7 вересня стартував 13-й Львівський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів Wiz-Art, який триватиме до 13 вересня. Wiz-Art підготував 18 короткометражних фільмів цьогорічного міжнародного конкурсу. Наталя Серебрякова обрала 7 найкращих з них та написала про них.

«Несправжнє сонце», Доріан Єсперс

На екрані — ніч. Арктика. Головний герой — Федір, молодий слюсар у Мурманську, замерзлому місті на півночі Росії. Виконуючи роботу у місті, він бродить від клієнта до клієнта. Раптово його фантазія оживає, вона ізолює його від міста та його населення. Його мрії надихають та відривають його від реальності і відкривають двері до фантасмагоричного всесвіту: над російською Арктикою сходить друге сонце. 

Як не дивно, цей фільм зняв бельгійський режисер Доріан Єсперс, який вивчав режисуру в Королівській академії образотворчих мистецтв Гента, та придбав освіту, яка зосереджена на розвитку особистої аудіовізуальної мови режисера. Експериментальний фантастичний фільм «Несправжнє сонце» — це магістерська робота Єсперса, продюсером якої став видатний режисер Густ ван ден Берге, який у 2014 році зняв «круглий» фільм «Люцифер».

«Чорна автобусна зупинка», Кевін Джером Еверсон

Священна земля, трансцендентний простір спілкування, де молодим людям можна було слухати музику, говорити про політику, танцювати, фліртувати, жити повною мірою. Цей фільм віддає шану Чорній автобусній зупинці, неформальному, але знаковому місцю збору темношкірих студентів у кампусі Університету Вірджинії (Шарлотсвілль) у вісімдесятих і дев’яностих. Молодь там збиралася, щоб поспілкуватися. Сьогодні, під відблиском місячного сяйва, члени чорного братства та жіночого товариства повертають собі ці священні місця, коли вони скандують і хитаються у  ритмах хіп-хопу та спогадах про минуле. 

Кевін Джером Еверсон — ветеран кінематографічного процесу. Він народився в 1965 році в Менсфілді, штат Огайо. З кінця 1980-х він зняв трохи понад п’ятдесяти короткометражних фільмів і три повнометражні художні фільми. Більшість із них пов’язані з настроями чорношкірого американського робочого класу.

«Давноминуле», Жорже Жакоме

Це фільм, який запозичує, передає та рекомпонує думки: асоціативний ланцюжок образів та уявний діалог протягом століть до сьогодні. Де дозволено сумувати, де смутку місце? Режисер Жорже Жакоме створює географію меланхолії. «Віра і мужність роблять твоїми / Боги ніколи не подають руку допомоги / Лише за допомогою магічної сили / Ти можеш досягти чарівної землі!», — писав Фрідріх Шиллер у своїй поемі «Туга» у 1801 році. Через чотири роки поет помирає і переходить до «Іншого» виміру, і як заявляє художник Пауль Клее, що цей вимір ближче ніж передбачуване «Тут». Вальтер Бенджамін багато років носив із собою «Angelus Novus» Клее, навіть у вигнанні. Пізніше він написав про картину: «Ось як зображується ангел історії. (…) Але з раю дме буря; вона потрапила в його крила з таким насиллям, що ангел більше не може їх закрити. Буря нестримно штовхає його в майбутнє, до якого він повернений спиною, в той час, як купа сміття перед ним зростає до неба. Цю бурю ми називаємо прогресом».

У своїх роботах португальський режисер Жорже Жакоме досліджує взаємозв’язки між утопіями, меланхолією, зникненням і бажанням. Його фільми демонструвались на численних фестивалях, включаючи Торонто, Сан-Себастьян та Нью-Йорк, а також експонувались на численних виставках у  Парижі. Жакоме не лише режисер, але й художник.

«Не засинай, будь напоготові», Пам Тьєн Ан

Це духопід`ємне та натуралістичне кіно. За його 14-хвилинний час жодних чудес не відбувається, але глядач залишає фільм, відчуваючи себе меншим, ніж будь-коли, і усвідомлюючи, що всесвіт — це більше, ніж ми бачимо. «Людська віра дуже швидко набрякає, коли ви на останньому вдиху», — зазначає головний герой фільму. Цікаво ж, до чого ми повертаємось, коли життя виходить з-під контролю? 

Пам Тьєн Ан за свій фільм отримав приз на Каннському фестивалі. Ось що він розповідає особисто: «Історія з’явилася після того, як я був свідком перфомансу хлопчика, який дихав вогнем, біля вуличних кіосків у В’єтнамі. Після виступу він переходив від столу до столу, продаючи цукерки. У ту  ніч я спостерігав багато відтінків гуманності. Суспільство змушує людей поспішати з дня на день, і ми часто думаємо про себе як про центр всесвіту. Я додав у фільм ДТП на мотоциклі, яке тут звичайне явище, і додав цю історію з хлопчиком, що роздуває вогонь, щоб викликати розмову між трьома юнаками про людську долю».

«Кавуновий сік», Ірене Морай

Барбара та Пол проводять кілька днів на відпочинку з групою друзів у будинку, оточеному природою. Вони хочуть добре провести час і знайти спокійний простір, де зможуть насолодитися своєю близькістю. За підтримки Пола, посеред природи, між сльозами та сміхом, Барбара загоїть старі рани та перевизначить свою сексуальність. 

Розповідає режисерка Ірене Морай: «Моєю метою було створити чесну історію кохання та представити жіночого персонажа, здатного подолати епізод сексуального насильства. У наш час, особливо в моїй країні, Іспанії, зґвалтування досі є дуже поширеною ситуацією та величезним табу. Коли люди говорять про цю реальність, увага завжди приділяється травмі, а не шансу на зцілення. Для мене особливо важливо представити здорову модель відносин, уникаючи токсичних кліше, які ми зазвичай знаходимо на екрані». 

«Серед комах», Данкан Каулз

Фільм народився, коли у режисера помер дідусь. Автор змирюється зі своїм почуттям втрати, зосереджуючись на чомусь набагато меншому. Глядачам пропонується приєднатися до медитації над ідеєю смерті в компанії комах.

Данкан Каулз — режисер документальних фільмів, відзначений премією BAFTA в Шотландії. Його короткометражні фільми «Леді з лампою», «М’яка іриска», «Радіо мовчання», «Підбиваючи підсумки» та «Погодьтеся» були відібрані для різних кінофестивалів, де виграли міжнародні премії. 

«Як зникнути», Total Refusion (Роберт Кленґель, Леонгард Мюльнер)

Це антивоєнний фільм у справжньому розумінні цього слова, який шукає можливості для миру на території онлайн-війни. Це данина непокори та дезертирства – як у цифровій, так і у фізично-реальній війні. Знята в мальовничих військових пейзажах «Поля битв V», гіперреальна графіка стає фоном есеїчного оповідання. Фільм обертається навколо історії дезертирів — частини людської історії, яка навряд чи була висвітлена. Перфоманси та творчі втручання досліджують сфери та межі аудіовізуальної розважальної машини.

Total Refusion — це відкритий колектив художників, який критикує та художньо привласнює сучасні відеоігри. Однак, оскільки більшість основних ігрових наративів використовують ті самі нескінченні цикли реакційних тропів, жанр здебільшого не спростовує цінності своїх гравців, а натомість підтверджує гегемоніальні моральні концепції. 

Наталя Серебрякова