У Києві, 9 червня, помер український фотограф-документаліст Олександр Ранчуков. Про це в своєму фейсбуці повідомив фотограф Віктор Марущенко. Пізніше дописи про Ранчукова почали з’являтися й від інших діячів.
Перш ніж почати свою кар’єру як фотограф, Ранчуков здобув освіту в Київському політехнічному інституті та в інституті журналістики. Незважаючи на те, що Олександр називав себе вільним художником, до 1996 року він встиг попрацювати в декількох технічних організаціях, зокрема, з 1978 по 1996 роки – в інституті історії і теорії архітектури, де ілюстрував книги з архітектури. Серйозно займатися фотографією почав у 25 років.
«Цвет – это поверхностное видение предмета… Не цвет определяет главное в человеке, природе или архитектуре, а объём, фактура, – то, что ускользает от внимания при взгляде на цветную фотографию», — ось як Олександр пояснював чому віддавав перевагу чорно-білій зйомці.
Про використання фотошопу говорив різко: «Фотошоп — это очередное развлечение, это фокусы. О чем вы говорите, как фотограф-документалист может относиться к таким вещам?! Я стремлюсь в своих снимках максимально точно передать реальную картину жизни». У своїй практиці Ранчуков ніколи його не використовував.
Ранчуков відомий далеко за межами України — його виставки проходили в Німеччині, Франції, Росії, Литві та США. Серія фотографій «Образ життя радянського» розлетілася по галереям, журнальним обкладинкам та газетам усього світу. Роботи фотографа ілюструють книги «Літопис Величко», «Архітектурний образ Києва», «Київ. Місто, в якому жив М. Булгаков» та інші.
Олександр так розказував про те, чому надавав перевагу архітектурній фотографії:
«Архитектура — это искусство, это отпечаток данной эпохи, это и самовыражение архитектора. Разве это не интересно?
Сначала я “открыл” для себя, что в Киеве многие здания, особенно конца 19-го — начала 20-го веков, “пестрят” различными архитектурными деталями. Атланты, кариатиды, маскароны, балконные решетки, башенки, оконные переплеты… Какой контраст со строившимися в то время “хрущевками”! Я стал обходить улицу за улицей, квартал за кварталом, заходил во дворы, в подъезды в поисках наиболее интересных, неординарных деталей, этих “кирпичиков” городского пространства, придающих городу особое своеобразие».
Повідомити про помилку
Текст, який буде надіслано нашим редакторам: