exc-5fb7fa37482ac51791b8bcbe

Що потрібно знати про Валі Експорт

Цей текст про австрійську художницю Валі Експорт, практика якої значно вплинула на розвиток фемінізму, сучасного мистецького дискурсу та інтерсекціонального мистецтва.

У рубриці «Знати» ми розповідаємо про філософів, художників, фотографів, письменників та всіх, хто впливають на культуру сьогодні. Попереднім у рубриці «Знати» був текст про цьогорічну лауреатку Нобелівської премії з літератури — Луїзі Глюк.

Валі.jpg

Хто така Валі Експорт?

Валі Експорт — художниця, яка народилася в місті Лінц (Австрія) у 1940 роках. Її практика базується на концептуальних і феміністських ідеях та включає роботу з перформансами, відеоінсталяціями, кіно, фотографією, комп’ютерною анімацією, скульптурою і текстом. Численність медіумів, з якими працювала художниця, дали розвиток інтерсекціональному мистецтву та ширшому розумінню методів роботи у сучасному мистецтві.

Валі Експорт або «ВАЛІ ЕКСПОРТ» — це псевдонім, який взяла Вальтрауд Ленер (нині — Хьолінгер) у 1967 році. «ВАЛІ» — ім’я її (вже колишнього) чоловіка, «ЕКСПОРТ» — навіяно популярним тоді брендом цигарок. У дитинстві художниця навчалася в школі при монастирі, далі вивчала живопис, малюнок та дизайн в Національній школі текстильної промисловості у Відні.

У 1960-ті роки у Відні працювали аукціоністи Герман Нич, Гюнтер Брус, Отто Мюль та Рудольф Шварцкоглер. Їхня критичність до соціальних норм, яку вони виражали у перформансах та акціях, вплинула й на творчість Валі Експорт. Тезиси Гі Дебора, події травня 1968 року, представлені в його трактаті «Суспільство спектаклю», феміністський рух — усе це знайшло відображення в практиці Валі Експорт, метою якої було показати жіноче тіло поза стереотипами та соціальними уявленнями про його роль та функцію.

У 1968 році разом із художником Пітером Вайбелем (нині — директор Центру мистецтв та медіатехнологій Карлсруе) Валі Експорт створили перформанс «Tapp- und Tast-Kino» (буквально — «вставляй та мацай кіно», «Кіно дотику»), який став програмним. У цьому ж році Валі Експорт створила ще один перформанс, який пізніше був задокументований та представлений у вигляді фото, «Aktionshose: Genitalpanik» («Генітальна паніка»). Обидва перформанси присвячені об’єктивізації жіночого тіла в кіно, тому замість цього художниця пропонує помацати або подивитися на жіночі геніталії в реальності.

Далі Валі Експорт продовжувала працювати з перформансами, кіно та фотографією. Її фільм Facing a Family (1977) став першим мистецьким твором, який було показано на телебаченні. Фільм «Практика кохання» (1985) був представлений на 35-му Берлінському кінофестивалі. Серед інших її фільмів — короткометражний «Синтагма» (1973), «Далекі… Далекі…» (1973), «Невідомі супротивники» (1977), «Я гортаю зображення свого голосу в голові» (2009). Більше про її фільми можна прочитати в статті дослідника кіно Олексія Кучанського, присвяченого її ретроспективі на 49-му кінофестивалі «Молодість».

«Синтагма» (1973)
«Синтагма» (1973)

У 1995–1996 році Валі Експорт була професоркою на факультеті мультимедіа в Академії медіамистецтв в Кельні. Її роботи були представлені в Лондонському інституті сучасного мистецтва, Музеї TATE, Mumok в Відні, Центрі Помпіду в Парижі, MoMA в Нью-Йорку. Серед нагород багато тих, що пов’язані з внеском у розвиток культури Австрії, наприклад, Велика золота нагорода за заслуги перед Австрійською Республікою (2010). Нині авторка продовжує працювати й давати лекції та інтерв’ю.

