Серія фотографій Саші Курмаза «Марна молодість» — найбільш візуально ваблива робота групової виставки «Згадати той день коли» в PinchukArtCentre, яка досліджує події, що вплинули на українське суспільство. Розміщена у відокремленій залі робота складається з особистого фотоархіву художника, що формувався протягом десяти років. Провокативні еротичні знімки нашаровуються на документальні та пейзажні фотографії, перемежовуються з хаотичними написами і малюнками, відтворюючи еклектичну естетику закинутого студентського гуртожитку чи сквоту.

У контексті виставки інсталяція резонує з масштабними полотнами Олега Голосія у сусідній залі. Хоча митці й належать до різних поколінь, настрій та проблематика робіт перегукуються: обох турбує самоідентифікація в умовах трансформації суспільних цінностей, відчуття відчуженості та конфліктна взаємодія молоді з навколишнім світом.

Попри те, що робота Курмаза органічно вбудована у тематичний наратив виставки, вона водночас і підкреслено відділена від неї стіною. Фотографії розміщені настільки щільно, що займають всю площу зали, а вільний простір на стінах і стелі покритий графіті та написами. Мистецтвознавиця Галина Глеба вважає цей проєкт прикладом тотальної інсталяції — цей термін, що був вперше використаний радянським концептуалістом родом із України Іллею Кабаковим, позначає компактно організований виставковий простір, який занурює відвідувача в особливу атмосферу. Ба більше — сам глядач несвідомо стає частиною  сконструйованої художником паралельної реальності. Борис Гройс констатує тоталітарний аспект цієї художньої форми і підкреслює, що в ній твориться ідеологічна ілюзія колективної історії. У випадку Курмаза — це хаотична, бунтівна і невизначена картина життя молоді минулого десятиліття. Вона викликає у глядача відчуття цілісності та правдивості незалежно від того, співвідносить він чи вона з побаченим свій особистий досвід.

Ще однією, а можливо, і первинною функцією стіни, яка відділяє «Марну молодість» від основної експозиції, є оприявлення перестороги, що підтверджує наліпка  «18+» на вході. Оголеність та неприкрита тілесність все ще залишається стигматизованою темою в українському мистецькому просторі, а тому асоціюється у певної категорії глядача з вульгарністю та порнографією. Працює на це й наше законодавство.

Карантинні обмеження вносять власні корективи у досвід взаємодії з фотопроєктом Курмаза — оскільки у залі дозволено знаходитися не більш як двом-трьом людям, перед нею нерідко збирається черга екзальтованих глядачів, а сам досвід споглядання стає більш інтимним та чуттєвим. Утім, роботи серії «Марна молодість» не покликані викликати сексуальне збудження — вони радше слугують метафорою бунту та опозиції молоді до застарілих моральних норм.

Особливе місце в експозиції займають знімки оголених тіл на тлі природних ландшафтів. Просякнуті духом свободи, вони нагадують серію фотографій Girl Pictures американської мисткині Джастін Курланд, яка створила фентезійний світ дівчат-підлітків, що з різних причин покинули рідні домівки і живуть комунами у лісах в утопічному стані вічної юності та безтурботності. Як і дівчата зі знімків Курланд, герої Курмаза почуваються відчуженими та самотніми у тісних рамках консервативного суспільства, а тому повертаються до природного стану речей у спробах знайти власну ідилію. Обидві серії залишають у глядача змішані почуття і змушують гадати: чи повернуться врешті-решті втікачки до аб’юзивних родин, злиденного життя в трейлерах або цькувань однолітків, чи ж їм вдасться знайти своє щастя? Таке ж питання постає і при перегляді роботи Курмаза, адже незрозуміло, чи сексуальна розкутість, квірність та внутрішня свобода героїв існує лише зафіксованою у момент знімку, чи вона є ширшою соціальною тенденцією, що слугує маркером серйозних змін у світогляді українського суспільства.