньов (Vova Vorotniov), Юра Каневський (Jura Kanevski), Микола Карабінович (Nikolay Karabinovych), Петро Ряска (Петро Ряска), Євген Таран, Роман Хімей (Rōman Himey) та Ярема Малащук (Yarema Malashchuk), Яся Хоменко (Яся Хоменко) і Іван Цюпка (Ivan Tsupka) переосмислили сюжети, зображені на платівках Софії Ротару, Назарія Яремчука, гурту «Водограй» та інших. Кожен з авторів використав різні техніки: графіку, ілюстрацію, фотографію та навіть дизайн одягу.

Ініціатором проєкту став Віталій «Бард» Бардецький, ді-джей та дослідник української музики, персонаж книги Кузьми Скрябіна «Я, Побєда і Берлін», у минулому редактор журналу «Новий рок-н-ролл» та співвласник культового київського клубу «Хліб». Це не дивно, адже Віталій разом з режисером Олександром Ковшем завершують роботу над документальним фільмом «Вусатий фанк» про сплеск української естради в 70-х. Візуальний продукт «РЕ:МАЙСТЕР» від українських художників, а також їхні коментарі, сподіваємося, створять підігріють інтерес до фільму, прем’єри якого ми з нетерпінням чекаємо.

Євген Анфалов переробив обкладинку Назарія Яремчука «Незрівнянний світ краси» 1980 року

Исполнитель песен на пластинке «Незрівнянний світ краси» Назарий Яремчук воспевает красоту карпатских гор и лесов. Пиетет к природе здесь выражен во всем, начиная от названия пластинки и заканчивая особой любовью к смереке, особой разновидности ели-долгожительницы, которая как не «юна», то «маняща». Этому лейтмотиву я решил противопоставить актуальную проблему противозаконной вырубки леса и его исчезновения. Карпатские леса постепенно теряют свое физическое воплощение и становятся больше легендой «Несравнимого мира красоты».

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_19083 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_19083 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Олексій Биков переробив обкладинку гурту Тріо Мареничі «Поёт Трио Маренич» 1979 року

Я вибрав цей альбом тому, що він єдиний, який був мені знайомий з наданого списку. Крім того, я періодично його слухаю, і багато пісень мені досі здаються поза часом — що, на мій погляд, найкраще характеризує справжню музику. Коли я почав працювати над обкладинкою, то всі мої ідеї його “осучаснити” зовсім не виходили, бо все щоб я не робив, все говорило про те, що сама обкладинка залишається й досі сучасною. Тоді я подумав, що ж все таки в ній видає минуле — і зрозумів, що, особисто для мене, це колір і світло. Тоді я вирішив її трохи розфарбувати.

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_32982 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_32982 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Вова Воротньов переробив обкладинку Софії Ротару

Я обрав для «перемайстрування» платівку «Червона Рута» у виконанні Софії Ротару. Ця пісня була потужним хітом в цілому Союзі у 70-х роках, тому я уявив собі таку фундаментальну обкладинку без нічого зайвого. На чорному нічному тлі — червоний круг, який окреслює семантичне поле сонце-рути/чар-зілля. За карпатською легендою, рута — квітка, яка зацвітає червоним кольором лише раз на десять років. І тому, якщо дівчині пощастить знайти цю квітку і подарувати юнакові, той її міцно покохає. По самих краях з усіх чотирьох боків дрібним геометричним орнаментом розміщені комбінації кружечків і трикутників, що символізують «биструю воду синіх гір».

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_41190 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_41190 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Юра Каневський переосмислив обкладинку гурту ВІА Смерічка «Смерічка» 1976 року

Моя интерпретация оригинального изображения — попытка перекодировать образ и общую композицию. С помощью постановочной фотографии я синтезировал новые смыслы, установив при этом между элементами образа магические — а не исторические связи.

