Підтримати

Що потрібно знати про дводенний проєкт «Сад після богів» у Полтаві

Центр сучасного мистецтва JUMP представляє проєкт «Сад після богів», що відбудеться 21-22 серпня в Центрі сучасного мистецтва JUMP та Полтавській гравіметричній обсерваторії.

У ньому візьмуть участь Катерина ЛисовенкоАнтiГоннаЛада НаконечнаАлiна КлейтманЮрiй Лейдерман, Лео Троценко, Анатолiй БєловВова ВоротньовВлада Ралко, Юлiя Штраус, Ярослав Футимський, Лука Басов, Анастасiя Потьомкіна, Нiкiта Кадан, Катерина Туренко, Брам Ван Меервельде, Дана Кавелiна, Вiктор Бабенко та Льоля Єфремова. Куратори — Нікіта Кадан та Антон Усанов.

Що потрібно знати про дводенний проєкт «Сад після богів» у Полтаві — читайте в нашому тексті.

Про назву та програму «Саду після богів»

Проєкт «Сад після богів» — дводенна подія, пов’язана з певним місцем — садом на території нинішньої Полтавської гравіметричної обсерваторії. Він був у 1907-1915 роках простором для діяльності самоназваного художньо-філософського товариства «Сад богів». Проєкт включає виставку, перформанси Катерини Лисовенко, АнтіГонни та Ярослава Футимського, виступи Sirakusy і Cybele, а також екскурсію Полтавою, що дозволяє зрозуміти контекст виникнення «Саду богів».

Виставка пройде в просторі Центру сучасного мистецтва JUMP і в самому саду, який колись розташовувався на Павленках під Полтавою і де учасниці та учасники «Саду богів» займалися живописом і влаштовували оголені фотосесії на античні сюжети. У Центрі сучасного мистецтва JUMP будуть вперше показані недавно виявлені фотографії античних «живих картин», а в саду — роботи сучасних художниць і художників, у яких античні мотиви розглядаються через культурну і політичну оптику сьогоднішнього дня.

Про проблеми в історії мистецтва через існування «Саду богів»

Існування в Полтаві «Саду богів», його подальше забуття і відновлення пам’яті про нього пов’язані з цілою низкою проблем історії мистецтва.

«Розподіл майна» між історією національною та історією імперською. Протиріччя між мистецтвом, розчиненим в життєвій практиці, і мистецтвом, пов’язаним зі створенням окремих творів. Загибель романтично-консервативного культурного канону і питання утилізації або альтернативного використання його елементів. Спадщина «правого модернізму» і ліва критична оптика. Політики емансипації і пошуки «нашої античності» як універсальної опори.

Коментар від співкуратора — Нікіти Кадана

Проект «Сад после богов» осуществляется на грани между восстановлением воспоминания и его переизобретением, пересозданием. Объединение «Сад богов», существовавшее в Полтаве в 1910-1913 годах — это и полустертая страница истории искусства, и написанный на месте стертой хроники миф. Наша выставка служит восстановлению хроники, ведь мы впервые показываем недавно найденные фотографии «живых картин» на античные сюжеты, делавшиеся участниками и учасницами объединения в саду в усадьбе Павленки в предместье Полтавы.

Каждая эпоха, обращающаяся к образу античности в логике беньяминовского «тигриного прыжка в прошлое», вырывает из этого прошлого ту или иную часть согласно своим актуальным потребностям. Каждой эпохе — своя античность

В то же время она исследует внутренние механизмы мифа и его уязвимость перед обновляющимися способами прочтения. К примеру, становится слишком видимым историческое сведение «Сада богов» к нескольким мужским именам (Иван Мясоедов, Всеволод Максимович, Федор Кричевский, Соломон Розенбаум) и безымянность женщин, присутствующих на «живых картинах». Или уязвимость образа внеисторичного «золотого века», ставшего возможным в отцовской усадьбе во время короткого затишья перед войнами и революциями, которые впоследствии повлияют на судьбы героев группы, сделав одного из них заслуженным деятелем искусств УССР, а другого — фальшивомонетчиком и портретистом фашистского дуче. Или двойственность прочтения деятельности группы в рамках украинской национальной и российской (пост)имперской историй искусства.

Каждая эпоха, обращающаяся к образу античности в логике беньяминовского «тигриного прыжка в прошлое», вырывает из этого прошлого ту или иную часть согласно своим актуальным потребностям. Каждой эпохе — своя античность. Возможно сконструировать «квир-античность», но столь же реальным было произвести «фашистскую античность» для нужд правоконсервативных политических проектов ХХ века.Современные работы на этой выставке обращены к античным мотивам, находя в них нити, тянущиеся в современность: к примеру, истоки идеи демократии или идеи конвенциональной красоты и ее роли в производстве социальных иерархий.

С другой стороны, авторы и авторки этих произведений обращаются к состоянию руины, обломка, фрагмента, свидетельствующего о целом, или же становящемуся лишь зацепкой, формальным мотивом к тому, чтобы произвести это целое заново. То есть их оптика является и критической, и археологической, и реконструкторской. Так или иначе, миф в этой оптике становится прозрачным и сквозь него проступают слои утерянного и стертого знания.

Богов в саду на окраине Полтавы больше нет. Но населяющие его призраки к нам вполне дружелюбны.

facebook cover event_2

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та нажміть Ctrl+Enter.

Більше матеріалів

Прощання з директором Одеського художнього Олександром Ройтбурдом: згадуємо, що змінилося в музеї за 4 роки
576

Прощання з директором Одеського художнього Олександром Ройтбурдом: згадуємо, що змінилося в музеї за 4 роки

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: