Підтримати

Що потрібно знати про фільм Віталія Бардецького «Вусатий Фанк»

Музичний колектив «Опришки»
Музичний колектив «Опришки»

«Вусатий Фанк» — документальний фільм, який розказує про українські ансамблі 1960-1970-х років. Саме такі гурти в радянські часи ставали аналогами західних попрокових груп. Стрічка створена режисером Олександром Ковшем, продюсером Андрієм Границею та сценарстом Віталієм Бардецьким. 24 серпня його можна буде подивитися онлайн на платформі Takflix.

Віталій Бардецький, або як його часто кличуть, просто Бард — діджей, вініловий колекціонер, засновник музичного бару Gram, а в минулому — і культового київського клубу «Хліб», піарник «Океану Ельзи» та людина, яка вперше вивезла гурт «Скрябін» за кордон. Бард роками досліджував українську музику 1960—1970-х, перш ніж створити «Вусатий Фанк».

Настя Калита поговорила з Віталієм Бардецьким про струкутру його фільму, процес зйомок, складнощі та виклики, які виникали під час створення стрічки.

Про початок створення

Я не планував знімати кіно, навіть не думав про це. Колись працював музичним журналістом, але у 2000 році сказав собі: «Never again». Потім зайнявся концертами, але в якийсь момент також кинув, та все ж мені хотілося залишатися в музиці. Три роки тому зустрів свого друга і режисера — Сергія Лисенка, який мені тоді сказав: «Зніми кіно, ти журналіст, це майже те саме — документальний фільм». Через тиждень після цієї розмови завершувався черговий пітчинг Держкіно, Сергій запропонував продюсера — Андрія Границю, я за годину написав «на колінах» синопсис, і ми це подали. Пройшли всі пітчингові кола і держава сказала: «Ми даємо вам гроші!». Я сприймав усе як пригоду, а виявилося, що треба знімати кіно, про яке я жодного поняття, як його знімати, особливо не мав.

Про зйомки та структуру

Півроку тривала підготовка, рік — зйомки, далі — монтаж і постпродакшн. Оскільки герої фільму доволі специфічні й часто не надто юні люди, домовленості з деякими зайняли багато місяців. Крім цього, в мене пішов якийсь час на занурення в специфіку створення кіно. Перше інтерв’ю, яке я провів для фільму — зйомка Віктора Морозова. Він був проїздом в Україні та мав півтори години часу на все.

Ми знімали без сценарію. Фільм виглядає як пазл, часом навіть позбавлений логіки. Моя ідея полягала в тому, щоб за допомогою маленьких частин побудувати загальну картинку. Вокально-інструментальні ансамблі 1970-х років — велика сцена, але ми мали дуже мало візуального ряду, щоб це зобразити, адже архіви майже відсутні.

«Тріо Мареничів»
Музичний колектив «Тріо Мареничів»

Перша версія фільму триває шість годин і дає доволі фундаментальне уявлення про сцену, але формат для кінотеатру передбачає 70-75 хвилин — максимум. Ми почали все різати і було доволі складно зберегти логічну лінію та залишити все, що важливо. Потім було 3,5 години, 2 години, 1,5 години – на цьому етапі почалася доволі пекельна історія, тому що вирізали моменти, без яких я собі не уявляв це кіно.

Незважаючи на це, «Вусатий Фанк» вийшов доволі струнким. Ми ввели лінію мокументарі з ефемерним ВІА, якою я зараз не зовсім задоволений, однак вона дозволила нам отримати більше візуального контенту. Все, що ми могли використовувати — фотоархіви, зображення платівок та кілька футеджів, проте з цього було складно зліпити візуальний ряд.

Про назву

Коли я був музичним журналістом, виховувався на британській музичній пресі. Мене завжди вражало, як «бритіші» можуть давати назви стилям. Вони придумали, наприклад, німецький краут-рок. Що це взагалі означає і як це перекласти (сміється)? Цим вони називають все, що завгодно: від німецького ритм-енд-блюзу до електронної музики. Мені хотілося придумати подібну назву. Я думаю, вона повинна полетіти, при тому, що «вусатим фанком» ти можеш називати не тільки українську музику, а й польську, яка доволі подібна, угорську чи чеську. В усіх країнах, які розташовані навколо карпатського хребта, дивним чином музика дуже «фанкі», й через це — вона справді «мусташ фанк». Мені здається, все, що у наших артистів десь в андеграунді зараз «вариться», щось схоже: знову «фанкі», бо місцевий молодняк відчуває фанк. 

Музичний колектив «Смерічка»
Музичний колектив «Смерічка»

Про результат

Якби я зараз робив «Вусатий Фанк», то він був би іншим. З іншого боку, в якийсь момент я сказав собі: «Стоп, жодних редакцій, бо це може бути історія без кінця!». 

Сцена 1970-х була інтимною, спонтанною, і фільм так само має багато недолугостей: десь не так змонтовано, десь не так звучить, десь криво, десь втрачається баланс, десь наратив. Все одно там є вайб, драйв, він дуже щирий. Ми робили кілька показів минулого року, в дірках між локдаунами, після показу підходило кілька дітей 18 років і були практично заплакані — настільки розчулилися. Сцена того періоду така сама: щира і недороблена, бо коли ми про неї говоримо, згадуємо більше про те, чим би вона могла бути, ніж була насправді. Ми говоримо про потенціал. 

У «Вусатому фанку» найкрутіше — не концепція. Герої фільму кажуть: «Ми не знали, що ми граємо, як це все назвати. Ми просто сідали, грали, а воно неслося». Звісно, що воно не просто так неслося, але інтуїція справді часто замінювала інформацію. 

1
Невідомий ВІА

Про плани

Я би хотів зняти трилогію і включити туди історію київської музичної сцени кінця 80-х і початку 90-х — це, до речі, ще один період, коли Україна продукувала справді достойні речі, цікаві глобально. Аби завершити трилогію, потрібно ще почекати, тому що кінець про те, що зараз відбувається, а поки що я матеріалу не бачу, має дозріти. Інтуїтивно відчуваю, що щось бродить, або мені хочеться так думати, але на поверхні нічого не бачу. 

Думаю, зараз бракує достатнього рівня амбіцій. У ВІА в радянських реаліях була мета — робити найкращий музон світового рівня. Тоді були інші часи і ніхто особливо не думав про гроші.

Про важливість «Вусатого Фанку»

«Вусатий Фанк» заповнює прогалину в музиці: у нас виходить так, що 20 років нічого не було, крім пісні «Червона рута». У людей мого покоління цих маркерів немає і це несправедливо, бо найбільш популярна музика Радянського Союзу була українська. Треба це повернути, чому ми повинні це віддавати?

Музичний колектив «Кобза»
Музичний колектив «Кобза»

Я би хотів, щоб фільм подивилась переважно молодь. Щоби трохи розширити горизонт, зрозуміти, як створювати музику, яка може бути популярною і цікавою всюди. 

Я кілька разів ставив ВІА «Водограй» моїм темношкірим джазовим музикантам з Америки, а вони такі: «Це ж наш музон, але і не наш, що це таке взагалі?!».

Музичний колектив «Жива Вода»
Музичний колектив «Жива Вода»

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Зберегти

Більше матеріалів

Прощання з директором Одеського художнього Олександром Ройтбурдом: згадуємо, що змінилося в музеї за 4 роки
548

Прощання з директором Одеського художнього Олександром Ройтбурдом: згадуємо, що змінилося в музеї за 4 роки

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: