Раніше ми писали про те, як у гуцульському селі Криворівня знайшли архів Параски Плитки-Горицвіт, який нараховує близько 4 000 фотографій. Плитка-Горицвіт — українська гуцульська художниця, фотографка, письменниця, казкарка, народна філософиня, фольклористка та справжній «Гомер Гуцульщини». Її спадок важко переоцінити: понад 40 рукотворних книжок, декілька серій та циклів малюнків, поезія і, звичайно, світлини. Саме їх нині вивчають і досліджують художниці Інга Леві й Катерина Бучацька та кінорежисер Максим Руденко. 

Ми поговорили з Інгою Леві про роботу над спадком Параски Плитки-Горицвіт, про проблеми, з якими стикнулися дослідники, та про першу масштабну виставку, що відбудеться восени 2019 року в Мистецькому Арсеналі. 

На якому етапі зараз робота з архівом Параски Плитки-Горицвіт? 

Зараз триває дослідження фотоархіву та інших сфер творчості Параски Плитки-Горицвіт: її літературних текстів, живопису, книжок. Також відбувається підготовка матеріалів та експонатів для запланованої великої виставки в Мистецькому Арсеналі.

Розкажіть детальніше про проєкт з Мистецьким Арсеналом. 

Наразі це буде перша масштабна виставка Параски Плитки-Горицвіт, яка має на меті відкрити широкому глядачеві нове ім’я в українській культурі. Цей проєкт реалізується в партнерстві з громадською організацією «УКРАЇНСЬКИЙ МІМ ЦЕНТР», національним культурно-мистецький та музейний комплексом «Мистецький арсенал» та агенцією регіонального розвитку Івано-Франківської області. Проєкт став можливим завдяки підтримці Українського культурного фонду.

Які проблеми виникали при роботі з архівом? Що цікавого вдалося дізнатися?

Перша проблема, з якою ми стикнулися на початку — поганий стан знайдених фотоматеріалів: хата авторки, в якій зберігається частина експонатів, не придатна для їх зберігання, і наразі потрібне додаткове пристосоване для цього приміщення.

Також в процесі роботи стало зрозуміло, що ми дуже мало знаємо про авторку, частина ж інформації — радше легенди, їхню достовірність навряд чи можна підтвердити, проте, це — характерна риса такої виразної долі, яку мала Параска. 

Цікавим виявилося багато чого, наприклад, як Плитка-Горицвіт перетворила свій досвід ізоляції в засланні. Майже нікому не розповідаючи про ті важкі часи, вона робила все, аби такого досвіду не зазнали інші: писала призваним до армії молодим землякам до місць служби та спонукала їх до листування.

Дуже несподіваними також виявилися її зацікавлення: Індія, її культура, вірування, духовні лідери, та тема космосу, особливо новини про польоти космонавтів та відкриття нових небесних тіл. Масштаби інтересу не були очевидні одразу.

Що вдалося дослідити та виокремити? А що досі в процесі? 

Коли бачиш цей великий фотоархів, хочеться розгадати його таємницю, дізнатися історію кожного фото, але це навряд чи можливо, хоча ми багато чого дізналися. Наприклад, коли саме вона почала знімати. Виявилося, що вже у 1954-55 році, майже одразу після повернення, а не в 1970-х, як ми думали спочатку. Тобто вона почала фотографувати ще до проведення в село електрики.

Також вдалося виокремити у фотоархіві окремі візуальні теми та історії людей, це буде показано на виставці. Наразі не всі негативи ще знайдені.

Розкажіть про команду, яка працює над фотоархівом? 

Від початку це був Максим Руденко, я та Катя Бучацька. Потім до нас на певний період приєдналася фотографиня Наталка Довга. Зараз «початковий склад» працює над виставкою разом із командою Мистецького Арсеналу та кураторкою Катериною Радченко.

Як та де ви плануєте завершити проєкт? Який фініш у нього має бути за вашим задумом?

Задачі не обмежуються виставкою. Результатом поширення відомості імені та творчості Параски Плитки-Горицвіт ми бачимо створення повноцінного музею її робіт у Криворівні.

Проєкт реалізовано за підтримки УКФ

Текст: Настя Калита

Світлини: надані Інгою Леві