«Тіло інших» / The body of others, 2019

«Ми все ще рачки, повзаємо в тумані, наші очі закриті, серце б’ється від страху. Але найбільше ми боїмося, помилуй нас, Боже, — свого власного образу».

Г. Міллер про Рембо

Тіло стає елементом публічного покарання та бажання, стає тілом, яке зазнає маніпуляцій та утворень. Ми копаємось один в одному, намагаємося проникнути та розібрати тіло на найдрібніші фрагменти, розрізаємо його на шматки, пропускаємо через м’ясорубку, поєднуючи еротизм і сексуальність зі смертю, надаючи йому нових значень, з одного боку, сакралізуючи його, а з іншого — деформуючи. 

Тому що те, що відчуває, думає і говорить наша кров і плоть, більше подібне на правду. 

«Тіло інших» — це проєкт, заснований на зв’язку між поетичними та синестетичними поняттями, між чуттєвим досвідом та його метафоричним представленням через образ, способом переживання одного з перспективи іншого.

«І коли ми засинаємо, куди ми прямуємо» / And when we fall asleep where do we go, 2020

Сни стають реальністю так само, як реальність стає сном.

Нашій підсвідомості легше зрозуміти мову сновидінь, ніж мову раціонального.

Більшість моїх проєктів — це свого роду рухомі сценарії, інколи взяті з власного досвіду, інколи вигадані, сценарії, де повсякденне життя і ситуації забруднені думками, мріями, потаємними  бажаннями, що розкриваються у поетичних вимірах.

Межа між ними стерта. 

Я прагну до того, щоб образи були настільки привабливими, аби їх хотілося відчути, захотілось доторкнутися до них, почути їхні найпотаємніші секрети, побачити їхні думки, почуття. Або навіть злякатися їхньої щирості та відвертості, їхніх страхів.