Вторгнення російських агресорів на територію України, героїчна українська оборона, російські терористичні атаки, залякування і катування, акти сміливості і людяності від українців і наших закордонних друзів — ця історія триває вже три чверті року, докорінно змінивши наше, українське уявлення про світ, Європу, самих себе, свою ментальну і культурну мапу.

Війна, катастрофа створюють особливий виклик для мистецтва. З одного боку, здається, що етика і метанаративи максимально спрощені: неможливо стояти осторонь, ігнорувати, намагатися бути над сутичкою; хочеться розставити крапки над “і”, якнайбільш ефективно брати участь в інформаційній війні. З іншого боку, градус емоційного забарвлення, психічної залученості такий, що іноді хочеться бачити терапевтичну, рефлексивну роль мистецтва; створювати зв’язки, поглиблювати розуміння, робити тонкі речі видимими.

Проєкт Dreamscape — імерсивний. Це означає, що відвідувачі інсталяції не просто спостерігають чи слухають об’єкти — вони отримують специфічний досвід, що нагадує сновидіння, дрімоту, психоделічний тріп. Назва проєкту відсилає до англійських слів Dream — мрія, сон, сновидіння; Landscape — ландшафт, мапа рельєфу; і Escape — втеча. Візуальні художниці створили об’єкт, що нагадує ковдру чи спальник; а композитор написав сонливу сюрреалістичну музику.

Іронічно і показово, що час реалізації проєкту — зима 2022/23 року, коли для українців безпечний здоровий сон в кімнаті з опаленням — не щось само собою зрозуміле, а, скоріше, жадане, те, за що потрібно боротися. Війна змусила мільйони людей рятуватися, покинути свої домівки, евакуюватися, перебувати в укриттях, емігрувати. Спати не вдома, а, можливо, навіть і не в будинку — травматичний і життєзламний досвід. Ти не знаєш, що з тобою буде за місяць, за тиждень, а, можливо, і завтра. Спальник чи ковдра — це мінімальний особистий простір, це найпростіший захист від холоду і вітру.

Музична частина проєкту — партисипативна. Автори проєкту оголосили open call і попросили надіслати посилання на музику і історії про звуки, які допомагали в останні дев’ять місяців в бомбосховищах, під час обстрілів, на чужині. Композитор перетворив ці музичні треки і історії на цілісний звуковий ландшафт за логікою сновидіння — з дивними переходами, повторами і лакунами.

Перебування у просторі Dreamscape — акт колективної терапії і рефлексії, де рятівні спогади зустрічаються з уважними роздумами і надією на живе, квітуче майбутнє. Асоціація зі спальником і ковдрою додає простору ще одного важливого аспекту — турботи — про інших і про себе.

«Одне з одним. Просторові діалоги» — це процесуальний проєкт Лабораторії сучасного мистецтва «Мала Галерея Мистецького арсеналу». Від початку повномасштабного вторгнення росії, куратори Лабораторії почали збирати масив творів українських митців і мисткинь про війну — від 2014 року до сьогодні, що трансформувався в онлайн-архів Україна в огні. Під час роботи над архівом, куратори усвідомили важливість фіксувати не тільки твори, а й ті процеси і трансформації в художніх практиках авторів і авторок, що часто лишаються невидимими.

Лабораторія пропонує митцям і мисткиням оприявнити свої роздуми у фізичному просторі Малої Галереї реакцією на ті твори й тексти, які залишатимуться після кожної попередньої виставки. У такий спосіб ми заохочуємо митців до розвитку вже створених діалогів і ситуацій та переосмислення власних мистецьких практик і впливу на них повномасштабної війни. У цьому виставковому проєкті Dreamscape вибудовує художню тяглість через перегукування із роботою Тамари Турлюн «Спокійної ночі».