З 18 січня по 17 травня в музеї K21 відкрита виставка I’M NOT A NICE GIRL! присвячена чотирьом мисткиням початку минулого століття Елеонорі Антін, Лі Лозано, Адріан Пайпер, Мірле Ладерман Укелес. Їх робота звертається до соціополітичних та феміністичних тем, таких як інституційна критика, расизм, ідентичність, гендерна політика, а також екологія.Відправна точка всієї виставки ― це низка документів, які рідко або ніколи раніше не демонструвалися ― листи, фотографії з архіву та багато іншого.

Сама виставка побудована у вигляді виказування та уявних діалогів між мисткинями. Роботи Лі Лозано взяті з Private Book 1 та Konrad Fischer show piece у них Лозаро порушила мету подолання кордрну розбіжності між мистецтвом та життям, політичним та приватним.

Мірле Ладерман Укелес у MANIFESTO FOR MAINTENANCE ART 1969! Proposal for an exhibition ‘Care’ розмежовує основні системи людської праці: креативні, технічні та обслуговуючі: «Після революції хто збирає сміття вранці?». Мірле не пов’язує творчу працю з концепціями авангарду, індивідуального творіння чи прогресу. Навпаки, непродуктивні роботи з технічного обслуговування служать постійному збереженню, забезпеченню та захисту самого життя, хоча і не отримують відповідного визнання чи вдячності від суспільства.

Роботи Елеонорм Антіни коливається між концептуальним мистецтвом, перформансом, фотографією, кіно та театром. Неодноразово саме тіло художниці слугувало точкою відправлення для її мистецьких досліджень. Таким чином вона розширює концептуальне мистецтво, щоб охопити суб’єктивну, феміністичну перспективу.

З 1967 року Адріана Пайпера присвятила свої роботи принципам концептуального мистецтва, як художниця і філософка, вона вносить політичні проблеми та теми, до словника концептуального мистецтва, а саме: дискримінація за ознакою статі та раси, ксенофобія та складні питання ідентичності. Адріан Пайпер розуміє мистецтво не лише як сферу дослідження, а передусім як середовище спілкування, посередника між художником і глядачем.