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_111931 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_111931 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Микола Карабінович переосмислив обкладинку гурту ВІА Візерунки шляхів «Візерунки шляхів» 1976 року

А что, если бы участники «Візерунки шляхів» жили в сегодняшнем Киеве? Как бы звучала их музыка? Что бы они делали? Предположу — наверное, техно. И как бы тогда выглядела их обложка? Думаю, вот так:

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_102525 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_102525 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Петро Ряска переосмислив обкладинку гурту Арніка «Естрадний Ансамбль “Арніка”» 1974 року

Експресія. Контрольована та стримана експресія. Фольк, ритм, нарація, спокій, неспокій. Даючи опис до свого твору, насправді, даю опис того, що я чую та як відчуваю музичне виконання гурту «Арніка». Це має вигляд текстового твору, як реакцію на їхнє музичне мистецтво. Можливо, справжніми нараторами оформленої платівки мають бути музичні записи гурту «Арніка». Мій текст є недосконалим і може обмежити сприйняття виконань гурту чи навпаки нав’язати моє суб’єктивне відчуття музичного виконання почутого мною через платівку. Чи моє суб’єктивне сприйняття побаченого в першому візуальному вирішенні 1972 року художником (невідомим?) саме цієї платівки. Певно, воно є десь еклектичним мистецтвом аудіо-візуальним та візуальним на візуальне. Перший дотик. Тримаючи в руках платівку вперше, ми приймаємо рішення від побаченого чи будемо слухати ці музичні записи. Ми уявлятимемо собі цей звук ще до того, як його почули.

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_92979 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_92979 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Євген Таран переосмислив обкладинку гурту ВІА Ватра «Ватра» 1976 року

Давні гуцульські веди розказують, що під Сокільським хребтом був тунель, який вів до Єрусалиму. Про той тунель опришок Олекса Довбуш дізнався від ре́бе Бешта, засновника хасидизму цадика Бааль Шем Това, який якраз на Сокільському й мав свoє перше divine Revelation. І коли Довбуш переховувався від смоляків, то він тікав тим тунелем в Єрусалим, але сіоністи-ілюмінати таки здали його польській владі, і він змушений був тікати далі, шляхом рахманів аж до Гімалаїв. І там він, кажуть, робив спробу сходження на Еверест (це зараз втам черга як з арабів і негрів у мюнхенській Ausländerbehörde, а тоді ще ніц не було). Але чи він дійшов — ніхто не знає, бо його хоч і бачили в біноколь під сходинкою Хіларі (насправді, то Камінь Довбуша), але потім його закрили хмари. А оте, що ви тут перед собою бачите ― то є багаття, просто багаття… правда, в горбах.

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_54090 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_54090 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Роман Хімей та Ярема Малащук переосмислили обкладинку гурту ВІА Водограй «Водограй» 1978 року

Роман Хiмей

Позавчора вийшов на байдарці у Дніпро, виплив на середину, а в голові зазвучала як серена приспів з пісні ВІА «Водограй» — «Як у Дніпраааа веселочка, воооду позичаааєє!». Шукаю телефон, згадав що залишив на березі. Почав тихенько сам наспівувати… 

Ярема Малащук

ВІА «Водограй» звучить краще ніж 99% усієї української музики. Останнім часом, крім українського фанку 70-х більше нічого слухати не можу. 

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_83482 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_83482 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Яся Хоменко переосмислила обкладнку Ніни Матвієнко «Нина Матвиенко поёт украинские народные песни» 1987 року

Створила новий орнамент з обрізків по мотивам обкладинки Ніни Матвієнко. Особлива подяка Лєрі Гуєвській за ідею.

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_73972 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_73972 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }

Іван Цюпка переосмислив обкладинку Софії Ротару «София Ротару поёт песни Владимира Ивасюка» 1977 року

Хоч за 40 років пісні Івасюка змінилися й не дуже, але ж і сучасний світ на місці не стоїть. Тож ми вирішили зробити апдейт не тільки обкладинці платівки, але й самій Ротару. І тепер модерна Ротару, відома українська еротична модель Аліна Ротару, зайняла почесне місце на оновленому вінілі.

#block-yui_3_17_2_1_1561369772817_64839 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid { margin-right: -20px; } #block-yui_3_17_2_1_1561369772817_64839 .sqs-gallery-block-grid .sqs-gallery-design-grid-slide .margin-wrapper { margin-right: 20px; margin-bottom: 20px; }