exc-5e9488aed15e8e3d2cef43d4

Тиждень з художником: Юрій Пікуль

Основою практики Юрія Пікуля є живопис та його осмислення у просторі сучасного мистецтва. У ситуації, коли реалістичні полотна, здавалося б, стали неактуальними, художник знаходить для них своє місце.

«Живопис — це мова, якою можна говорити так само вільно і повноцінно, як словами. Але нею можна сказати більш тонко і водночас більш сильно, більш глибоко», — говорить він.

Непомітні люди, 2012

З серії «Непомітні люди», 2012

З серії «Непомітні люди», 2012

З серії «Непомітні люди», 2012

З серії «Непомітні люди», 2012

У серії «Непомітні люди» Пікуль зображує водіїв маршруток у дзеркальному відображенні — ракурс, який ми звикли бачити щодня. Серія переросла у цілий проєкт, придуманий у тролейбусі по дорозі з Троєщини на Дарницю. Разом з Нікітою Наслімовим Пікуль почав писати портрети працівників і пасажирів громадського транспорту. Ключовим тут є сам жанр живописного портрету, який обрали художники. Зазвичай зосереджений на особі людини і фіксації пам’яті про неї, в цьому випадку портрет випадковий і анонімний, хоч і створений з великою увагою і ретельністю.

Проєкт Юрія Пікуля та Нікіти Наслімова «Для печальних жителів землі» був показаний у вересні 2013 в Малій галереї Мистецького арсеналу. Назва виставки запозичена з пісні гурту «Гражданская Оборона».

Український кубізм, 2016

«Кубістична голова. Від’єднання». 2015

«Кубістична голова. Від’єднання». 2015

У своїй творчості Пікуль певний час цікавився українським авангардом, зокрема кубофутуризмом. Його приваблювала перерваність, незавершеність мистецьких течій початку ХХ століття, які репресувала більшовицька влада. Роботи художника — своєрідний мисленнєвий експеримент, припущення, як могла б виглядати тяглість кубістичної традиції. «Я розумію, що займатись кубізмом якось серйозно не видається можливим, та й потрібним також», — каже Пікуль. Його реконструкція майбутнього кубізму по-іронічному постмодерністська. Він не наслідує творчі методи засновників напряму, а довільно їх трактує, беручи за основу сам куб як геометричне тіло.

Проєкт експонувався на виставці «Український кубізм. Приблизно» в харківській галереї COME IN.

Лісопосадка, 2017

«Лісопосадка», 2017

«Лісопосадка», 2017

«Лісопосадка», 2017

«Лісопосадка», 2017

«Лісопосадка», 2017

«Лісопосадка», 2017

«Лісопосадка», 2017

«Лісопосадка», 2017

У серії «Лісопосадка» Юрій Пікуль розмірковує над жанром пейзажу і його недоречності, маргінальності в ситуації сучасного мистецтва. Щоб реанімувати зображення природи, яке начебто вже нічого не може сказати нам на тлі актуальних мистецьких процесів, художник знаходить йому нове «тіло». Це двовимірні площини в естетиці мінімалізму, створені під впливом математики та комбінаторики. Сам художник розповідає: «В роботі над цією серією для мене важливо те, що я повністю відмовляюся від застосування майстерності живописця, але роблю все-таки живопис, точніше, висловлювання про живопис. В певний момент мені стало ясно, що продовжувати займатися живописом за великим рахунком сенсу немає, принаймні для того, хто хоче брати участь у процесі, який називають актуальним мистецтвом. Але, усвідомлюючи своє аутсайдерство як живописця, я вирішив принципово залишатися в межах обмеженої двовимірної площини, лінії і кольору – і поглянути, що з цього вийде».

Проект «Лісопосадка, 92 км. Межі пейзажу» експонувався у галереї «Дукат».

З розділів Новологіки, 2018

З розділів «Новологіки», 2018

З розділів «Новологіки», 2018

У серії робіт, виконаних акрилом на шкільних дошках, художник розвиває свою ідею про заміну естетичних принципів математичними «формулами». Втім, як зізнається Пікуль, його математика абсурдна і доморощена. Своїм жестом він швидше ставить питання: «В яких випадках живопис може бути інтелектуально цікавим сьогодні?».

З розділів «Новологіки», 2018

З розділів «Новологіки», 2018

Разом з Юрієм Єфановим Пікуль склав іронічний маніфест уявної науки Новологіки в дусі заяв авангардистів початку ХХ століття: «Світ зрозумілий, романтики і сентименталісти сидять в кутку і плачуть, оскільки їхні почуття не потрібні ні мистецтву, ні науці. Ми всі знаємо: релігія користується останніми дурнями, а містик — це старомодний дивак. Новологіка — наука, здатна описати буття світу за допомогою найрадикальніших раціональних методів. Основи новологіки лягають в структуру всіх речей, об’єднуючи весь розрізнений і роз’єднаний світ під спільним знаменником принципів комбінаторних обчислень і опису світу в його числовому еквіваленті».

Проєкт «З розділів Новологіки» експонувався в арт-центрі Closer у червні 2018.

«Пальма в інтер’єрі». З серії «Декоративні елементи», 2019

«Пальма в інтер’єрі». З серії «Декоративні елементи», 2019

Декоративні елементи, 2019

Одне з головних захоплень Юрія Пікуля — вирощування кімнатних пальм. Саме їм він присвятив проєкт «Декоративні елементи». В основу живописної серії лягли фотографії з численних інтернет-оголошень про продаж вазонів. Ошатні і наче не зовсім доречні в тісній квартирі пальми стали для Пікуля метафорою живопису та його ролі в сучасному мистецтві.

«Пальма, що розрослася і уперлася в стелю в інтер`єрі малометражної квартири, нагадує сам живопис, що “розрісся” за всю свою багатовікову історію і сьогодні заповнює/захаращує собою територію сучасного мистецтва пишною, соковитою, але всім давно набридлою красою, що лізе в очі. Пишна пальма, яку пересувають з одного темного кутка в інший, проте вивергається фонтаном своєї колишньої величі! Розлога пальма, якої хочеться позбутися, продавши при цьому якомога дорожче», — пише художник.

Проєкт був представлений в Dymchuk Gallery у травні 2019 року.

Суворі будні та пінопластовий модерн

Останні кілька років Юрій Пікуль усе частіше звертається до повсякденних, прозаїчних і далеко не завжди естетичних об’єктів. В одному випадку він фіксує будівлі, «покращені» самовільними прибудовами та євроремонтом. В іншому — букет перецвілого бузку і немитий посуд. У цих невеликих розрізнених серіях знову виявляється головна лінія творчості Пікуля: роздуми про місце і функції живопису в сучасному світі. Адже живопис, який колись перебував на вершині ієрархії видів мистецтва, тут увічнює речі, які в загальному уявленні взагалі не варті зображення.

Без назви, 2020

Без назви, 2020

Без назви, 2020

Без назви, 2020

Матеріал підготований за підтримки Dymchuk Gallery

Текст: Роксолана Макар

Більше матеріалів