Під час робіт з модернізації історичного центру Мехіко мексиканські археологи виявили залишки плавучих садів і житла ацтеків віком 800 років. Дослідники вважають, що ці обʼєкти належать до пізнього посткласичного періоду — 1200–1521 роки нашої ери. 

Поселення було на межі двох кварталів ацтекської столиці Теночтітлані, на місці якої наразі розташовується Мехіко. У ті часи тут був житловий і сільськогосподарський центр. Про це свідчать виявлені залишки каналів, платформ, де зупинялися для навантаження та розвантаження човна, а також залишки чинампів — невеликих плавучих острівців, які мешканці доколумбових суспільств використовували для вирощування сільськогосподарських культур на озерному мілководді. 

Також археологи виявили похоронні посудини, деякі з яких містять рештки немовлят. Особливо важливою вважається знахідка кам’яної статуї заввишки понад 60 см, яка також належить до пізнього посткласичного періоду. Обʼєкт зображує людину в пов’язці на стегнах у момент кидка. Дослідники припускають, що статуя може бути незакінченою, оскільки на ній не вистачає полірування. Її могли заховати під час навали іспанських конкістадорів у 1521 році.

Дослідження території свідчить, що вже в колоніальну епоху XVI–XVII століть тут розташовувалися шорно-сідельні та керамічні майстерні, а в XIX столітті — громадські лазні. Археологи знайшли залишки ванн, плиткові підлоги та дренажну систему.