Підтримати

BIRUCHIY відправляється в подорож Україною: про резиденцію у Шаргороді

Перший заїзд найвідомішої та найдовше існуючої в Україні резиденції сучасного мистецтва BIRUCHIY відбувся в новій локації — містечку Шаргород Вінницької області. Якщо коротко, відтепер BIRUCHIY SHARHOROD — ще одна точка на культурній мапі країни. Тож учасники симпозіуму, концепція та місце заслуговують бiльш детальної розмови.

Андрій Рачинський та Даніїл Ревковський, «І що далі?», 2021
Андрій Рачинський та Даніїл Ревковський, «І що далі?», 2021

«В этой жизни, богатой узорами

(неповторной, поскольку она

по-другому, с другими актерами,

будет в новом театре дана),

я почел бы за лучшее счастье

так сложить ее дивный ковер,

чтоб пришелся узор настоящего

на былое, на прежний узор…»

Що ж, Володимир Набоков в «Парижской поэме» говорить про чудові збіги в часі та просторі, й коли ми бачимо їх — розуміємо, що це доля пройшлася з самого краю наших життів легкими стiбками.

Перш ніж розпочати новий проект, Геннадій Козуб, засновник і організатор резиденції BIRUCHIY, згадав про те, що колишні шаргородські фестивалі збігалися в часі з першими симпозіумами на півострові Бірючий. Тепер BIRUCHIY відправляється в подорож Україною та іншою прилеглою Європою, тому симпозіум у Шаргороді є природним продовженням відносин сучасного мистецтва України з її історією, з традицією.

Шаргород володіє власним genius loci: мікс народів, культур, традицій та мов зробив це містечко у Вінницькій області унікальним. Основою для художнього дослідження більшості учасників резиденції, яка нещодавно завершилася, стали місцева синагога — пам’ятник архітектури ХVI століття, і ще одна споруда — «Пам’ятник Новому Пам’ятнику» учасниці Венеційської бієнале 2019-го року Жанни Кадирової, який, хоч і з’явився в місті набагато пізніше, природньо влився у неповторне шаргородське середовище.

Андрій Рачинський, Даніїл Ревковський і Жанна Кадирова
Андрій Рачинський, Даніїл Ревковський і Жанна Кадирова

Геннадій Козуб: «Вперше ми відвідали Шаргород у 2015-му році разом із Жанною Кадировою. Маленьке містечко у Вінницькій області, тихе та спокійне. Перетин різних культур. Ми приїхали провідати “Пам’ятник Новому Пам’ятнику” Жанниного авторства та з’ясувати можливості відновлення резиденції в цьому місті. Нас зустрічав підприємець Григорій Саулко, який є справжнім ентузіастом і закоханою в це місто людиною. Потім після візиту були перемовини, написання грантів на реставрацію місцевої синагоги (видатної пам’ятки архітектури 1589-го року), залучення інвестицій для створення готелю на терені колишнього цукрового заводу та відбулося багато зустрічей, планів, міркувань». 

Влада Ралко, серія «Образи», 2021
Влада Ралко, серія «Образи», 2021
Жанна Кадирова, об'єкти з серії «Маркет», 2021
Жанна Кадирова, об’єкти з серії «Маркет», 2021

Тож проєкт нинішньої резиденції отримав назву «Хава Нагіла». І тут потрібно пояснити детальніше. Насправді «Хава Нагіла» — цілком сучасна, виходячи з єврейського календаря, пісня, написана на хасидську мелодію збирачем фольклору Авраамом Цві Ідельсоном всього лиш у 1918-му році. Прийнято перекладати הָבָה נָגִילָה  з івриту як «Бо возрадуємося» (це буквальний переклад). Однак ще є значення נָגִילָה — в перекладі українською «одкровення», тож варто трохи покопирсатися в семантиці й це може надати нових сенсів.

Тому, напевно, новим учасникам резиденції BIRUCHIY Даниїлу Ревковському та Андрію Рачинському з Харкова спало на думку звернутися до тієї мови, якою розмовляли місцеві євреї — до ідишу, מאמע לשון, «материнської мови». Для цього знадобилося зателефонувати з Шаргорода до Ізраїлю, у Беер-Шеву, і проконсультуватися з носієм мови — так на стіні колишньої зали Сосновецького цукрового заводу з’явився напис: “? וואס איז ווייטער” («Що далі?»).

Сергій Братков (Харків), Володимир Будніков (Київ), Ксенія Гнилицька (Київ), Жанна Кадирова (Київ), Юрій Коваль (Львів), Максим Мамсіков (Київ), Микола Маценко (Івано-Франківськ), Влада Ралко (Київ), Світлана Ратошнюк (Київ), Олексій Сай (Київ), Олег Тістол (Київ), група «ArtZebs» (Володимир Гуліч, Настя Лойко, VJ Yarkus) — цi митцi, як завжди, приїхали до BIRUCHIYго, і не має значення, де він розташувався цього разу. 

Сергій Братков, «Hava Nagila Sharogrod», 2021
Сергій Братков, «Hava Nagila Sharogrod», 2021

Мерехтливі примари, що палають і догорають, зі серії Володимира Буднікова «Синагога»; спіймані й затислі в рамки площини бентежні душі Влади Ралко; «Сахзавод» Ксенії Гнилицької — сувенір із забутого місця, частка зворушливого сміття, яким обростає людське житло; картинки неіснуючих більше будівель, як світлини предків, що пішли (стираються особи, забуваються імена, клубочиться історія роду за спиною) — послання «Нацпрому» Олега Тістола та Миколи Маценка; «Рослини» Олексія Сая — алюмінієво-профільні квіти, які ніколи не зів’януть; штудії на теми юдаїки, текстильні колажі Світлани Ратошнюк — ніби яскравий згусток волі померлих господинь; накритий стіл з кахельними пирогами Жанни Кадирової — далекий привіт «Званій Вечері» Джуді Чикаго, теж свого роду «пам’ятник пам’ятнику»; у вільне небо відлітаючий майларовий букет святкових примар Маскима Мамсікова; усміхнений Братков з роботи Юрія Коваля — артист у нападі одкровення; чорна земля, кіноварна кров з роботи самого Сергія Браткова «Хава Нагіла». 

Творча група «Нацпром» (Олег Тістол, Микола Маценко), «Фасади Шаргорода», 2006
Творча група «Нацпром» (Олег Тістол, Микола Маценко), «Фасади Шаргорода», 2006
Ксенія Гнилицька, «Сахзавод», 2021
Ксенія Гнилицька, «Сахзавод», 2021
Юрій Коваль, «Hava Nagila», 2021
Юрій Коваль, «Hava Nagila», 2021
Олексій Сай, Без Назви, об’єкт, металевий профіль, 2021
Олексій Сай, Без Назви, об’єкт, металевий профіль, 2021
Володимир Будніков, серія «Синагога», Шаргород, полотно, акрил, 2021
Володимир Будніков, серія «Синагога», Шаргород, полотно, акрил, 2021

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Зберегти

Більше матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: