У рубриці «Знати» ми розповідаємо про філософів, художників, письменників, які впливають на культуру сьогодні. Цей текст ми присвятили фотографці та активістці Нен Ґолдін.

Попереднім в рубриці «Знати» був текст про критикиню та теоретикиню мистецтв Розалінд Краус.

ХТО ТАКА НЕН ҐОЛДІН?

Ненсі (Нен) Ґолдін — одна з найвпливовіших фотографок та екоактивісток світу. Нен стала піонеркою у підтримці ЛГБТК+ руху, ще на першій виставці художниці можна побачити фотографії драґ-квін, лесбійок та геїв. Ґондін підіймала тему наркотиків, насильства та проблем СНІДу, який забирав її друзів один за одним у 1980-х —1990-х роках.

У дитинстві Нен Ґолдін пережила втрату, яка назавжди залишили рану в її серці. Старша сестра Ненсі Барбара вчинила самогубство. Сама фотографка згадує, що сестра задихалась від умов життя. Америка 1960-х — це країна контрастів, з однієї сторони розквіт економіки, а з іншої —  війна з В’єтнамом, обмеження та дискримінація. У підлітковому віці втікає з дому, починає курити марихуану та фотографувати. Саме об’єктив фотокамери став для неї виходом з депресії та постійним натхненням. Найбільший вплив на неї справили роботи Енді Ворхола, Бориса Михайлова, Хельмута Ньютона, Джека Сміта та Федеріко Фелліні.

Нен Ґолдін також працювала у фешн-індустрії. Найвідоміші колаборації з такими будинками моди, як Bottega Veneta, Jimmy Choo та Dior. Сьогодні Нен Ґолдін змінила камеру на рупор, вона бере активну участь в активістських заходах та протестах проти власників фармацевтичної компанії Purdue Pharma родину Саклерів.

«БАЛАДА ПРО СЕКСУАЛЬНУ ЗАЛЕЖНІСТЬ» 

У 18 років Нен Ґолдін живе в Бостоні у бюджетних квартирах, які знімає з драґ-квін, лесбійками та геями. У апартаментах вони часто організовували вечірки, багато курили, пили алкоголь, говорили про мистецтво, а Нен Ґолдін фотографувала. Першу персональну виставку вона присвятила друзям з ЛГБТК+ спільноти, тим самим ставши однією з перших, хто виніс на публічне обговорення тему секс-меншин.

Через декілька років, вже у Нью-Йорку, фотографка починає працювати над своїм найвідомішим проєктом «Балада про сексуальну залежність». До серії увійшли фотографії з 1979 по 1986 роки, понад 800 світлин у вигляді слайд шоу, яке показали у Музеї американського мистецтва Вітні та на одному з найпрестижніших фестивалів присвячених фотографії Rencontres d’Arles у Парижі. Музику до проєкту написали The Velvet Underground, Джеймс Браун, Ніна Сімон та інші. Ця серія принесла не лише всесвітню славу фотогравці, а також залишило її слід в історії мистецтва.

Що особливого в серії? Що зробило її культовою?

Нен багато років досліджувала андерграундну культуру Нью-Йорку, ЛГБТК+ спільноту, секс, наркотики, насильство і все це під гучний супровід музики. В одному зі своїх інтерв’ю розповідала, що ця серія стала її ключовим проєктом, вона варіювала довжину слайд шоу, міняла місцями пісні, щоразу подаючи історію по-різному.

«Навколо моєї книги витає оманлива думка, що ця серія про маргіналів. О ні, вона була про світ, бо весь світ — це ми. І нам байдуже, що про нас подумають гетеросексуальні люди».

WITNESSES: AGAINST OUR VANISHING

Нен Ґолдін крім фотохудожньої практики займалась кураторством. Вона рідко організовувала виставки, але кожна з них залишилась в історії. У 1980-х Америка вибухнула від епідемії СНІДу. Оточення фотографки ставало все вужче, вона відчула дух смерті, як тоді, у дитинстві, коли померла її сестра Барбара. Виставка Witnesses: Against Our Vanishing була про вірус, смерть, страх за себе та за близьких.

«За останній рік ще чотири мої близькі друзі померли від СНІДу. Двоє були художниками, яких я вибрала на цю виставку… І тому тон виставки став менш теоретичним та більш особистісним, це не просто виставка про СНІД — це колективний меморіал».

Девід Войналович написав до каталогу есе, в якому критикував владу США, що вони сприяють поширенню СНІДу. Під гарячу руку також потрапив щойно обраний на пост голови Національного фонду мистецтв Джон Фронмаєр. Голова фонду зняв десятитисячний грант на проведення виставки. Цензура влади щодо виставок на тему вірусу ставала все жорсткішою, фонд також скасував виставку фотографа Роберта Меплторпа. Після того, як Войнарович дізнався, що фонд погодився частково повернути кошти на організацію виставки випалив: «Я не вважаю, що громадянські чи конституційні права можна купити за гроші, — він так і не прийшов на відкриття.

АКТИВІЗМ

У 2017 році фотографка зробила заяву, що страждає від опіоїдної залежності. Вона пройшла курс в реабілітаційному центрі та одужала. За її словами все почалось після травми зап’ястя у 2000 році, попри те, що повністю функціонал руки не відновився, рука продовжувала боліти. Лікарі виписали пігулки від фармацевтичної компанії Purdue Pharma, які містили опіати та призвели до залежності.

Власники імперії відомі філантропи, вони фінансують MoMA, Лувр, Національну портретну галерею в Лондоні, багато галерей та музеїв. Наприклад, північне крило Музею Мистецтва Метрополітен називають крилом Саклерів. Щоб протистояти відмиванню репутації фармацевтичної імперії, Ґолдін створила групу активістів Prescription Addiction Intervention Now (P.A.I.N.). Вони активно проводять акції проти фінансування магнатів та сприяють популяризації проблеми опіоїдної залежності.

ЦІКАВІ ФАКТИ

• У фотографки є свій впізнаваний стиль презентації світлин, здебільшого вони представлені у вигляді слайдшоу.
• У 2018 році бренд одягу Supreme випустив лінію одягу спільно з Ґолдін. На футболках були принти Misty and Jimmy Paulette, Kim in Rhinestone and Nan as a dominatrix.
• Нен Ґолдін лауреатка найпрестижнішої нагороди в царині фотографії Hasselblad Award. Згідно з умовами вручення переможець може сам обрати хто з попередніх лауреатів вручить перемогу. Ґолдін хотіла, щоб нагороду вручив Борис Михайлов.

ЛІТЕРАТУРА

1. Біографія Нен Ґолдін від artnet
2. Інтерв’ю для Foto Tapeta
3. Witnesses:Against Our Vanishing. November 16, 1989 –January 6, 1990

Текст: Уляна Калуш

Ілюстрація: Саша Закревська