«Знаєте, чому в нас останнім часом такий тренд на молодих художників? Їм не потрібно платити, вони самі все зроблять. І галереї це розуміють. Це вигідно», — якось відповів на мою відмову у персональній виставці відвідувач однієї київської галереї, яка орієнтується на молодих художників. 

І хоча графіка з інстаграму автора мені справді була не до вподоби, його теза про «молодих» митців виглядає досить переконливою. Хто вони, молоді художники?

Ідентифікація молодого художника викликає чимало суперечностей у сучасному світі мистецтва. З одного боку, статус «молодого» відкриває горизонт можливостей для митців та мисткинь з усього світу; під молодих художників створюються спеціальні виставкові проєкти та резиденції міжнародного масштабу. Так виокремлюється простір для тих, хто ще недостатньо відомий, але чия практика є перспективною. З англомовного простору до України проникли терміни young та emerging, що в перекладі звужуються до поняття «молодий». Саме їх інституції використовують найчастіше, адже прикметник «нові» або «невідомі» може сприйматися некоректно, дивно або ж навіть образливо самими митцями.

Для того, щоб зрозуміти, як це — бути молодим митцем і хто ж такий молодий художник, ми запропонували продовжити речення «Бути молодим художником — це…» кільком авторам і авторкам, які підпадають під загальне розуміння цієї категорії. В результаті, ми отримали різні відповіді. Прикметно, що більшість художників не задумувалися, що саме вміщує така ідентифікація. Проте як виявилося, у професійній практиці митці часто зіштовхуються з такими проблемами, як відсутність фінансової підтримки чи вікова дискримінація.

Цей статус несе за собою ряд викликів та дискримінацій. По-перше, вік. У більшості країн досі існують обмеження для художників до 35-ти років на участь у відкритих конкурсах та преміях. Такі бар’єри призводять до підвищеної тривожності та страху «не встигнути» отримати підтримку. Насправді ж, мистецька кар’єра може початися і за студентських років у 20, і у 30, як у випадку Кандинського, і у 41, як це було з Анрі Руссо.

«[Бути молодим художнком] — це романтизоване поняття, в якому шкала молодості змінюється залежно від обставин. Колись, беручи участь в одній із перших виставок, через некомфортність тоді надмірної «молодості» мені довелося заклеїти скотчем рік народження, щоб робота була сприйнята всерйоз. Зараз часто чекаєш, щоб період young artist закінчився, адже тільки тоді роботи можуть бути представлені в більшості інституцій», — ділиться спогадами Аліна Соколова, яка нині проживає у Відні. 

Антон Карюк доповнює: «[Бути молодим художником] — це означає не боятися експериментувати, бути чесним (принаймні, з самим собою) та багато працювати. А загалом, я не впевнений у правильності такої градації, молодий — це до 35 років? Чи початківець у визначеному медіумі чи темі праці?».

Артринку вигідно купувати роботи молодих художників на початку їхньої кар’єри. За умови, якщо автор досягне визнання, його твори з великою ймовірністю колись можна буде продати за вищу суму. Але якщо така схема спрацьовує на Заході, то через слабкість комерційного сектору мистецтва в Україні художнику чекати на славу та гроші доведеться досить довго (якщо не марно). По-третє, установи часто паразитують на молодих художниках: їх обділяють гонорарами за представлену на виставці роботу. Трапляється, що частину виробництва митцям доводиться покривати власним коштом, а інституція вважає це закономірним, адже вона надає простір для авторського висловлювання та забезпечує організацію події.

Художниця Поліна Щербина певна, що «бути молодою художницею — значить перебувати у стані невичерпних можливостей для самовираження й водночас у розпачі від розуміння марності своєї праці у контексті потреб світу. Бути художницею — це важка праця, яка потребує соціальної та фінансової підтримки, особливо на початку шляху. Для гармонійного формування молодих художників, галереї, інституції та куратори повинні проявляти більшу уважність до них, — emerging artists — адже це важливий момент, коли оголений корінь творчості ще не може нагодувати митця.

Я думаю, має бути розуміння того, що «галерея» потребує художника так само, як і художник «галерею».

Бути молодим художником — це…

…незрозуміло що. Складно це якось предметно описати, бо часто-густо я не знаю, чим займаюся і чи займаюся взагалі чимось. Кілька моїх найпопулярніших думок: «Чи роблю я достатньо?», «Чи маю я бути продуктивним?», «Може, це історія не про мене?». Якщо коротко, то це дезорієнтація, — розповідає Лео Троценко.

…это почувствовать, что этого мира недостаточно, что действительно чего-то не хватает; это играть с его правилами и искать, чем же его дополнить, — ділиться Олександра Кадзевич.

…це наче гратися в пісочниці з іншими дітьми, коли за тобою спостерігають дорослі та радіють кожній твоїй незвичній пасочці, але не вірять, що ти зможеш побудувати нову і кращу пісочницю, а ти в цей час намагаєшся побудувати утопію з піску і боїшся перетворитися в дорослих поза пісочницею, — стверджує Максим Ходак.

…это очень долго и как будто понарошку, — Катерина Лисовенко.

Зрештою, питання, як має визначатися статус художника на початку професійного шляху і якою має бути система мистецтва довкола, аби пропонувати можливості розвитку митцям та мисткиням, залишаються відкритими. Хочеться сподіватися, що у майбутньому інфраструктура підтримки в країні буде більш визначеною: існуватимуть сталі інституції з ресурсом регулярної фінансової допомоги митцям, профільні навчальні заклади матимуть належний освітній рівень, а художникам заради виживання не доведеться розколюватися навпіл між роботою у креативній агенції і критичним мистецтвом. І тоді кожен художник чи художниця зможуть сказати те саме, що й Даниїл Немировський: «Бути молодим художником — це радісно».