У рубриці «Знати» ми розповідаємо про філософів, художників, письменників, які впливають на культуру сьогодні. Цей текст ми присвятили соціологу Анібалу Кіхано.

Попереднім в рубриці «Знати» був текст про фотографку та активістку Нен Ґолдін.

Хто такий Анібал Кіхано?

Анібал Кіхано (1930–2018) був перуанським соціологом та мислителем, який розвинув теорію колоніальності влади. Він народився в гірському містечку Янама в Андах, навчався в Національному університеті Сан-Маркос в Лімі. Студентські роки Кіхано припали на період диктатури Мануеля Одріа, і через активістську діяльність його неодноразово звільняли, ув’язнювали та знищували його рукописи.

Після університету Кіхано влаштовується до школи викладати історію. Також він опрацьовує в архівах документи, пов’язані з історією рабства в Перу.

У 1960-х розпочинається академічна кар’єра Кіхано. Він викладає в своїй альма-матер, потім переїздить до Чилі. Після повернення до Перу у 1972 Анібал Кіхано розпочинає боротьбу проти військової хунти, що керувала країною у 1968–1980-ті, і засновує Революційний соціалістичний рух (Movimiento Revolucionario Socialista, MRS).

Через політичну діяльність у 1970-ті Анібал Кіхано знов опиняється у вигнанні, в цей період  викладає у Мексиці. На початку 1980-х MRS припиняє існування. З того часу Кіхано заглиблюється у теоретичну роботу, і на початку нового тисячоліття видає свою програмну серію статей про колоніальність, модерність, євроцентризм та вплив цих явищ на Латинську Америку.

Як колонізація сформувала сучасний світ?

Анібал Кіхано вважав, що саме колонізація Америк, Північної та Південної, зробила світ таким, яким він є сьогодні. По-перше, було сконструйовано поняття «раси»: колонізаторам треба було якось морально виправдати експлуатацію, чинену стосовно африканських рабів та корінного населення. Таким виправданням став колір шкіри: «чорних», «жовтих» та «червоних» визнавали «природно нижчими» за «білих».

Другим наслідком колонізації стало зародження капіталізму. З’явилося поняття оплачуваної праці та почалося формування глобального ринку. І знову цей процес виявився тісно переплетеним із поняттям раси — адже саме вона визначала розподіл праці та статків. В Новому світі незалежні торгівці та оплачувані робітники були білими; раби, чия праця ніяк не оплачувалася — чорними; корінне населення зазвичай ставало серфами — аналог російського кріпацтва.

Такий розподіл зберігався упродовж майже п’ятисот років, і хоча рабство було скасоване у другій половині ХІХ століття, його відголоски зберігалися аж до періоду Другої світової війни та зародження численних антиколоніальних та антирасистських рухів. Нерівність у реальних, а не задекларованих можливостях доступу до кращої освіти та кар’єрних можливостей наявна і сьогодні.

Що таке євроцентризм?

Водночас із колонізацією церква почала втрачати владу: вона переходила до власників капіталів і зосереджувалася у містах. Так європейське суспільство почало рух до раціональності та секуляризації. Втім, воно виключало поняття «іншого» як суб’єкту, повноцінного учасника будь-яких взаємодій та діалогів: «інший» міг існувати лише в ролі об’єкту, і саме такими об’єктами ставали не-європейські люди, ресурси, культури.

За Кіхано, знання у колонізаторських стосунках ставало таким самим об’єктом власності, як і матеріальні та людські ресурси. Колонізатори спочатку обмежували доступ колонізованих до знань, утаємничували способи їхнього видобутку, а потім створювали ареол привабливості навколо європейської культурної моделі та притаманних їй способів мислення й пізнання. Долучитись до цієї моделі значило долучитись до тих самих привілеїв, соціальних та матеріальних, що вона дає.

Що складає структуру влади?

Важливо зазначити, що під «владою» Кіхано розуміє не владу як уряд — «міська влада», а владу як можливість одних людей керувати іншими — «power», або, в оригіналі, «poder».

Впродовж віків соціальну ієрархію визначали стать, вік та рід занять, пише Кіхано. В колоніальній Америці до них додався фенотип — зовнішні ознаки приналежності до тієї чи іншої раси.

В модерному світі вік вже не є ієрархічно значущим. Натомість влада структурується чинниками фаху, раси та гендеру навколо двох осей контролю: за виробництвом засобів суспільного виживання (робоча сила, природні ресурси, продукти та інструменти праці) та розмноженням виду (секс і пов’язане з ним задоволення та розрядка).

Як приклад такого контролю Кіхано наводить практики розділення сімей чорношкірих рабів та «вільного сексуального доступу» білих чоловіків до темношкірих жінок у колоніальній Америці — на противагу ідеям сімейної вірності в європейській родині.

Чому це актуально для України?

Анібал Кіхано писав у першу чергу про наслідки колонізації Південної та Північної Америк, але для України теорії постколоніальності також є актуальними, оскільки і Україна є постколоніальною державою. Після занепаду Київської Русі вона втратила суб’єктність і на довгий час стала об’єктом колонізації інших державних утворень, переважно Російської імперії та СРСР.

Один із вирізняльних симптомів колонізованості — вона не усвідомлюється і сприймається як природний стан речей. В Україні довгий час сприймались як щось природне «першість» російської мови у повсякденному вжитку та впливовість московської метрополії як політичного та культурного орієнтиру.

Зараз вже доволі активно говориться про колоніальну травму України, але до повного її викорінення ще далеко — тому роботи постколоніальних мислителів з інших кінців світу можуть стати в пригоді для кращого розуміння локальної ситуації.

Цікаві факти

• Спочатку Анібал Кіхано замість історії хотів вивчати літературу.
• В молодості, під час роботи в школі, Кіхано самотужки вивчав роботи Маркса, Леніна і Троцього, і надалі чимало спирався на Маркса — але дистанціювався від ідей сталінізму.
• У 1976-1980 рух MRS видавав щомісячний журнал «Соціалістична революція». Вважається, що чимало анонімних статей звідти насправді писав Кіхано — втім, це досі не доведено.
• У 1970-х Кіхано брав активну участь у розвитку «Самоорганізованого міського комьюніті Ель-Сальвадор» у Лімі, хоча сам там ніколи не мешкав.
• Син Анібала Кіхана, П’єро — художник, ілюстратор та карикатурист. В 2007 році він мав конфлікт із Міністерством оборони Перу та Національним інститутом культури через свій постер, внаслідок чого передчасно закрив виставку у Музеї Маріатегуї.

Література

1. Біографія Анібала Кіхано в іспаномовній Вікіпедії https://es.wikipedia.org/wiki/An%C3%ADbal_Quijano
2. Quijano A. «Colonialidad del poder y clasificación social». Journal of World Systems Research. Colorado. Vol. VI, no. 2, Fall/Winter, pp.342-388. Special Issue, 2000.
3. Quijano A. «Coloniality of Power, Eurocentrism and Latin America». Nepantla, No. 3, Durham, North Carolina: Duke University Press, 2000.