З художника по органу — ізольованому на подорож: робота Photinus Studio на DOCUSPACE

До 23 квітня 2021 року в межах фестивалю Docudays UA на DOCUSPACE доступна низка фільмів та онлайн-виставок. Серед них, зокрема, проєкт медіахудожників Photinus Studio, SVITER Art Group та Івана Світличного «Добре проторені зв’язки», який курує Олександра Набієва, що, згодом буде представлений у Dy­mchuk Ga­lle­ry.

Допоки у зв’язку з епідеміологічною ситуацією виставку наживо побачити не вдається, публікуємо коментар Photinus Studio про одну з робіт, яку можна переглянути за посиланням. 

Про роботу «Позатілесний досвід»

«Позатілесний досвід» — онлайн перформанс, зроблений навесні минулого року, який був продовженням процесів, що відбуваються у Photinus school. Але початком став саме локдаун. Зіткнувшись уперше з подібною ситуацією, ми зрозуміли, що рутина, звичайний ритм життя, стануть опорою. Тому було важливо продовжувати навчально-робочий графік. Ну а онлайн, з огляду на формат школи й загалом фокус уваги — наше природне середовище.

Якщо ж говорити про сам проєкт, то це пряма рефлексія на глобальну ситуацію. Для реалізації перформансу була зроблена платформа — онлайн середовище зі своєю візуальністю та можливостями, а кожен учасник був представлений своїм «персонажем». Перформанс вибудовувався умовно «від часткового до загального».

Спочатку «персонажі» були у квартирах (відскановані моделі їхніх справжніх квартир), а їхнє основне завдання — вийти звідти в місто (3D модель Києва). Наступний етап — зустріч у місті та зрощення в єдине «тіло». Надалі вже у вигляді цього тіла потрібно було дістатися до моря (Балтійського в Польщі) — така одвічна, романтична туга.

Географія простору ґрунтувалася на реальних мапах. Тобто нехай і віртуальна, але подорож, перетин кордонів, у той час, коли в офлайн житті не працює й метро. Частково, через ідею розрізненого тіла формувалися інтернет-іпостасі перформерів. Хтось був представлений у вигляді носа, хтось у вигляді нирки й так далі, але, наприклад, був і морський коник. Були використані, адаптовані й розроблені різні принципи та інструменти управління «персонажами»: від діджейської деки до MIDI рукавички. Врешті-решт, до моря потрапили всі.

Про проєкт

Проєкт задуманий як інсталяція з використанням міждисциплінарних інструментів і засобів — об’єктність, відео, саунд, генератив. Також включені три фільми кіностудії Київнаукфільм: «Вічний пошук», «Микола Амосов», «Полонити завданням небувалим», що стали певною основою для рефлексій на їх смисли та на формотворчі рішення. Але для нас, особливо важливо, що саме ці транс- і постгуманістичні смисли завжди були у фокусі наших інтересів.

Про вплив Бойса та Стеларка

Більш доречно буде говорити не про безпосередній вплив, а про ті алфавіти, ті основи, що художники дали мистецтву. Це й бойсівська концепція «соціальної скульптури», де можливості та потреби соціуму нерозривно пов’язані з мистецтвом. Й ідеї Стеларка про управління тілом за допомогою інтернету, ідеї про тіло як набір функцій, якими можна обмінюватися, «здавати в оренду».

Як технології змінюють уявлення про тілесність та кордони

Це питання, на яке ми будемо відповідати ще дуже довго. І це одне з головних питань. Оскільки говорячи про простір, тілесність та технології, ми говоримо і про рішення найбільш рутинних завдань, і про можливості космічних польотів, і про можливість безсмертя.

Але водночас, як завжди в житті, це чехівське «небо в алмазах» перетвориться, точніше вже перетворилося, на «кіберпанк, на який ми заслуговуємо».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: