«Дівчинка і смерть», малюнок із серії «Лінія розмежування», Влада Ралко, 2017

«Рот і хрест»: вірші Влади Ралко

Влада Ралко — київська художниця, у 1994 році закінчила Українську академію мистецтв та архітектури, відділення станкового живопису під керівництвом В. Шаталіна. У 2001 році отримала премію Всеукраїнського трієналє живопису. За свою кар’єру брала участь у понад 50 республіканських та міжнародних виставках. Із 1994 року — членкиня Спілки художників України.

«Сама авторка називає свої вірші “стислими текстами”, вважаючи поетичну мову чимось таким, що завжди лишатиметься для неї, тієї, що мовить, певною недосяжністю, таємницею. Книжка стала для Влади Ралко своєрідною формою проживання умов пандемії, критичним поглядом на світ, який найбільше спантеличує нас не змінами, а чимось таким, що завжди лишається сталим попри зовнішній прогрес і не зникає, як би нам того не хотілося», — пише на сайті ArtHuss.

Публікуємо декілька віршів Влади Ралко зі збірки «Рот і хрест», що вийшла у видавництві ArtHuss.

Хочу поговорити про політичне

Хочу поговорити про політичне

Запакована в шкіру довіра

Око облизує струм

Коліно виходить у електричний вимір

Повітря навколо потріскує

Його шкаралупу чавлю сухою рогівкою

Маленькі спалахи засліплюють слух

Запалені пальці оглухли й витріщаються в пустку мов очманілі чорні лискучі вугрі на голові Медузи

Люстро кривиться

Хтось визирає звідти чужий

Хоче до мене зі своєю тотожністю

Позирає на мене з підозрою

Річка тече з напругою

Річка тече з напругою

Струменіє енергією

Кривою жилою

Таку саму у місті зашили в трубу

Либідь позбавили світла

Але мені усе ж видається

Що вода там весь час пашіє холодним полум’ям у темряві

під напругою течії

Коли почалася війна

На лузі біля будинку

Була така висока вода

Що не можна було пройти

Щоб принести собі води з джерела

Тоді прилетіли рідкісні чорні лелеки

Вони ходили далеко болотом

І весь час вклонялися

Як маленькі сокирки

Я їх порахувала

Їх було п’ятеро

Сьомий рік майже сплив

Голос

Голос

Означає тональність

І

Так би мовити

Сходинку часу

Маленький стрибок

Вологу схованку

Кубельце вживане

Скиг

Позначку

Яким кольором?

Сірим?

Безміром

Перекинемо кут

Догори

Дриґом

Зирк

Мовчки

Он хтось на колінах

Он хтось на колінах

Десь на третину нижчий за себе

Хіба втихомирено впасти поруч

Уклінно знизитися

до неба

Не змагатися

Ховаючи ратиці

Відкидаючи сирингу

Але

Страшно забутися

Відволіктися на своє

Раптом перекотитися долілиць

Через власне круглясте стегно

В цупкій вовні

Забитися

одразу обома виростами на лобі

Виказати

себе у своїй справі

На повний зріст оголитися для обдирання

Білування

Негаснучої білизни

Стати сукнею для нареченої

Її вапном

Вибілити її зсередини

Оселитися

Затанцювати там порожньою

шкірою

Поміряти зрештою

Поміряти зрештою

Кут корпусу

Разом із

довжиною додаткового часу який потрібен

Щоби

Перед зникнути

Штовхнути шпару дверей

Шию не забути також

Або як можна знати

Глибину чи вивищення

Підборіддя

Мовляв зріст як лезо

До нього нема заперечень

Хоча

Якщо твоя половина знизу

Має постійний вимір

Чим ти є

Коли стаєш на коліна

Злам цілого розміру

Або

Виміру хижа нора

Висота вилиці

Вигляд ніби зненацька

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: