«Шварценеггер — мій кумир» — так називається персональная виставка Сергія Мельниченка, що відкрилася укінці травня в Харкові. Проект пройшов у рамках річної колаборації між Музеєм Харківської школи фотографії та галереєю «COME IN» art gallery, що об’єдналися з метою знайомства глядачів з класичною та сучасною українською фотографією.

У 2017 році Сергій став переможцем престижного фотоконкурсу Leica Oskar Barnack Award Newcomer, а зараз є засновником та куратором колективу MYPH. Народився та живе в Миколаєві, але його творчий підхід значним чином сформувався під впливом харківської школи фотографії, зокрема Романа Пятковки.

«Шварценеггер — мій кумир» — історія про покоління, що виросло в хаотичному провінційному пост-радянському середовищі. У ситуації руйнування однієї системи цінностей в 90-ті та «нульові», саме поп-культура, що прийшла з Заходу, часто надавала орієнтири для молоді. Постать легендарного Арнольда Шварценеггера стає квінтесенцією мрії про успіх, якою жила нова генерація. І Мельниченко фіксує ці спостереження у образах друзів-культуристів та атлетів», — написано у прес-релізі до виставки.

Сергій Лебединський — засновник Музею Харківської школи фотографії — та кураторка музею — Олександра Осадча поділилися з нами своїми думками з приводу проекту.

Сергій Лебединський, засновник Музею Харьківської школи фотографії

Одна из задач Музея Харьковской школы фотографии — поддержка и работа с восходящими талантами, а Сережа Мельниченко на сегодняшний день является одной из ключевых фигур современной молодой украинской фотографии. Выставка «Шварценеггер- мой кумир», которую мы показываем в галерее COME IN, – посвящена поколению 80х-90х, которое формировалось в условиях политического и социального «перехода». Пользуясь случаем, хотел бы анонсировать, что вместе с Сережей мы работаем над одноименной фотокнигой, которую планируем издать в течении следующих нескольких месяцев.

Олександра Осадча, кураторка Музею Харьківської школи фотографії

«Шварценеггер – мой кумир» – веселый и по-хорошему наглый проект. Проект о поколении, которое обычно обвиняют в инфантильности, но которое оказывается более чем способным не просто мечтать, но воплощать цели в жизнь, что называется, не благодаря, а вопреки. Очень хотелось передать это ощущение в экспозиции: здесь всё, от покрашенных стен, напоминающих о школьных спортзалах или подъездах, до внушительных, практически в человеческий рост, размеров фотографий работает на создание атмосферы какой-то необустроенности и, одновременно, наивного оптимизма и переполненности энергией. Такие работы было бы жалко показать просто в «стерильном» пространстве. И мы очень рады возможности впервые в Украине выставить всю серию в таком объеме. Тем более, что есть в этом определенный символизм, ведь именно Харьков, знакомство с его фотографической средой, с Романом Пятковкой, дал импульс для создания проекта. Так что, в каком-то смысле, круг замкнулся, и очень надеемся, что это станет отправной точкой для нового витка в творчестве Сергея.