«Кіно дотику» та «Генітальна паніка» 

«Кіно дотику» (1968). Фото надані пресслужбою КМКФ «Молодість»
«Кіно дотику» (1968). Фото надані пресслужбою КМКФ «Молодість»

Художниця та дослідниця Кеті Чухров, яка вивчала творчість Валі Експорт, у тексті «Прості машини концептуалізму» говорить, що концептуалізм працює з двома чинниками — означуваним та тим, що означає [3]. Простір, який виникає між роз’єднанням цих двох чинників і є тим, що наближує до реальності або навіть самою реальністю. І в цьому й унікальність концептуальних жестів, які не реалізують нових речей, але переозначують старі чи звертають увагу на них так, що це обходить практику «спектаклю» (Гі Дебор) або «симулякру» (Жан Бодріяр), які у наш час маскуються під реальність.

Так, у роботах «Кіно дотику» та «Генітальна паніка», Валі Експорт звертається до проблеми об’єктивації жіночого тіла в кіно. Саме тому вона пропонує глядачам просунути руки в коробку (символізують фалос), яку вона носить на собі (що символізує кінотеатр), та доторкнутися до грудей, дивлячись при цьому їй в очі. Цю акцію, «Кіно дотику», мисткиня проводила на вулицях австрійських міст разом із художником Пітером Вайбелем, який закликав людей долучитися до них у мегафон.

«Генітальна паніка» — перформанс, який авторка зробила в кінотеатрі під час сеансу еротичного фільму. Вона проходила поміж стільців у прорізаних між ніг штанах — тобто її геніталії опинялися на рівні очей людей, які сиділи та переглядали кіно. Далі цей перформанс був задокументований у вигляді фотографії.

В обох перформансах Валі Експорт пропонує «одну з варіацій реальності», як говорить Кеті Чухров. Якщо в акції «Кіно дотику» художниця критично осмислює культуру споживання, в якій жіноче тіло представлене як об’єкт, за перегляд якого потрібно заплатити, то в перформансі «Генітальна паніка» пропонується варіація реальності — як би це виглядало, якби геніталії не були показані на екрані, захищено та відчужено від нас самих, а просто як є, не приховано за симульованою реальністю кіно.

«Я абсолютно впевнена, що мистецтво може змінити світ»

«Конфігурації тіла» 

Із серії «Конфігурації тіла», 1972–1977 рр.
Із серії «Конфігурації тіла», 1972–1977 рр.

Валі Експорт працює з жіночим тілом. Наприклад, в роботі «Конфігурації тіла» (1972–1977) авторка замислюється, як тіло співвідноситься з простором, містом, яке наче належить йому, а наче — воно знаходиться в залежності від нього.

Із серії «Конфігурації тіла», 1972–1977 рр.
Із серії «Конфігурації тіла», 1972–1977 рр.

Із серії «Конфігурації тіла», 1972–1977 рр.
Із серії «Конфігурації тіла», 1972–1977 рр.

Фотографії із серії «Конфігурації тіла» були створені впродовж 1972–1977 року. На них художниця взаємодіє з об’єктами в міському громадському просторі, часто це простори владних структур, які були створені чоловіками. Тут постає питання роботи з патріархальними елементами, які оприявненні в усьому — як у відносинах, так і в об’єктах. Феміністський рух 1970-х зіткнувся з проблемою консервативного мислення жінок, яке ще базується на нацистських постулатах. Це стало поштовхом для розмови про світосприйняття жінок на території післявоєнної Європи. Феміністський рух 1970-х ставив питання про вихід з соціально-догматичного ладу, в якому ролі жінок та чоловіків було обмежено загальноприйнятими поняттями.

«Я абсолютно впевнена, що мистецтво може змінити світ», — говорить Валі Експорт в інтерв’ю 2019 року. Цією ж думкою насичені її роботи, створені у різних медіа, в яких художниця звертається до глядача та показує шляхи осмислення стереотипів і положень щодо себе та свого тіла, показує ролі, які вже не є дієвими, а також замислюється над тим, яким може стати політичне прочитання тіла надалі.

Джерела

[1] Олексій Кучанський. Революція дрібниць: про ретроспективу Валі Експорт на 49-тій Молодості. Your Art

[2] Митрофанова Алла. Феминистский перфоманс и обнаружение тела. 1970-е.

[3] Чухров Кети. Простые машины концептуализма. Художественный журнал № 69 2008

[4] Чухров Кети. Тело как политический эксцесс. Theory&Practice.

Світлана Лібет

 

Більше матеріалів